Кінець путінізму не призведе до кінця геополітичних амбіцій Росії, вважають автори аналізу на сайті видання The American Interest. Українська економіка має привід для оптимізму, запевняє оглядач Bloomberg Леонід Бершидський. Про те, що треба взяти до уваги, готуючись до саміту Україна-США, розповідає експерт Стівен Бланк в статті Atlantic Council.
Чому кінець путінізму не стане кінцем геополітичних амбіцій Росії? На це питання відповідають в аналізі на сайті видання The American Interest.
У Росії останнім часом можна побачити все більше протестів – є причини сподіватися, що путінська клептократія може закінчитися, вважає автор. Інше питання – хто і який тип режиму прийде після нього.
Путін піде, але Росія залишиться. Вона хоче бути в Європі, але не Європою. Вона не може бути великою державою в Азії, хоча фізично, географічно вона більше знаходиться саме там. Китай блокує її вплив в Азії, де Росію у кращому випадку можна вважати другосортною силою, мовиться у статті.
Здатність Росії розширювати свої західні кордони залежить від стабільності на інших кордонах
«Відносна стабільність на південному та східному кордонах Росії дозволяє їй дестабілізувати свій західний кордон. Як і будь-яка інша держава з кількома кордонами, Росія не може дозволити собі ставитися до них як до окремих стратегічних викликів. Вони пов’язані між собою, і для розширення на одному необхідно стабілізувати інші. Отже, здатність Росії розширювати свої західні кордони залежить від стабільності на інших кордонах», – йдеться у статті.
Таким чином, тільки у Європі Росія може претендувати на те, щоб бути великою державою. Лише там вона може підривати та втручатися у політичне життя. Але для цього їй потрібні три геополітичні умови.
По-перше, географічна присутність. «Росія, очевидно, вже присутня в європейському просторі, але, як і раніше, перебуває на геополітичних околицях. Для того щоб це змінити, їй необхідно контролювати внутрішні моря (Чорне, Балтійське та Середземноморське) та центральноєвропейське континентальне ядро. Це частково пояснює війну Путіна в Україні та військове вторгнення в Сирії: це спроби включити Росію в європейську динаміку влади, зробивши її більш здатною до ухвалення рішень у європейських столицях», – мовиться в аналізі.
По-друге, Росії необхідно мати розділену Європу, аби слугувати там у якості посередника. По-третє, їй потрібно витіснити з Європи США. «Без американців Європа – географічно малий євразійський півострів, розділений внутрішньою напругою і нездатний протистояти російським імперським амбіціям», – переконаний автор.
Та справа в тім, що всі ці цілі, зокрема три геополітичні вимоги для того, щоб Росія була європейською великою державою, «є давніми орієнтирами російської зовнішньої політики і не є продуктом уяви Путіна. Путін не переслідує якихось нових зовнішньополітичних цілей; він просто реалізував їх з більшою енергійністю та гострим почуттям опортунізму. Його зовнішня політика не є історичною аномалією», – переконаний автор.
Наступник Путіна може змінювати тактики чи інструменти, та Росія все одно буде намагатися бути конкурентом на Європейській арені.
Оглядач Bloomberg Леонід Бершидський звертає увагу на економічні успіхи України. За його словами, ніхто не очікував, що її економіка буде так швидко зростати, як у другому кварталі. Незважаючи на те, що зростання в значній мірі було зумовлене бурхливим врожаєм пшениці, ситуація є досить обнадійливою, оскільки новообраний президент Володимир Зеленський обіцяє новий вид підхід до політики, а також сприятливі для інвестицій зміни.
Відповідно до офіційних показників, український бізнес має дедалі більш оптимістичні настрої, особливо коли мова йде про галузь роздрібної торгівлі, але песимізм знижується і в інших галузях.
Бершидський нагадує, що Зеленський, чия партія «Слуга Народу» вперше в історії незалежної України отримала однопартійну більшість, обіцяє відхід від усіх корумпованих практик попередніх урядів.
«Навіть якщо в українській діловій спільноті мало хто вірить, що він може закінчити війну на сході України, як очікує значна частина його електорату, більш реалістичним є очікування зниження рівня корупції та більших інвестиційних можливостей, йдеться у статті.
Мабуть, найголовніше, що Зеленський пообіцяв зробити – це нарешті скасувати мораторій України на продаж землі до кінця цього року. Такий крок, на думку Бершидського, має потенціал сприяти зростанню до рівня, який вже давно мають західні сусіди України, а саме Польща, Угорщина та Словаччина.
Що треба взяти до уваги, готуючись до саміту Україна-США? Про це розповідає провідний експерт Американської Ради з міжнародної політики Стівен Бланк в статті для аналітичного центру Atlantic Council.
Підготовка до саміту, який має відбутися у вересні, наразі триває. Тому президенту України Володимиру Зеленському та президенту США Дональду Трампу варто запропонувати порядок денний.
Потреби України перевищують потреби Сполучених Штатів
«Щоб цей саміт був вдалим, цей порядок денний повинен відображати баланс інтересів та потреб обох сторін. Справді, потреби України перевищують потреби Сполучених Штатів, але Україна має засоби для просування регіональних рішень у Східній Європі, які суттєво сприяють інтересам, вже заявленим адміністрацією Трампа, як риторично, так і фактично», – пояснює експерт.
У найближчому майбутньому Україна потребує від США прямої військової підтримки у вигляді продажу зброї та прямих інвестицій. Окрім систем захисту, Україна має отримати від Вашингтона засоби для розвитку свого флоту, щоб протидіяти численним загрозам з боку Росії.
Автор наголошує, що Київ та Вашингтон можуть знайти сфери для взаємовигідної співпраці в енергетичному секторі. Наприклад, в обмін на угоду про отримання зброї Київ міг би запропонувати американським компаніям контракти для вивчення нових ділянок та будівництва трубопроводів для гідрокарбонових джерел розташованих на територіях поза російським контролем.
Майбутній експорт газу в США може йти безпосередньо в Україну
«Вашингтон також повинен заохочувати регіональні та субрегіональні організації, такі як Ініціатива «Три моря», будувати трубопроводи з півдня Балтії, які поєднаються з існуючими лініями Схід-Захід та підключатимуть Україну до мережі. Таким чином, майбутній експорт газу в США може йти безпосередньо в Україну, або українське виробництво, що експортується, може перейти на європейські ринки», – пояснює Бленк.
Це бачення відповідає інтересам США у розширенні експорту енергії до Європи та українським інтересам у подальшій інтеграції з субрегіональними та регіональними європейськими інститутами безпеки. Такий план також суттєво знижує можливості Москви використовувати газ у якості важелів впливу проти України та решти Центральної та Східної Європи, йдеться у статті.
