Майже у прямому ефірі: телештурм Криму

У 2014 році російська влада витіснила українські телеканали з Криму одномоментно й поки що ‒ безповоротно. Водночас компанії, які брали участь в анексії інформаційного простору півострова, використовували ресурси західних партнерів, можливо, без їхнього відома. Як кримський телеефір став російським і хто брав у цьому процесі активну участь? Про це ‒ у розслідуванні Крим.Реалії.

Захоплення телекомунікацій у Криму Росією, а також нинішній стан речей у цій сфері на півострові ‒ складна, велика та специфічна тема. Відомо, що критична інфраструктура ‒ телекомунікації ‒ сфера відання та відповідальності спецслужб. Ми постаралися розглянути деталі хронології подій у Криму з 2014 року. Багато свідків тих подій та інші співрозмовники Крим Реалії побажали зберегти анонімність із міркувань власної безпеки.

Підготовка до захоплення інформаційного простору Криму

«Перед початком вторгнення на територію іншої країни держава-агресор розпочала активну пропаганду всередині держави-жертви. Перед вторгненням до Криму Росія розконсервувала свої середньохвильові передавачі надпотужного мовлення в Калінінградській області, Краснодарі та місті Григоріополь у невизнаному Придністров'ї», ‒ розповідає колишній голова українського Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (РРТ), експерт у галузі телекомунікацій Валерій Юрченко.

Сигнал цих середньохвильових станцій потужністю від 500 до 1200 кВт передавався в радіусі від 500 до 1500 км і покривав, відповідно, Крим та південний захід України, південний схід і центральну Україну. Навіть більше, напередодні анексії вздовж північно-східного кордону України з Росією остання розгорнула мобільні військові середньохвильові станції мовлення. Їхній ефір заповнювали програми федеральних радіостанцій «Голос России» та «Вести ФМ», що є одними із важливих ресурсів офіційної російської пропаганди. «Голос России» тепер називається Sputnik і є підрозділом Russia Today. Керує радіостанцією Дмитро Кисельов, російський топ-пропагандист, відомий своїм висловлюванням про перетворення США на «радіоактивний попіл».

«Зелені чоловічки» та Permira Holdings Limited

Експертна група проєкту Центр глобалістики «Стратегія XXI» в межах проєкту «Антарес» за підтримки фонду «Відродження» у матеріалі «Війни ‒ XXI: полігібресія Росії» (2017) визначила три рівні гібридної війни. В останньому за ступенем небезпеки, червоному рівні ознак війни, двома найнебезпечнішими пунктами позначена поява неідентифікованих мілітаризованих груп і заміна телеканалів.

В один день ‒ 10 березень 2014 року ‒ телеефір Криму наповнився 32 федеральними телеканалами сусідньої Росії. Всі українські телеканали були повністю вимкнені. За словами експертів телекомунікацій, щоб зробити такий перехід потрібна була підготовка й чіткий план дій, розроблений фахівцями.

Із різних джерел, яким ми довіряємо, ми отримали інформацію, що вже в середині лютого 2014 року в Крим стали прибувати співробітники російських федеральних державних компаній «Российская телевизионная и радиовещательная сеть» (РТРС) і «Всероссийская государственная телевизионная и радиовещательная компания» (ВГТРК)​. Треба зазначити, що і РТРС і ВГТРК ‒ стратегічні підприємства Росії. Ними опікуються спецслужби, вони перебувають у власності держави, їхній топменеджмент формувався з колишніх спецслужбистів. Ці компанії прагнуть зациклити свої потреби на внутрішній ринок і забезпечують жорстко регламентовану інформаційну політику держави.

«Телевізійне «перемикання» Криму на Росію було одним зі стратегічних завдань, поставленим Путіним перед ФСБ. Коли в лютому до нас на об'єкти стали приїжджати перші особи РТРМ, з їхньої поведінки було видно, що це не прості технічні менеджери, нехай і вищої ланки. Вони поводили себе обачно й тримали зв'язок із російськими військовими. Нам натякнули, що це співробітники ФСБ», ‒ розповідає колишній співробітник українського державного підприємства «Радиотелевизионный передающий центр Крыма» (РТПЦ АРК).

Головою української РТПЦ АРК тоді був Сергій Доценко. Після анексії Доценко став першим заступником міністра з «інформації та масових комунікацій Республіки Крим». Через два роки його звинуватили в корупції та засудили.

Колишній заступник голови російського уряду Криму, призначений російською владою, Дмитро Полонський пізніше розповідав, що вже 27 лютого 2014 року був у Криму з двома літаками російських журналістів: «Так почалася активна інформаційна кампанія з висвітлення «кримської весни». Через три дні в тiльки що обладнаному «Открытом пресс-центре​» на вул. Студентській, 14 (холі української ДТРК «Крим») у Сімферополі відповідав на запитання нечисленних журналістів заступник голови уряду Криму Рустам Теміргалієв. Він, зокрема, стверджував, що вимкнення електроенергії півострову «точно не загрожує».

Ще через п'ять днів, напередодні «референдуму», парламент Криму оголосив про перепідпорядкування собі національних ДТРК «Крим» та РТПЦ АРК з формулюванням у постанові «у зв'язку з антиконституційним захопленням державної влади, що сталося в Україні».

З внутрішнього листування співробітників РТПЦ АРК, яке є в розпорядженні редакції (і яке ми не публікуємо з метою захисту нашого джерела), видно, що вже 20 лютого директор департаменту стратегії розвитку та технічної політики РТРС Андрій Черніков у Сімферополі разом з колегами віддавав розпорядження про перенастроювання обладнання. За «досягнення важливих геополітичних змін і забезпечення інтеграції територій у російський правовий простір» у листопаді 2014 року Черніков був нагороджений у Москві почесною грамотою уряду Росії.

Також із листування випливає, що співробітник ВДТРК Олексій Земський перебував у Криму як мінімум з 20 лютого. Земський мав великий досвід в організації «прямих ліній з Путіним» та інших подібних заходів федерального телеефіру.

«Окрім модернізації кримського обладнання, Земський організовував процес проведення прямої трансляції з Криму в день «референдуму» (через той же «Відкритий прес-центр»). Земський керував перебудовою першого поверху української ДТРК «Крим», ‒ розповів Крим.Реалії свідок кримських подій.

В останніх числах лютого на території ДТРК і РТПЦ Криму вже перебували невідомі люди у військовій формі, а 6 березня збройні «зелені чоловічки» захопили РТПЦ. Земський не був нагороджений урядовими нагородами або медалями за участь у захопленні Криму. Але отримав посаду гендиректора російського телеканалу НТВ уже наступного року. Аналітики ринку в Росії назвали таке призначення несподіваним і не змогли знайти причин обрання на цю посаду саме Земського. Але низка співрозмовників Крим.Реалії припустили, що призначення Земського головою «газпромівського» російського телеканалу НТВ ‒ і є «урядова подяка за Крим».

Експерт у галузі телекомунікацій Валерій Юрченко запевняє, що створення високопрофесійних груп для вирішення складних спеціалізованих задач, як, наприклад, захоплення телекомунікацій у Криму ‒ відпрацьована практика, яка застосовувалася і за часів СРСР.

У 2014 році телевізійне мовлення в Криму було аналоговим і цифровим ‒ у форматі Т2. З передавального центру в Києві українські телеканали піднімалися на європейський супутник Astra-1G (31,5° в.д.), а наземне обладнання приймало цей сигнал, після чого він лунав через мережу ефірних передавачів у цифровому форматі Т2, і, врешті-решт, опинявся на телеекрані кримчан.

Наземне обладнання на півострові переважно належало двом українським компаніям: державній ‒ РТПЦ АРК та приватній ‒ ТОВ «Зеонбуд».

Якраз у цей час почав роботу новий супутник ABS-2, до 25 березня 2014 року цей супутник був у роботі в тестовому режимі, у зв'язці зі старим ‒ ABS-1. Ресурс цих супутників був використаний для захоплення інформаційного простору України Росією.

ABS-2 ‒ найбільший супутник у східній Європі. Він займає унікальну орбітальну позицію ‒ 75 градусів східної довготи. Мовлення тільки з цієї точки за допомогою тільки одного космічного апарату покриває горизонталь від російського Калінінграда до Сахаліну, включаючи широту кримського півострова.

Глобальний європейський фонд прямих інвестицій Permira Holdings Ltd (Велика Британія) з капіталізацією в 30 мільярдів доларів США купив компанію супутникового оператора Asia Broadcast Satellite (ABS) у 2010 році. Місце реєстрації та штаб-квартира АBS розташовані на британських Бермудах. Кінцеві бенефіціари Permira ‒ громадяни ЄС. У російських же ЗМІ неодноразово писали, «що ABS-2 належить гонконзькій компанії Asia Broadcast Satellite, тому «є деяка надія на її лояльність». Мажоритарними власниками АBS до європейської Permira була американська Citigroup. Супутники ABS-2/1 ніколи не були китайськими чи гонконзькими. А юрисдикція супутникової компанії перебувала також у правовому полі США.

Тим часом підготовка росіян до переходу Криму в «русскій мір» у лютому 2014 року велась на усіх телекомунікаційних фронтах, розповідає представник цього бізнесу, який займав керівну посаду в одній з українських компаній у Криму в той час, але побажав публічно не розкривати свого імені й назви компанії з міркувань безпеки: «з появою «зелених чоловічків» на всіх провайдерів (послуг інтернет і ТВ) став чинитися тиск із вимогою вимкнути українські канали. Мені, як директору підприємства, телефонували вдень і вночі, називаючись «співробітниками» «штабу самооборони Криму», «Тимчасового комітету з телебачення» та інших неофіційних організацій. Ці бесіди складалися з погроз і шантажу, нерідко ‒ аж до фізичної розправи. Ми чекали, думали, що все налагодиться. До початку березня провайдери трималися, але після того, як «зелені чоловічки» почали операцію захоплення мовного обладнання та заміни в ефірі всіх українських каналів ‒ провайдери «захиталися», до 10 березня в Криму в ефірі не було вже жодного українського каналу».

Вмикання російських мультиплексів у Криму

Цифрове, ефірне телебачення в Україні пропонувало кримчанам 32 канали. Щоб не позбавляти жителів окупованого півострова різноманітності, РТРМ сформувала додаткових два мультиплекси телеканалів (по вісім у кожному) спеціально для Криму до вже наявних двох пакетів обов'язкових федеральних телеканалів, доступних у Росії.

10 березня 2014 року на супутниках ABS-2/1 з'явилися три сигнали з ідентифікацією українського оператора цифрового ефірного ТБ-Т2 ТОВ «Зеонбуд». Варто зазначити, що українська компанія ніколи не працювала з цими супутниками. До 10 березня канали українського «Зеонбуду» передавали зі шведського супутника Astra-1G. Однак, завдяки появі сигналу з ABS-2/1 з параметрами, ідентичними оригінальному сигналу «Зеонбуд», а також тому, що обладнання «Зеонбуду», яке розташоване було в Криму, перемкнули на трансляцію сигналу від ABS-2/1, а антени були розвернуті на супутникову позицію 75 гр.в.д. ‒ в цифровому й аналоговому ефірі півострова глядачі замість звичного набору українських каналів побачили російські. Серед них були й канали, які транслюють іноземну телепродукцію з порушенням авторських прав, наприклад, «ТНТ», «Первый канал», «СТС», «Пятница» та інші. До них ми ще повернемося.

Віцепрезидент шведської компанії SES Astra AB Онно Зонневельд пояснює, як здійснили заміну телеканалів: «Ідентифікацію пакетів телеканалів (мультиплексів) «Зеонбуд» російські фахівці могли легко скопіювати. Це не складно. Далі вони взяли вже свій сигнал (російські телеканали) та сформували його під ідентифікацію «Зеонбуду». У технічному сенсі росіяни замаскували свої канали під українські. Тому наземне обладнання в Криму приймало сигнал як від «Зеонбуду», а всередині цього сигналу був уже російський контент».

Медіаексперт і член громадської ради при Національній раді телерадіомовлення України (Нацрада) Олександр Глущенко підтверджує цей факт: «Тоді я моніторив ситуацію з Києва. На скріншоті меню мого супутникового приймача видно, що окупанти дійсно створили зв'язок українського обладнання із супутником ABS, цей зв'язок відображався назвою супутникового оператора Zeonbud, який не мав стосунку ні до цього супутника, ні до цих телеканалів. Такий маневр дозволив переналаштувати в Криму українське обладнання (приймати сигнал із ABS-1 і ретранслювати в ефір підмінені телеканали). Це пряма крадіжка обладнання, втручання в роботу телекомунікаційної мережі, обладнання, порушення прав на трансляцію та ліцензування і в Росії, і в Україні. Ця афера була кричуще незаконною в усіх країнах і з будь-якого боку».

11 березня в українському «Зеонбуді» офіційно повідомили, що в роботу їхнього обладнання скоєне несанкціоноване втручання, у зв'язку з чим мовлення українських каналів у Криму було припинене, а представникам «Зеонбуду» повідомили про заборону доступу на їхні об'єкти. У заяві також говорилося: «...Поширення в ефір програм телеканалів, які не мають ліцензій мовлення в багатоканальній телемережі ТОВ «Зеонбуд», здійснюється невідомим для нас провайдером/оператором, який незаконно використовує назву нашої компанії, вказуючи її як «провайдера», який поширює такі програми».

STV ‒ молодий «стартап» анексії

10 березня 2014 року було третім вихідним днем поспіль (через перенесене з суботи на понеділок свято 8 березня) і в Росії, і в Україні. У цей день із найбільшого супутникового передавального центру Дубна в Росії (ЦКС Дубна, РТРМ) невідома компанія підняла на ABS-2 сигнал російських телеканалів, замаскованих для приймання вкраденим обладнанням українського «Зеонбуду».

Сигнал виходив і приймався в нестандартному для телемовлення діапазоні ‒ 10900-11700 МГц ‒ рівно два тижні. У мовний діапазон Росії ‒ 11700 до 12500 МГц ‒ сигнал повернувся тільки 24 березня.

Відомо, що вказаний немовленнєвий (зв'язковий) діапазон використовувався в 2014-му і використовується зараз ВАТ «Спутниковое Телевидение» (STV). Також відомо, що на момент 10 березня три ємності (транспондера) ABS-2 використовувалися STV. Ця компанія привернула нашу увагу особливо.

ВАТ «Спутниковое Телевидение» зареєстроване в листопаді 2013 року. Відповідні документи з ліцензіями були опубліковані на веб-сайті компанії в 2013 році.

Перші згадки в ЗМІ про STV датовані лютим 2014 року, але вже на початку березня 2014-го російський державний медіахолдинг ВДТРК купив блокувальний пакет акцій STV. Іншими словами, компанія «Спутниковое Телевидение» фактично відразу після заснування де-факто стала підконтрольною державі, з якірним партнером ВДТРК.

Російський каталог організацій List.org ілюструє зв'язки STV із засновниками та директорами де-юре або де-факто державних компаній. До того ж, Сергій Кошляков, генеральний директор російського федерального телеканалу «Планета», також є засновником компанії «Медиа Инвест», яка є засновником компанії STV.

Сергій Кошляков мав запаморочливий кар'єрний злет. За його словами, у 24 роки він став директором відділу з міжнародної політики ВДТРК. Такий професійний успіх, можливо, пояснюється становищем батька Сергія ‒ Лева Кошлякова. Останній займав посади заступника голови ВДТРК, голови російського інформаційного агентства «Вести», керував спецвідділом у російському інформагентстві «Интерфакс». При цьому Лев Кошляков ‒ спецслужбіст зі стажем: 25 років він служив у КДБ СРСР.

Генеральний директор STV Юлія Шахманова ‒ колишній топменеджер російського супутникового оператора «Триколор». У медіасфері й України, і Росії про Юлію відгукуються як про хорошого фахівця, який збудував свою кар'єру власними зусиллями. На початку березня 2014 року Шахманова виступала на четвертому Міжнародному Форумі «Connected TV & Digital Media з доповіддю про «структурування телекомунікаційного ринку Росії», а через пів року STV отримала першу престижну нагороду в галузі медіакомунікацій. На фото внизу Шахманова та Кошляков виступають на російському форумі з телекомунікацій у 2014 році.

Онно Зонневельд вважає, що STV була причетна до подій в ефірі Криму до «референдуму»: «Практично одночасно, з інтервалом у 10 хвилин, з'явився комерційний пакет, підписаний як STV_ABS2, і 4 пакети ‒ копії мультиплексів, замаскованих під «Зеонбуд».

Частоти 11700-12500 МГц, на які перейшла трансляція з 24 березня, належать Росії, і розпоряджається ними російська держкомпанія «Интерспутник». Зонневельд припускає, що існує контракт, за яким ABS після 24 березня 2014 року ці частоти повністю передала «Интерспутнику», а та, в свою чергу, іншим супутниковим операторам, серед них і STV.

Запитання Крим.Реалії, надіслані Юлії Шахмановій, залишилися без відповіді.

Інша російська компанія-партнер ABS-2 «ГеоТелекоммуникации», яка орендує дев'ять ємностей на супутнику, розпочала роботу на космічному апараті тільки 12 березня.

«Я вважаю, у них не вистачило б людських і технічних ресурсів вести мовлення на Крим у проміжку між 10 і 24 березня. Все вказує на те, що STV, як то кажуть, «була на часі», і компанію використовували для роботи з проблемним Кримом», ‒ вважає Зонневельд.

За його словами, вартість обладнання для трансляції чотирьох пакетів каналів (як у Криму в березні 2014 року) стартує від пів мільйона доларів США, а терміни відвантаження обладнання з заводів ‒ не менше трьох місяців.

«На наших очах з'явилася компанія STV, яка з приватної за лічені місяці стала напівдержавною. Подібний гібридний актив або створили під продаж державі та роботу з бюджетними грошима через державні компанії ‒ ВГТРК, «Первый», «Ростелеком», ФГУП «Космическая связь», або він спочатку створювався державою для створення видимості приватної компанії, яка за власною ініціативою працює з анексованим півостровом і була заточена під нього, але при цьому не гребує на одній платформі підіймати телеканали з Криму на супутник і тут же поширювати у Росії американські телеканали Fox Group International (Fox/National Geographic)», ‒ вважає Глущенко.

«З часом мовлення Криму перейшло на російські супутники та російське обладнання. Але в березні 2014 року «ввічливі люди» з галузі телекомунікацій просто не встигли забезпечити процес власними потужностями. Тому їм довелося використовувати іноземний супутник, маскувати сигнал під українське обладнання та вести мовлення у зв'язковому діапазоні», ‒ підсумували експерти.

Заступник директора державного оператора супутникового зв'язку «Укркосмос» Юрій Баличев вважає, що супутниковий оператор ABS абсолютно ні до чого: «Сигнал на супутник був піднятий від авторизованого постачальника. Хто приймає його на землі, у Криму або де-небудь ще ‒ не в компетенції оператора супутника. Канали були відкритими, тобто безкоштовними, і під'єднатися до прийому міг хто завгодно, це не заборонено й проконтролювати неможливо».

Компанія ABS на офіційний запит Крим.Реалії не відповіла.

«Перехідний період»

До 1 липня 2014 року устаткування, що належить українському концерну РРТ і «Зеонбуду», було повністю переведене під потужності РТРМ. На заміну передавачів і перенастроювання приймачів пішло трохи більше, ніж три місяці, і до 1 липня в Криму увімкнули два мультиплекси по 10 каналів у кожному ‒ РТРМ-1 і РТРМ-2. Ці збірники телеканалів є списком російських або підконтрольних російських ЗМІ, один з яких затверджувався прямим указом президента Росії Володимира Путіна, а другий ‒ російською Федеральною конкурсною комісією з телерадіомовлення.

Усі російські канали вели мовлення відкрито, тобто безкоштовно.

«Найцікавіше почалося після «референдуму». Нам почали телефонувати з «Верховної ради АР Крим» і з «міської адміністрації Севастополя» з вимогою дотримуватися українського законодавства. Ми були ошелешені подібним явищем. Річ у тім, що, відповідно до закону України про телебачення та радіомовлення ми були зобов'язані надавати в кабельному ТБ доступ до каналів «універсальної програмної послуги», тобто стандартного набору каналів, які транслюються в аналоговому ефірному ТБ. Але фактично ця «універсальна послуга» до цього часу була наповнена російськими каналами. І провайдерів примушували надавати російські телеканали, які здійснюють мовлення без ліцензій і на вкраденому обладнанні, відповідно до українських законів!» ‒ згадує колишній керівник однієї з кримських телекомпаній.

Паралельно роботу вели ФСБ Росії, Роскомнадзор і «Міністерство інформації республіки Крим». Окреслені структури постійно перевіряли провайдерів на предмет присутності-відсутності телеканалів, які не мають реєстрації в Росії, тобто українських. Також вони постійно моніторили факт наявності обов'язкових російських федеральних каналів.

У травні 2014 року Роскомнадзор влаштував дводенний семінар для операторів зв'язку. Представник відомства Максим Виноградов головною метою семінару позначив допомогу ЗМІ та операторам зв'язку в «процесі входження в правове поле Російської Федерації». Головною новиною для медійників тоді стала необхідність реєстрації всіх телеканалів як ЗМІ. Навіть більше, законодавство Росії набагато жорсткіше в питаннях регулювання зв'язку та інформації. Наприклад, в Україні телеканалу необхідний, умовно, один документ від Нацради, який визначає частоти мовлення. У Росії ж система реєстрації ЗМІ ‒ шестиступенева. Ліцензію на мовлення в Росії мав тільки «Інтер+» (інші українські телеканали до 2014 року Росія на свій ринок не пускала). У підсумку всіх семінарів, лікнепів і переговорів жоден український канал або радіостанція так і не перереєструвалися.

Чимало місцевих телеканалів продовжують мовлення в Криму без ліцензій на мовлення. Наприклад, телеканал «ИТВ» ‒ ТОВ «Телерадиокомпания ИТВ» ‒ хоча й має ліцензію ЗМІ від Роскомнадзору, не має документа на телерадіомовлення з використанням конкретних частот (через конкурс), зв'язної ліцензії, дозволів на використання радіочастот та експлуатаційного проєкту. «Тобто тільки два документи з шести в наявності у цього телеканалу. Багатьох місцевих «підвісили в повітрі», не проводячи конкурс на розподіл частот. І їхнє існування припиниться рівно в той момент, коли комусь знадобляться їхні частоти», ‒ коментує ситуацію джерело з Криму, яке працювало з телеканалами на півострові до анексії.

Зрештою всі провайдери Криму стали ретранслювати все, що було в ефірі. За словами місцевих жителів, очевидців подій, західні телеканали залишилися в мережах на основі українських договорів із провайдерами.

«У липні 2014 року, коли гривня перестала бути розрахунковою одиницею, оплачувати роялті західним правовласникам стало проблематично й почався тотальний процес переходу провайдерів у правову площину Росії. Для цього кримською «владою» був встановлений перехідний етап «до кінця 2014 року», ‒ повідомив один зі співрозмовників Крим.Реалії, який побажав залишитися неназваним із міркувань безпеки.

З квітня 2014 року почався процес продажу українського бізнесу російським юридичним особам. Колишні керівники кримських провайдерів на умовах анонімності розповіли про переходи компаній. «Дата груп», наприклад, продала свої мережі в Криму компанії «Миранда-медиа» (дочка «Ростелеком»). «Воля-кабель» провела зустріч в Ялті з представником «Ростелекома», але остання відмовилася від купівлі «Волі», непокоячись через санкції. Незважаючи на це, до кінця року активи «Волі» були продані російській юридичній особі «Телесистемы», яка зберегла майже ідентичний логотип української компанії. Мережі Triolan дісталися компанії «Трител».

У грудні 2014 року були запроваджені жорсткі санкції США, які забороняють імпорт і реімпорт до Криму товарів та інвестицій.

«Іноземні телеканали стали розривати або не продовжувати договори на постачання телепродукції в Крим із нами, тоді ще українськими компаніями. Уже перереєструвавшись за законодавством Росії, ми стали укладати договори з російськими представниками іноземних телеканалів. Або ж іноді ми просто продовжували транслювати західні телеканали після закінчення українського договору, тобто йшли на порушення норм авторського права. Правовласник, у свою чергу, «закривав на це очі», не відмикаючи картки доступу для приймання своїх каналів із супутника провайдерами», ‒ згадує колишній керівник одного з кримських провайдерів.

З кожним роком Кремль все більше «інтегрує» Крим в «російські реалії». І один з важливих для цього інструментів – телебачення. Ми розповіли, як здійснювався у 2014 році прихід на півострів російських телеканалів. Але зараз далеко не всі медіакомпанії Росії готові визнати і показати, що працюють на анексованій території. Закінчення розслідування Крим.Реалії читайте в матеріалі «Телештурм: «говорить і показує анексований Крим».

Далі буде