Нині візити американських кораблів до українських портів – не рідкість. Візити дружби, навчання, дипломатичні заходи… Ще до початку війни з Росією кораблі США та інших країн НАТО регулярно заходили до українських портів, а зараз роблять це навіть частіше. Втім, у радянські часи таке було важко собі уявити і саме тому візит до Севастополя двох військових кораблів США став такою сенсацією в 1989 році.
Вранці 4 серпня 1989 року на базу Чорноморського флоту СРСР в Севастополі зайшло два кораблі військово-морських сил головного супротивника радянської держави в останні 40 років – Сполучених Штатів Америки. «Перебудова» тривала – американський та радянський лідери вже домовилися про скорочення ядерного потенціалу, а Михайло Горбачов вже заявив про готовність піти на поступки, втім, умови припинення Холодної війни все ще обговорювалися.
Ракетний фрегат USS Kauffman (FFG-59) та ракетний крейсер USS Thomas S. Gates (CG-51) прибули до Севастополя на запрошення генерального секретаря центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу – в червні 1988 року після зустрічі із президентом США Рональдом Рейганом Горбачов запросив американських військових до кримського міста – на той час закритого режимного населеного пункту та військової бази радянського флоту на Чорному морі. Попередній та останній на той час візит американських кораблів до СРСР відбувся в 1975 році – фрегати USS Leahy та есмінець USS Tattnall заходили в порт Ленінград на 30-у річницю перемоги у Другій світовій війні.
Візит 1989 року тривав із 4 до 8 серпня – американські кораблі викликали справжній ажіотаж, до кораблів прийшли тисячі жителів міста, радянських моряків та їхніх родичів, пригадує журналіст Радіо Свобода Володимир Притула. Спочатку довкола фрегату та есмінця влада виставила охорону, але від неї довелося відмовитися – охочі побачити американців севастопольці знесли оточення матросів.
Хоча Севастополь був закритим містом, але там були військові моряки, які інколи заходили в іноземні порти із дружніми візитами, були дві риболовні флотилії, які також заходили до іноземних портів, отже щось вони всі розповідали. Але все одно близькість американців розбурхала севастопольців.
Для них це був справжній шок: американці, тобто вороги, зайшли в порт, і місцеві приймали їх дуже доброзичливоВолодимир Притула
«Для них це був справжній шок, що американці, тобто вороги, зайшли в порт, і місцеві приймали їх дуже доброзичливо. Із матросами з Kauffman та Thomas S. Gates обнімалися, з ними мінялися шапками та значками, дарували їм різні сувеніри. Американці виносили з кораблів хот-доги та бляшані банки із «кока-колою» – пепсі в СРСР вже була, хоча тільки у скляних пляшках, а «кока-коли» і металічних банок не було. Ну а потім місцеві дівчати почали із ними знайомитися, та в останні дні матроси тільки в жіночих компаніях були», – розповідає Притула.
Американські кораблі в Севастополі: вперше в українському порту (фотогалерея)
Сам він тоді працював у кримській філії Центрального науково-дослідницького інституту імені академіка О.М. Крилова, та займався дослідженням ультразвукових коливань кораблів. Коли американські кораблі йшли до порту, співробітники філії також вийшли в море.
«Колеги встали на північній стороні Севастопольської бухти і весь час, поки американські кораблі заходили, швартувалися і стояли, вчені замірювали шумність, робили ехолокацію ультразвуком. І як мені потім розповідали колеги, шумність у них була на порядок нижча, аніж у радянських кораблів. Великі кораблі, але малошумні», – говорить Притула. Цей фактор важливий у випадку ведення бойових дій проти підводних човнів – на радарах кораблі все одно можна побачити, а ось на гідролокаторі побачити підводного човна набагато складніше.
Кримчанин Олег Чубук багато років служив на Чорноморському флоті, очолював прес-службу Військово-морських сил України. Після анексії Криму був змушений переїхати до Одеси, де після кількох років служби вийшов у відставку і зараз працює викладачем на факультеті журналістики в Одеській національній юридичній академії. В 1989 році він був капітаном-лейтенантом, служив у газеті Чорноморського флоту «Флаг Родины». Каже, що на все життя запам’ятав чомусь прізвище тодішнього американського посла – Джека Метлока.
Ще довго на головах севастопольців можна було бачити кепі із надписами «Томас Гейтс» і «Кауфман»Олег Чубук
«Це було як вікно в Америку, якийсь прорив. При тому, що вже перебудова, гласність повним ходом йшли. Досі тільки військові моряки інколи у Середземному морі зустрічалися, а тут севастопольці у «масовому порядку» могли побачити закордонних гостей. Ще довго на головах севастопольців можна було бачити кепі із надписами «Томас Гейтс» і «Кауфман». Думаю, американці не очікували на такий ажіотаж», – говорить Чубук.
Прикро, що вже за часів незалежної України через провокації Наталії Вітренко та її партії (ПСПУ) деякі візити кораблів США проходили у закритому режимі, додає він. Втім, з іншого боку, і такої новизни в 1990-і роки вже не було, а ось за часів Союзу це як дві цивілізації зустрілися.
«Цікаво, що за рік до того, поблизу Криму сталася історія, яку активно висвітлювали в радянський пресі. Радянські кораблі зіткнулися з американськими – останні нібито зайшли в територіальні води СРСР і кораблі Чорноморського флоту фізично їх виштовхували, навалою. Був дипломатичний скандал і севастопольці про це знали. Але на захід кораблів США вийшли подивитися тисячі людей», – розповідає Притула.
Йдеться про інцидент між крейсером Yorktown та есмінцем Caron із американського боку та сторожовими кораблями «Беззаветный» та «СКР-6» – із радянського.
У мережі можна знайти аматорські відеозаписи навалів схожих кораблів – в описах автори пишуть, що були на борту американських кораблів. Незважаючи на той конфлікт, ставлення було дружнім з обох боків, говорить Притула.
«Кожного дня моряки виходили в місто, подружилися вже з чоловіками та дівчатами, по барах почали ходити – випивка дешева була. Севастопольці вимінювали все, що могли – головні убори, жувальну гумку, цигарки та інші дрібниці. Американський корабельний оркестр грав на площі Нахімова незвичний для місцевих джаз, втім, кожну композицію вони сприймали дуже бурхливо. Від Чорноморського флоту гостей та господарів розважав флотський ансамбль пісні і танцю. Були також чергові покладання вінків до меморіалу захисникам Севастополя і футбольний матч, результат якого історія не зберегла», – розповідає журналіст.
Чубука вразила відкритість вчорашніх ворогів та їхня привітність, їхнє вміння спілкуватися із пресою та пересічними громадянами.
«Здається для нас, військових журналістів, тоді провели окрему екскурсію по кораблю. Ми в редакції, звичайно, це активно обговорювали, але матеріали наші були як і вимагалося – стримані, з «сохранением чувства достоинства». Мене тоді вразило вміння працювати з пресою та громадськістю. Пізніше я багато з ними співпрацював, а тоді вразило», – пригадує військовий моряк у відставці. В радянській армії та на флоті органів по зв’язках із громадськістю не було, а перший радянський прес-центр створили вже за рік до розвалу Союзу, говорить Чубук.
Через чотири місяці, 3 грудня 1989 року, на круїзному судні біля берегів Мальти новий американський президент Джордж Буш і радянський лідер Михайло Горбачов оголосили Холодну війну закінченою. Ще через два роки Україна стала незалежною.
Наступні візити американських кораблів до Севастополя проходили в рамках військового співробітництва США та незалежної України, їх було кілька десятків. І хоча і фрегат Kauffman, і ракетний крейсер Thomas S. Gates вже не в строю, очевидці їхнього прибуття до Севастополя не забудуть своїх вражень від перших американських кораблів у порту Севастополя.
