Спеціально для Крим.Реалії
У той час, коли в Україні ‒ День спротиву окупації Криму та Севастополя, в Росії святкують день сил спецоперацій. Шість років тому на честь першої річниці окупації Криму президент Росії Володимир Путін указом №103 від 26 лютого 2015 року заснував нове військове свято ‒ день сил спеціальних операцій.
Оскільки сили спеціальних операцій ‒ одні з найзасекреченіших армійських підрозділів, у Росії вирішили пролити світло на їх витоки. Так під керівництвом директора російського Центру аналізу стратегій і технологій Руслана Пухова вийшла книга «Солдати неоголошених воєн». Як зазначає «Российская газета», «тріумфом російських ССО стало забезпечення мирного возз'єднання Криму з Російською Федерацією у лютому-березні 2014 року [Україна, низка країн Заходу, міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними й засудили дії Росії ‒ ред.]... Шість років тому озброєні люди із закритими обличчями, одягнені в красиве й дуже сучасне екіпірування, діяли в Криму суворо в межах законності, зокрема й у межах міжнародного права. А ще їх відрізняла незвична для військових людей ввічливість. Відтоді словосполучення «ввічливі люди» стало синонімом тих, хто отримав честь служити в ССО».
Якщо захоплювати чужі території в «красивому й дуже сучасному екіпіруванні», але без розпізнавальних знаків і приховуючи свою приналежність ‒ це справа честі, тоді радянські офіцери, які захищали Батьківщину від нацистів, перевертаються у трунах від подиву, наскільки трансформувалося поняття честі у путінського режиму.
Якщо йдеться про брутальну брехню, то тоді й поняття «ввічливі люди» повністю підлягає дискваліфікації, тому що істинно ввічливі люди не брешуть
З іншого боку, якщо самі суб'єкти міжнародного права ‒ тобто ООН, ОБСЄ, міжнародні суди ‒ дійшли висновку, і зазначили це вже у безлічі документів, що під час окупації Криму міжнародне право було порушене найгрубішим чином, то навіщо брехати співвітчизникам, які про все це вже чули? А якщо йдеться про брутальну брехню, то тоді й поняття «ввічливі люди» повністю підлягає дискваліфікації, тому що істинно ввічливі люди не брешуть.
Характер цього роду військ позначений у книзі без зайвої лірики та камуфляжу ‒ солдати неоголошених воєн. Тобто, по суті, російські сили спецоперацій ‒ звичайні терористи, солдати в руках терористичного уряду. Урядова газета Росії визнає: «Відкрито російські спецсили застосовувалися лише один раз ‒ у Криму шість років тому. Деякі джерела, щоправда, стверджують, що наші спецбійці працювали і проти піратів у районі Сомалі, і в інших неспокійних регіонах. Зараз, що практично секретом не є, зона їхнього інтересу ‒ Близький Схід, насамперед ‒ Сирія. Там вони діють проти різних терористичних організацій. Коли-небудь подробиці їхніх операцій у неоголошеній і дуже жорстокій війні на Близькому Сході, напевно, будуть розкриті». Думаю, що там не буде нічого нового ‒ людство й так бачить «кулак Москви» у багатьох містах і селищах світу.
З усієї історії ССО в Росії випливає їхній агресивний характер як проти суб'єктів права за кордоном, так, до речі, і всередині країни. Це і не приховується: згідно з положенням, вони «призначені для виконання спеціальних завдань з метою захисту інтересів Росії (за необхідності, із застосуванням військової сили) як всередині країни, так і за кордоном, як у мирний, так і у воєнний час». А як бути з тим законом, що забороняє застосовувати збройні сили всередині країни? А як бути з нормами міжнародного права про те, що застосування військ на території іншої країни без її згоди ‒ це агресія?
А как быть с нормами международного права о том, что применение войск на территории другой страны без ее согласия – это агрессия?
Резолюцією 3314 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року встановлено, що (стаття 1) «агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави, або яким-небудь іншим чином, несумісним зі Статутом Організації Об'єднаних Націй, як це зазначено в цьому визначенні». Стаття 2: «застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН є prima facie свідченням акту агресії». Стаття 3: «кожна з таких дій, незалежно від оголошення війни... буде кваліфікуватися як акт агресії: а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація... або будь-яка анексія із застосуванням сили щодо території іншої держави або частини її». Жодним чином ССО Росії не вписуються ні в який закон.
У Криму про День ССО Росії вважають за краще не говорити широко. Згадав про них тільки російський глава Криму Сергій Аксенов. Згадав характерно й відверто: «Ця пам'ятна дата Збройних Сил Росії була встановлена указом президента Володимира Путіна у 2015 році в пам'ять про основну роль, яку відіграли бійці ССО у возз'єднанні Криму з Росією».
Аксенов зізнався, що тут ні при чому ні устремління кримчан, ні фейковий референдум ‒ просто прийшли ССО та «приєднали» Крим
Аксенов зізнався, що тут ні при чому ні устремління кримчан, ні фейковий референдум ‒ просто прийшли ССО та «приєднали» Крим. Або як ще можна розуміти «основну роль»? Звичайно, слова про те, що «ввічливі» люди «принесли до Криму мир і стабільність» ‒ це такий своєрідний камуфляж, оскільки люди знають, що Крим ні з ким не воював. Як вони могли принести мир? Крим не був нестабільним, а ССО цю стабільність порушили й принесли на півострів владу кримської хунти, окупацію, спробу анексії, вигнання незгодних, політичні суди та арешти «кремлівських в'язнів».
Отже, вже сім років Крим залишається в такому нестабільному стані, а слова «разом, назавжди» нікого ніяк не стабілізують. З ким разом і назавжди ‒ з агресором і тюремником?
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
