Іспанський щоденник регіону Каталонія La Vanguardia пише про передвиборчу ситуацію на верхівці української влади. Нідерландське видання NRC Handelsblad торкається стилю деяких призначень президента Володимира Зеленського. Ірландський часопис The Irish Times пише про мера Харкова Геннадія Кернеса, якого визначає як такого, що пережив зміни влади та навіть спробу замаху.
Щоденник іспанського регіону Каталонія La Vanguardia друкує матеріал під назвою «Україна виходить на фінішну пряму важливих виборів для Зеленського». Видання зазначає, що президент України Володимир Зеленський потребує ґрунтовної підтримки у парламенті для того, аби запроваджувати у життя свою політику. І саме з огляду на наступні парламентські вибори, згідно з опитуванням громадської думки в Україні, партія нового президента України «Слуга Народу» має здобути між 45 і 48% місць у Верховній Раді.
Проте, як зазначає барселонський часопис, специфіка української виборчої системи може нівелювати цю чисельну перевагу. Газета пояснює, що половина депутатів обирається за партійними списками, а решта виборюють свої парламентські місця за мажоритарною системою. І саме у виборчих округах із мажоритарною системою, як вважає каталонське видання, опозиція до президента Зеленського постає доволі сильною.
La Vanguardia пише, що Зеленський цілком усвідомлює цю загрозу, а відтак висунув низку ініціатив, поміж яких, зокрема, владнання конфлікту на сході України, що, на думку газети, може знайти позитивне відображення у результатах виборів. Володимир Зеленський також провів першу телефонну розмову з президентом Росії Володимиром Путіним. Разом із тим, як наголошує барселонський тижневик, Зеленський здійснив повномасштабний наступ на свого попередника Петра Порошенка та членів його уряду з наміром провести люстрацію влади. Порошенко, у свою чергу, політична сила якого «Європейська Солідарність» посідає нині третє місце у опитуваннях популярності з 8%, визначив плани Зеленського як такі, що їх було вироблено антиукраїнськими силами.
На думку Петра Порошенка, законопроєкт Володимира Зеленського про люстрацію є доказом проросійського реваншу в Україні, бо ж, на думку експрезидента України, все це має на меті замінити на посадах патріотично налаштованих українських політиків маріонетками, які виконуватимуть накази Кремля.
«Україна виходить на фінішну пряму важливих виборів для Зеленського»:
Нідерландський часопис NRC Handelsblad публікує матеріал «Зеленський добре дбає про своїх українських друзів». Автор статті – фахівець із питань Східної Європи Губерт Смеетс пише, що Зеленський як політик, який не переобтяжує виборців якимись обіцянками, а водночас обіцяє їм нічого не обіцяти, постає доволі унікальним у своєму стилі. Сам Зеленський, як пише Смеетс, побудував свою виборчу кампанію на гаслах проти експрезидента Петра Порошенка, наголошуючи, що викорінить корупцію. Автор ставить запитання, чи ж це справді відбудеться? І додає, що досі Зеленський діяв або символічно, або дещо сюрреалістично.
Утім, як указує автор, Зеленський також здійснює і реальні кроки. Тут і там він поступово призначає своїх людей. В Україні все обертається навколо особистої лояльності. Відтак, надзвичайно важливо, ким саме президент себе оточує. Але, як зазначає Губерт Смеетс, креденції деяких призначень Зеленського досить чітко нагадують минуле. Багато хто з новопризначених керівників заробив свої «відзнаки» у тих «Авгієвих стайнях», якими й була Україна. Надто за часів президентства Віктора Януковича.
NRC Handelsblad наводить приклад чільної постаті партії Зеленського «Слуга Народу» Дмитра Разумкова, який свого часу був активним членом «Партії регіонів» Януковича. Головою адміністрації президента, третьою найвпливовішою постаттю в Україні, Зеленський призначив Андрія Богдана, який був правником, як пише автор, олігарха старого стилю Ігоря Коломойського.
Сама процедура цього призначення, як наголошує Губерт Смеетс, була доволі показовою. Кандидата на цю посаду мала б затверджувати спеціальна комісія, створена після революції 2014 року. Проте Зеленському це не сподобалось, і він просто перейменував Адміністрацію президента України на Офіс президента України. Відтак попередні правила вже не поширювалися на голову цієї структури.
У брутальноішму стилі, за словами Смеетса, було здійснено призначення в Одесі. Перед призначенням місцевого керівника, Зеленський пообіцяв, що не буде «хрещеним батьком» бо, як зазначає Смеетс, Зеленський є євреєм і не хрестив своїх дітей, (сина Кирила Зеленський хрестив у Києві, про що сам розповідав українським ЗМІ і ділився фотографіями – Радіо Свобода), а також не буде «войовничим», – автор пише, що українські виборці втомились від війни з Росією.
І саме після цього він призначив Андрія Андрейчикова, підприємця, який займається металобрухтом, головою Одеської облдержадміністрації. Смеетс наголошує, що Андрейчиков заробив свої статки у Придністров’ї, якому покровительствує Росія. Придністров’я, за визначенням автора, є джерелом торгівлі жінками, зброєю та контрабандою.
На додаток, Андрейчиков співпрацював з відомим «кремлефілом» Ігорем Марковим, який утік до Росії. Губерт Смеетс підсумовує, що коли Зеленський і далі йтиме подібним курсом, домайданівські часи олігархічного панування кланів в Україні дістануть свій чіткий відгомін, а політик, який подавав себе як «антиполітик», тому й не давав людям жодних обіцянок, піде просто своїм шляхом, бо ж, власне, він таки нічого нікому не обіцяв.
«Зеленський добре дбає про своїх українських друзів»:
Періодичне видання Ірландії The Irish Times друкує репортаж свого власкора Деніеля Маклофліна з Харкова, який зветься «Зміна доби не заторкує політичного виживанця зі східної України, який сіє розбрат». Маклофлін пише, що п’ятьма роками по тому, як в Україні скинули проросійський режим, питання, що їх порушив Майдан і надалі актуальні у другому за величиною місті України, яке розташоване за 35 кілометрів від Росії, і десь за 300 кілометрів від зони бойових дій на сході України.
Кореспондент ірландського видання пише про мера Харкова Геннадія Кернеса, який, за словами Деніела Маклофліна, уособлює собою все те, чому прагнув покласти край Майдан, а саме – корупцію, безкарність і сумнівну лояльність до України. І ось попри все це, Кернес пройшов крізь суспільні потрясіння в Україні, а також спробу замаху, і досі тримає Харків у своїх стиснутих руках.
От і зараз 60-річний Кернес висувається на виборах 21 липня, які мають усунути всю «стару гвардію» з українського парламенту, проте затятий виживанець не виказує ознак бажання віддавати владу, навіть якщо новий президент України голосно обіцяє трансформувати українську політику.
The Irish Times пише, що Кернес також розлютив своїх опонентів тим, що відновив пам’ятник радянському маршалові Жукову у Харкові. Водночас, як зазначає дублінський часопис, він цим кроком утішив своїх прихильників, які поділяють його прагнення порядку, стабільності і відновлення добрих стосунків із Росією. Видання вказує, що впродовж років Кернес був близьким союзником президента Віктора Януковича.
Газета нагадує, що так само, як і у Донецьку та Луганську антимайданівці у Харкові захопили були місцеві органи влади і піднімали російський прапор над тими офіційними будівлями. Проте намагання утворити ще одну сепаратистську «республіку» у Харкові зазнали невдачі. Це сталося з причини браку підтримки сепаратистів у Харкові, а також частково тому, що Кернес, якого було посаджено під домашній арешт за його контакти з сепаратистами, відверто підтримав українське прозахідне керівництво, по тому як Янукович утік до Росії.
Дублінський часопис згадує про мера Одеси Геннадія Труханова, який так само як і Кернес відкидає звинувачення у проросійських симпатіях і зв’язках з організованою злочинністю. Видання також додає, що Кернес і Труханов навіть разом заснували партію з російською назвою «Довіряй справам», яка втім не користується популярністю.
«Зміна доби не заторкує політичного виживанця зі східної України, який сіє розбрат»:
