Хто стане найкращим, а хто – найгіршим прем’єр-міністром України? Свої міркування з цього приводу викладає дослідниця американського аналітичного центру Atlantic Council Мелінда Герінґ. Про те, як Віктор Медведчук став нафтовиком, розповідають у статті незалежного російського видання «Проект». А в матеріалі на сайті американського телеканалу CNN реагують на заяву президента України Володимира Зеленського про намір створити «зелений коридор» у Чорнобильській зоні для туристів – наскільки це безпечно?
Хто стане наступним прем’єр-міністром України? Свої міркування про найкращих та найгірших можливих кандидатів викладає дослідниця американського аналітичного центру Atlantic Council Мелінда Герінґ.
У Києві обговорюють п’ятьох претендентів, які могли б сісти у крісло прем’єр-міністра, пише Герінґ. З кожним з них вона мала змогу провести кількагодинні інтерв’ю.
За її даними, один з можливих кандидатів – ексміністр економічного розвитку Айварас Абромавичус, який нещодавно приєднався до наглядової ради «Укроборонпрому». Герінґ пише, що на Заході переконані: він абсолютно відданий успіху України. Обрання Абромавичуса стане сигналом українцям, інвесторам та західним урядам, що президент України Володимир Зеленський серйозно налаштований змінювати Україну, переконана авторка.
Другий – заступник виконавчого директора МВФ від України Владислав Рашкован, якому довіряють українські реформатори, зазначає Герінґ і додає, що, серед іншого, він точно знає, що Україні потрібно, щоб отримати більше міжнародних грошей.
Рашкован і Абромавичус, на думку авторки, найкраще підготовлені до того, щоб обійняти посаду прем’єра, але є й інші «непогані» можливі кандидати.
Ще троє можливих кандидатів – виконавчий директор «Нафтогазу» Юрій Вітренко, голова правління «Нафтогазу» Андрій Коболєв та ексміністр фінансів Олександр Данилюк. Всі вони мають свої сильні сторони і недоліки, але жоден не є поганим варіантом, вважає Герінґ.
«Найгірший крок, який Зеленський міг би зробити – це вибрати політичний уряд, який очолює міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, колишній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко або колишній голва СБУ Ігор Смешко. І Тимошенко, і Смешко сказали, що хочуть цю посаду. Будь-хто з них трьох призведе країну до 5-річної популістської політики, яка лише збільшить страждання пересічних людей», – вважає Герінґ.
Про те, як Віктор Медведчук – кум російського президента Володимира Путіна – став нафтовиком, йдеться у статті незалежного російського видання «Проект», яке займається розслідуваннями.
Путін та Медведчук познайомилися, коли останній очолював Адміністрацію президента України Леоніда Кучми, а у 2004 році Путін та жінка прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва хрестили доньку Медведчука, нагадують автори. Навіть коли відносини між Києвом та Кремлем погіршилися, на стосунки Путіна та Медведчука це не вплинуло, йдеться у статті.
Ростовський мільярдер Сергій Кислов продав свої нафтопереробні активи, і тепер контрольним пакетом акцій п’яти його компаній володіє кіпрський офшор Ventolor Investment Limited, пише автор. Кінцевий бенефіціар офшорів прихований за ланцюгом офшорів, їхній реальний власник – жінка Медведчука Оксана Марченко, йдеться в матеріалі.
Сам Медведчук займається бізнесом, але напряму лише є засновником Спілки адвокатів України та керує рухом «Український вибір – право народу». Більша частина його активів належить жінці та партнерам, кажуть журналісти.
«Партнери Марченко в нафтовому бізнесі в Росії також можуть бути пов’язані з українською політикою. Співзасновником «НЗНП Трейд» є Наталія Лавренюк, її називають цивільною дружиною депутата Верховної Ради Тараса Козака», – мовиться в матеріалі.
Козак – давній соратник Медведчука, і «ще одним доказом зв’язку Козака з нафтопереробним бізнесом в Росії є його декларація про доходи. У ній депутат вказав, що володіє кіпрською компанією Havanor Management Limited. Керівник цього офшору такий самий, як і в одного з власників «Юг Енерго», а адреса збігається ще з двома офшорами. Саме цій фірмі належить «Новошахтинський завод нафтопродуктів». Таким чином у структур, близьких до Медведчука і Козака, – контрольний пакет акцій компаній, які раніше належали Кислову», – пояснюють автори.
Прибутки «Новошахтинського заводу» стабільно зростають. Наприклад, у 2017 році вище перераховані п’ять компаній заробили шість мільярдів рублів, йдеться у статті.
Інші значимі для української політики люди – Рінат Ахметов та Дмитро Фірташ – також отримували право на розробку російських надр після 2014 року, загалом їм видали 17 ліцензій, пишуть автори.
У статті на сайті американського телеканалу CNN реагують на заяву президента України Володимира Зеленського про намір створити «зелений коридор» у Чорнобильській зоні для туристів.
Після виходу серіалу «Чорнобиль» від американської компанії HBO кількість охочих відвідати зону відчуження суттєво зросла, а після «зеленого коридору» зросте ще більше, йдеться у статті.
Автори нагадують, що офіційна кількість жертв внаслідок хвороб, отриманих від радіації після аварії на ЧАЕС, все ще залишається приводом для суперечок. ООН у 2005 році нарахувала до 9 тисяч пов’язаних з аварією смертей від раку, у той час як організація «Грінпіс» пізніше назвала інші дані – до 200 тисяч, враховуючи подальші проблеми зі здоров’ям, пов’язані з радіацією.
Чорнобиль, йдеться у статті, став одним із найбільших прикладів феномена, який називається «темним туризмом» – коли люди відвідують місця, пов’язані зі смертями та стражданнями людей. До прикладів такого туризму можна віднести, наприклад, відвідування нацистських концентраційних таборів у Європі.
Тож чи безпечне таке рішення президента? За словами дослідниці з київського Інституту ядерних досліджень Олени Бурдо, необхідно провести більше наукових досліджень, йдеться у статті.
