- Єдиний спосіб закінчити війну на сході України – це міжнародний тиск на президента Росії. Чому це кращий варіант, ніж «заморожений конфлікт», аргументують у статті на сайті Atlantic Council.
- Про збільшення кількості українських біженців у США йдеться в матеріалі The Washington Post.
- Про необхідність американської підтримки для України розмірковують у статті в The New York Times.
У статті на сайті аналітичного центру Atlantic Council ідеться про те, що єдиний спосіб покласти край конфліктові в Україні – це тиснути на президента Росії Володимира Путіна. Ця публікація – відповідь Пола Ніланда на нещодавній аргумент іншого дослідника Джеймса Брука про те, що, на його думку, найкращим варіантом закінчити війну на сході України є «заморожений конфлікт».
По-перше, «заморожений конфлікт» не залежить від України, вважає Ніланд. У війни є дві сторони – Росія і Україна. І поки обидві не погодяться її «заморозити», цього просто не станеться. А тим часом Росія ще з 2014 року постійно порушує перемир’я на сході України, і немає ніяких підстав сподіватися, що це зміниться, попри всі запевнення Москви, звертає увагу автор.
По-друге, Брук у своїй статті наводив приклади вже наявних «заморожених конфліктів» у Придністров’ї в Молдові, Абхазії й Південній Осетії у Грузії. Придністров’я окуповане Росією понад 30 років, і вона нікуди звідти не йде. В Абхазії й Південній Осетії дійсно вже не стріляють, але Росія постійно нарощує там свої війська і розширює межі окупованих територій, мовиться у статті. В усіх цих випадках Росія нікуди не збирається відходити, наголошує автор. Тому метою міжнародної спільноти має бути не допустити ще одну постійну російську окупацію.
По-третє, «заморожений конфлікт» стане зрадою українських солдатів, які стримують вторгнення росіян протягом майже шести років, наголошує автор. Також це означатиме покинути мільйони українських громадян, які залишаються на окупованій частині сходу України як заручники ситуації, якої велика більшість їх не прагнула.
«Але, мабуть, найбільша проблема тези «замороженого конфлікту» полягає у тому, що вона зміщує увагу від альтернативних підходів до припинення війни, які пропонують можливість більш справедливого і стійкого врегулювання. Замість того, щоб визнати неминучість нескінченної російської окупації, Україні й міжнародній спільноті слід домагатися збільшення ціни тривалої російської агресії», – мовиться у статті.
Зрештою, все залежатиме від Володимира Путіна. Він почав цю війну, і тільки він може її закінчити, вважає автор. Тому міжнародній спільноті треба постійно нагадувати, що Путін припинить наступ на Україну тільки тоді, коли ціна за його продовження стане аж надто високою. Саме підвищення ціни є важливою складовою будь-якого мирного плану, мовиться у статті.
У США збільшився наплив українських біженців, мовиться в статті в газеті The Washington Post. «Минулого року США прийняли більше громадян з України, …ніж представників майже будь-якого іншого громадянства. Тільки кількість людей, які втікають від поширеного насильства і заворушень у Конго і М’янмі, була більшою, ніж потік українських біженців до США», – мовиться у статті.
Немає ознак того, що відносини президента США Дональда Трампа з Україною якось відіграли роль у збільшенні кількості українських біженців, яких прийняли у США. Але така зміна, схоже, все ж є одним із наслідків політики адміністрації Трампа, яка обмежила доступ до програм прийняття біженців у США, кажуть експерти, на яких посилається видання.
4551 українець, який прибув до США протягом бюджетного 2019 року, становив 15 відсотків із загальної кількості в 30 тисяч біженців, які переселилися у США. У 2016 році на українців припадало лише 3 відсотки, пише газета.
Багато з українців, які прибули до США, облаштувалися у штаті Вашингтон, поблизу Сіетла, вздовж затоки П’юджет-Саунд. У цьому районі вже проживає одна з найбільших українських іммігрантських громад у країні. Штат Вашингтон уже давно є епіцентром для напливу українців і протягом останнього десятиліття прийняв більше українців, ніж будь-який інший штат, мовиться у газеті.
На відміну від біженців від воєн у таких країнах, як Сирія, Ірак чи Афганістан, які переважно мусульмани і число яких скоротили обмеження адміністрації Трампа, біженці з України їдуть до США за новими можливостями, і вони переважно п’ятдесятники, баптисти чи євангелісти. Через їхній консерватизм багато з них люблять Трампа і стають союзниками республіканців із таких питань, як аборти чи права геїв, пише видання.
Дослідниця питань дезінформації з аналітичного Центру Вілсона у Вашингтоні Ніна Янкович у статті в газеті The New York Times закликає президента США «припинити роздирати Україну». Авторка вважає, що Трамп і його захисники заради власного короткочасного політичного виграшу відмовляються від держави, яка наразі веде боротьбу.
Президент США Дональд Трамп і його команда юристів хочуть зробити так, щоб американці повірили у те, що Україна – «корумпована діра», мовиться у статті.
«Дивним чином раптовий інтерес пана Трампа до викорінення корупції в Україні з’явився лише у 2019 році, коли почала набирати оберти президентська кампанія у США, і лише після того, як він усунув посла США в Україні Марі Йованович, для якої боротьба з корупцією була в пріоритеті під час її роботи у Києві. Захист президента не тільки зловживає легковірністю, але також підриває прогрес, якого Україна досягла у боротьбі з корупцією за останні шість років», – мовиться у статті.
Новий уряд України у цей час не прикидається жертвою далекого скандалу у США, а, схоже, залишається прихильним до свого порядку денного, орієнтованого на мир та реформи. «Настрій у Києві схожий на обережний оптимізм, а не на агонію. Сполучені Штати повинні підживити цей клімат, а не руйнувати його», – вважає Янкович. Натомість, на її думку, саме таким руйнуванням є політика видавати залякування Трампа за хрестовий похід проти корупції й ігнорувати шість років реформ в Україні.
Україна багато робить на шляху реформування, і американський вплив якраз мав би відіграти важливу роль у мирних переговорах щодо сходу України і антикорупційних зусиллях. Досвідчена особа, яка замінила б спецпредставника США з питань України Курта Волкера, могла б сприяти забезпеченню того, що Україна не залишиться з результатами, які б загрожували її суверенітетові. Водночас американський тиск на високому рівні міг би вказати президентові України Володимирові Зеленському напрямок, яким він має йти, щоб досягти доброго урядування, вільного від впливу олігархів, мовиться у статті.
Янкович переконана, що вирішення цих питань відповідає інтересам Америки: «Демократична, заможна і мирна Україна може стати зразком для інших перехідних демократій, відштовхнувши російський вплив та авантюризм і звільнивши місце для участі громадян в управлінні державою».
«Це історичний момент для України. Відчуття оптимізму може підштовхнути її до шляху демократії. Замість того, щоб спотворювати реальність і пити життєво необхідну кров із майбутнього українців, Конгрес повинен зараз запропонувати країні всебічну підтримку», – підсумовує автор.
