Міжнародні оглядачі продовжують оцінювати причини та наслідки загострення ситуації на сході України, яке сталося 18 лютого.
Як військова ескалація на Донбасі вплине на перспективи миру? В статті аналітичного центру Atlantic Council зібрані думки провідних західних експертів з цього приводу.
Путіну не можна довіряти – Карпентер
Директор Центру імені Байдена Університету Пенсильванії Майкл Карпентер переконаний, що загострення вказує на те, що російському президентові Володимирові Путіну не можна довіряти, «поки він не виконає найперший і найважливіший пункт Мінських протоколів: припинення вогню. Один наказ Путіна негайно припинив би цю агресію, і ситуація демонструє, що після шести років війни цей наказ ніколи не давали».
Колишній речник місії ОБСЄ в Україні Майкл Боцюрків вважає, що ситуація не є сюрпризом. «Путін завжди розглядав свої довірені сили на Донбасі як зручний важіль впливу для того, щоб підвищити або знизити градус для українського уряду, коли йому заманеться. Ніхто, крім самого Путіна, точно не знає, чому він вирішив це зробити зараз, але це може свідчити про бажання Кремля перевірити реакцію союзників України, а саме: Європи та США».
Боцюрків звертає увагу на те, що загострення відбулося лише через кілька днів після оприлюднення спірного мирного плану в «12 кроків», запропонованого низкою американських, європейських та російських колишніх урядовців та експертів. «Цей сприятливий для Кремля план, схоже, був спробою переконати Захід послабити санкції проти Росії за анексію Криму та окупацію Донбасу. Українські чиновники рішуче відмовилися від плану. Це могло б стати причиною останньої ескалації з російської сторони», – припускає експерт.
Кроки до миру є односторонніми – Кузьо
Західний політолог Тарас Кузьо вважає, що загострення ситуації на Донбасі не є спробою підриву мирного процесу, тому що справжнього мирного процесу так і не було. Є лише односторонні кроки, зроблені президентом України Володимиром Зеленським, такі як відведення військ, погодження на «формулу Штайнмайєра». А з боку Росії немає ніяких відповідних кроків.
«Путін маніпулює зарозумілістю Зеленського та його бажанням показати, що він кращий за свого попередника. Військові ескалації дозволяють Путіну підтримувати тиск на українського лідера і посилювати скептицизм щодо здатності Зеленського забезпечити мир», – вважає політолог.
Мета Путіна з 2014 року залишається незмінною, додає Кузьо, і полягає у забезпеченні «особливого статусу» окупованих територій на сході України, де вони потім виконуватимуть роль російських троянських коней.
Оглядач Нолан Пітерсон також оцінює останнє загострення на сході України в статті для The Daily Signal.
«Бойові дії загрожують зірвати амбіційний, постійний гамбіт за мир із Росією президентом України Володимиром Зеленським – зусилля, які нещодавно показали багатонадійні ознаки прогресу», – вважає Пітерсон.
Загострення вказує на нестабільність – Пітерсон
Автор зауважує, що останній спалах бойових дій був незвично інтенсивним для війни в її нинішньому, тупиковому стані. Є думки, що це є нагадуванням про те, наскільки нестабільною залишається ситуація на Донбасі.
Ситуація також демонструє те, що конфлікт може швидко і непередбачувано перетворитися на щось набагато гірше, мовиться у статті.
Дехто пов’язав загострення із річницею протистояння у Дебальцевому, а дехто – з усуненням Кремлем Владислава Суркова, який відповідав за питання щодо східної України.
Автор нагадує і про те, що війна, безумовно, була загрозою для економіки України та негативно вплинула на необхідні іноземні інвестиції. Війна також є постійною перешкодою на шляху амбіцій України приєднатися до Європейського союзу та НАТО.
«Однак якщо Москва сподівалася використати війну як спосіб примусити Київ повернутися до так званої сфери впливу Росії, то план Кремля був надзвичайним провалом», – мовиться у статті. Справа у тім, що українська демократія, попри війну, процвітає як ніколи. Україна також попрощалася, мовиться у статті, культурно, економічно та політично «від низу до низу» зі своїм радянським минулим.
«Сьогодні Україна – це історія демократичного успіху у процесі, незважаючи на те, що Росія прагне домогтися зворотного», – пише автор.
«Сили Росії»
«Нові обстріли показують сили Росії в Україні» – з таким заголовком виходить стаття на сайті видання EUobserver, також присвячена загостренню на сході України.
«Демонстрація сили Росії могла мати на меті отримати переваги у поточних мирних переговорах з Україною, Францією та Німеччиною», – йдеться у матеріалі. Але якою б не була політична логіка, мовиться далі, дехто вбачає у цьому неправдоподібність старої тези Росії щодо того, що вона нібито не має своїх збройних сил на сході України.
Протягом останніх років російські заперечення своєї присутності породжували дипломатичні евфемізми, пише видання, ОБСЄ фіксували російські танки, артилерію тощо, посилаючись на «непідконтрольні урядові райони» на сході України. Дипломати ЄС, йдеться далі, вказували на «підтримувані Росією формування» або ж «іноземні військові сили» замість «російських військових» на сході України.
Але для українських дипломатів, пише EUobserver, інтенсивність вогневої сили противника вказує на неправду з боку Росії про те, що українські військові воюють проти «місцевих сепаратистів». На окупованій російськими гібридними силами частині сходу України було приблизно 500 російських танків, 1000 бронетанкових бойових машин, 130 ракетних систем та 800 артилерійських систем, наголосив посол України в ООН Сергій Кислиця.
«Очевидно, що Кремль продовжує дотримуватися стратегії ескалації на Донбасі, що є грубим порушенням зобов’язань Росії, взятих як учасника Мінських угод», – сказав Кислиця.
