Агентство Reuters розмірковує над настроями поміж закордонних інвесторів з огляду на президентські вибори в Україні. Американське видання з питань зовнішньої політики Foreign Affairs торкається питання можливості конфлікту на етнічному ґрунті в Україні. А науковий журнал Джорджтаунського університету у США Georgetown Public Policy Review порушує питання використання Росією гомофобії як інструменту утримання України у сфері своїх інтересів.
Агенція новин Reuters вмістила матеріал «Іноземний капітал матиме зиск від збільшення українського боргу і воліє перечекати вибори». Хвиля новорічного оптимізму щодо нових ринків підняла українські державні облігації на помітні висоти, що відбулося лише за декілька тижнів перед президентськими виборами, проте іноземний капітал вже має зиск від цього, й хоче почекати на завершення виборів. Агенція зазначає, що політичний новачок і лідер опитувань виборців Володимир Зеленський сіє певну нервозність поміж інвесторів. Один з найкращих за показниками ринків облігацій у 2019 році – український компонент індексу твердих валют банку JPMorgan зріс на майже 10% від початку року до найвищого показника за останні 14 місяців. Ширший індекс зріс на 6,1% у 2019 році. Втім, як пише агенція, деякі провідні західні менеджери статків кажуть, що останнім часом були змушені дещо зменшити свою активність в Україні з причини зростання в опитуваннях популярності Зеленського в порівнянні з Порошенком.
Reuters наводить слова фахівця з боргових інвестицій нових ринків банку JPMorgan Жолта Паппа, який каже, що Порошенко тут постає таким собі «меншим злом», доволі відомою фігурою для ринків, які знають, що він зробив і чого він не зробив. Надзвичайно важливим для інвесторів постає те, як вплине результат виборів в Україні на подальшу її співпрацю з МВФ. Фондові менеджери дещо побоюються браку економічного плану в 41-річного Зеленського, у разі його перемоги на виборах, хоча очікують, що він діятиме за програмою МВФ. Колишня прем’єр Юлія Тимошенко також постає суперницею нинішнього президента Порошенка. Вона пообіцяла у разі перемоги на виборах повернути назад процес зростання цін на газ, узгоджений із МВФ, хоча й висловлюючи бажання залишатися у руслі програми МВФ. На додаток, як пише агенція, колишній керівник Нацбанку Валерія Гонтарева, виступаючи у Лондоні, виклала своє бачення того, чого очікувати у разі перемоги Зеленського. Колишній міністр фінансів України Олександр Данилюк, якого асоціюють із Зеленським, також зустрічався з фінансовими менеджерами у Лондоні. Проте, як зазначається у матеріалі, ці зустрічі не допомогли розвіяти побоювання інвесторів щодо перспектив обрання коміка на посаду президента України.
«Зеленському бракує політичного і керівного досвіду, і саме з огляду на це ринки капіталу воліють тікати з України», – заявив Кевін Дейлі, директор капіталовкладень компанії Aberdeen Standard Investments.
Переклад Твіту: «За межами київської «бульбашки» – історія від Карін Строгекер щодо того, як іноземний капітал розглядає українські вибори. Щодо Зеленського кажуть, що йому бракує політичного і керівного досвіду, і саме з огляду на це ринки капіталу воліють тікати з України».
Американське видання з питань міжнародних відносин Foreign Affairs друкує статтю «Чи зростає ризик конфлікту на етнічному ґрунті в Україні?». Автор статті Еліз Джуліано пише, що президентські вибори в Україні мають відбутися буквально за кілька тижнів, а їхній результат постає цілковито непевним. Президент Петро Порошенко відстає в опитуваннях виборців від Володимира Зеленського, чий єдиний політичний досвід ґрунтується на тому, що він грав роль президента у телевізійному комедійному серіалі. Вибори відбуваються на тлі війни на сході, яку роздмухує Росія, постачаючи зброю бойовикам і спонсоруючи регіони під контролем сепаратистів. Відтак, не дивина, що провідні президентські кандидати в Україні ведуть свою передвиборчу кампанію на платформі спротиву Росії. Але, як зазначає автор, саме Петро Порошенко відрізняється від решти кандидатів тим, що «вбирає» свій антиросійський месидж в одяг національної тотожності, включаючи до цього українські елементи. Його нинішнє гасло: «Армія! Мова! Віра!». Автор додає, що населення України є культурно різноманітним.
Foreign Affairs пише, що від часу розвалу СРСР етнічна тотожність не стала політизованою в Україні. Варто віддати належне Україні, що здобувши незалежність, український уряд не пов’язував з громадянством такі моменти, як культурні звичаї або етнічне походження. Так само, як, на відміну від країн Балтії, громадяни не мусили вчити нову державну мову (українську) для того, аби здобути право брати участь у політиці тощо. Натомість більшість, як вважає автор статті, українців на сході і півдні і надалі розмовляли собі російською, тоді як ті, що мешкали у Західній Україні, говорили українською. У цей час українська мова, яка «підкорялась» російській під час радянського правління, поступово запроваджувалась до початкової освіти, таким чином більшість українців стали двомовними, володіючи і українською, і російською. Змішані українсько-російські шлюби є доволі розповсюдженими. Автор статті також наголошує на політичному символізмі створення окремої від російської української православної церкви в Україні. Поривання з російським православ’ям, яке розглядається як важіль впливу Росії в Україні, було глибинним і популярним кроком. Водночас Еліз Джуліано вказує, що подальший хід війни на Донбасі може позначитися на політизації етнічного статусу в Україні. На п’ятий рік війни, завдяки російській кампанії дезінформації та проявам насильства, «сепаратистська» влада на Донеччині і Луганщині активно політизувала, як російську, так і українську культуру і тотожність. Відтак, на думку автора, українські політичні і культурні лідери не мають навіть мимохіть просувати мету Путіна у плані ототожнення усього російського з браком лояльності до України.
Переклад Твіту: «Читайте мою статтю – «Чи зростає ризик конфлікту на етнічному ґрунті в Україні?»
Науковий журнал Джорджтаунського університету у США Georgetown Public Policy Review. A публікує матеріал «Колонка коментатора: як Росія експортує гомофобію в Україну?» У підзаголовку додається – «Під час протестів Євромайдану Росія навмисно роздмухувала гомофобські настрої в Україні як частину кампанії з нівелювання західних цінностей і утримування України у сфері впливу Росії. Всі ці сплановані акти має бути оприлюднено і серйозно взято до уваги Сполученими Штатами та іншими країнами. Якщо цього не буде зроблено, Росія і надалі сіятиме розбрат поміж демократичних держав».
Автор статті – Богдан Глоба – пише, що одним з менш відомих аспектів подій на Майдані 5-річної давнини постає те, в який спосіб Росія використовувала громаду ЛГБТ в Україні з метою розбити українську солідарність. Глоба зазначає, що тоді, коли ширилися виступи протесту на Майдані, проросійські угруповання організовували і фінансували контрзаходи, що здобули назву «антимайдан». Зокрема проросійська організація «Український вибір», робила спроби розколоти українське суспільство, лобіюючи ухвалення законів, які б обмежували те, що визначалося як «гомосексуальна пропаганда». Ці дії мали на меті посіяти побоювання щодо європейської інтеграції України, і підштовхувати громадян до Євразійського митного союзу з Росією та Білоруссю. Для залякування українців, проросійські організації обрали собі ціллю громаду ЛГБТ. Наприклад, організація «Любов проти гомосексуалізму» розпочала кампанію у засобах інформації. Розповсюджувались плакати, брошури, а також організовувались зібрання. Висловлювалися передрікання, що підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, європейські геї братимуть собі дітей з України. До організації «Любов проти гомосексуалізму» приєднався «Український вибір» зі своєю власною кампанією у тому ж дусі.
Georgetown Public Policy Review пише, що на початку 2014 року проросійські організації в Україні навіть провели фейковий «Гей парад», найнявши людей, які б несли «веселкові» прапори у центрі Києва і спровокували б бійку з протестувальниками Євромайдану. Висувалися сподівання, що все це призведе до насильницької конфронтації і розділить Євромайдан на два табори – ліберальний та крайньоправий. Глоба додає, що існують докази того, що російські агенти навіть вдалися до допомоги російських чоловіків, які вдягаються у жіноче вбрання, так званих drag queens, які б заохочували до участі у фейкових гей-парадах. Згодом, у перебігу слідства було з’ясовано, що провокації проти української громади ЛГБТ було також організовано російськими агентами ФСБ у співпраці з представниками СБУ. Попри наявність доказів, українська влада та правоохоронні органи не вдалися до повноцінного розслідування діяльності, спрямованої проти громади ЛГБТ в Україні, як частини зусиль Росії розколоти українське суспільство і утримувати Україну в російській сфері впливу. Автор статті наголошує, що після п’яти років від часу Революції гідності доволі очевидним постає те, що війна в Україні є ще одним нападом Росії на демократичний світ. Відтак, США і решта демократичних країн постають перед питанням – чи ми всі можемо надати відповідь на спроби Росії сплюндрувати західні цінності?
Переклад Твіту: «Під час протестів Євромайдану Росія навмисно роздмухувала гомофобські настрої в Україні як частину кампанії з нівелювання західних цінностей і утримування України у сфері впливу Росії».