Американське видання The Washington Post пише про те, як українські пенсіонери, які мешкають на територіях, окупованих проросійськими бойовиками на сході України, змушені перетинати лінію фронту, аби отримати свою пенсію. Нідерландський щоденник NRC Handelsblad розглядає процес зближення Білорусі і Росії крізь призму падіння популярності Путіна у його країні. Британський часопис The Daily Mail заторкує тему сурогатних матерів в Україні для британських подружжів із проблемами народження дитини.
Американський щоденник The Washington Post вміщує статтю «Цих українців очікує пенсія. Але вони змушені буквально перетинати мінне поле аби її забрати». Кореспондент вашингтонського видання Дейвід Л. Стерн надсилає репортаж зі Станиці Луганської, розповідаючи про ситуацію з двома місцевими пенсіонерами на ім’я Антоніна та Леонід, які отримують українську державну пенсію. Але річ у тім, що забирати свою пенсію вони мають десь за два кілометри від їхньої домівки, в установі, яка розташована за лінією фронту, на території, контрольованій українською владою. Леонід та Антоніна мешкають у зоні, окупованій проросійськими бойовиками. Втім, як пише Стерн, ці двоє пенсіонерів є частиною великої кількості осіб похилого віку, які проживають у зоні конфлікту на території, яку контролюють проросійські сепаратисти на Донбасі. Літні люди змушені регулярно перетинати лінію фронту з усіма мінними полями і пропускними пунктами дорогою до їхньої пенсії. Автор зазначає, що для українців, які опинились у вирі збройного конфлікту, все це стає нескінченними стражданнями і небезпекою.
The Washington Post пояснює своїм читачам, що Антоніна та Леонід, як особи, які мають українські паспорти, мають також право на отримання державної пенсії, яка становить гривневий еквівалент у 90 доларів. Але, беручи до уваги, що ці двоє пенсіонерів мешкають на території, контрольованій проросійськими бойовиками, вони мусять зареєструватися як «переміщені особи». Для цього їм треба зареєструватися за адресою на території, контрольованій Києвом. Вашингтонський часопис пише, що через контрольно-пропускний пункт у Станиці Луганській щодня проходить 10-11 тисяч осіб, із яких більшість становлять громадяни похилого віку, бо ж багато молоді з окупованоїпроросійськими сепаратистами території втекла на територію,підконтрольну українському урядові. На додаток перехід через цей пункт можна здійснити лише пішки. Біля цього КПП утворюються довжелезні черги, і представники Міжнародного червоного хреста повідомляють про численні випадки, коли люди втрачають свідомість у цих чергах. А минулого року 5 осіб навіть померли, вистоюючи у багатогодинній черзі. Український уряд нещодавно поліпшив умови на цьому КПП, збудувавши дах над місцем черги, поклавши новий асфальт та облаштував тимчасові туалети та більшу кількість віконець, до яких подають документи.
Переклад Твіту: «У проросійських анклавах України деякі люди похилого віку мусять перетинати лінію фронту аби отримати пенсію».
Найбільше періодичне видання Нідерландів NRC Handelsblad публікує матеріал «Зверніть увагу. Путін кидає око на Білорусь». Фахівець із українських і російських справ Тобіас Валс попереджає у підзаголовку, що саме Білорусь, а не Україна, стає новим полем битви. Подібні заяви, проте жартома, як пише часопис, лунали також і у російських соціальних мережах. Президентові Білорусі Олександрові Лукашенку, втім, як наголошує нідерландська газета, було не до жартів після зустрічі з Володимиром Путіним напередодні Нового року – по тому, як Лукашенко погодився на створення робочої групи для просування того, що визначалося як «подальша інтеграція» Росії та Білорусі. «Довічний президент» Білорусі, як додає видання, не має вибору у цьому випадку. Його режим цілковито залежить від постачань субсидованого газу і нафти з Росії.
NRC Handelsblad наголошує, що Путіну нині конче необхідні нові «звитяги» за межами Росії, бо ейфорія в його країні, а відтак зростання його популярності, пов’язані з анексією українського Криму і участю у бойових діях у Сирії потроху сходять нанівець. Отож, цілком логічно виникає нове запитання – чи ж Білорусь є наступною жертвою планів Путіна? Здавалося б, як пише газета, тут все просто. Лукашенко «витанцьовує» під дудку Путіна в обмін на дешевий газ і нафту, та й Кремль ніколи не сприймав Білорусь серйозно як незалежну державу. Далі нідерландське видання пише, що саме анексія Росією українського Криму і війна на Донбасі стала тривожним сигналом для Білорусі. Лукашенко чудово розуміє, що Москва будь-коли може зробити те ж саме і з його країною, незважаючи на жодні близькі стосунки тощо. Мінськ навіть зробив несміливі кроки назустріч Заходу, дозволивши безвізовий в’їзд для громадян ЄС, та звільнив деяких політв’язнів, що, у свою чергу, розлютило Кремль. Видання зазначає, що «інтеграційні» плани Росії і Білорусі вибудовуються у доволі зловісний час. Популярність Путіна у Росії помітно падає. Російська економіка занепадає швидкими темпами, а за нинішнього режиму клептократів у Кремлі про жодні реформи не йдеться. Єдине, що можуть запропонувати кремлівські керівники своєму народові – це ілюзія величі Росії. На створення цієї ілюзії і спрямоване можливе «стирання» Білорусі з мапи країн світу.
Переклад Твіту: «Зверніть увагу. Путін кидає око на Білорусь».
Популярний у Британії часопис The Daily Mail друкує статтю «Зроблено в Україні: жінкам платять 14 тисяч фунтів стерлінгів аби вони виношували дітей для британських матерів середнього віку». У цьому матеріалі йдеться про те, як жінки в Україні запліднюються від англійських подружжів, які не можуть мати дітей, і таким чином стають сурогатними матерями. Британське видання повідомляє, що лише Україна, Грузія та Сполучені Штати є єдиними країнами світу, де дозволено здійснювати комерційні сурогатні вагітності. Себто, йдеться про те, що це стає прибутковим бізнесом. Беручи до уваги, що сурогатні вагітності були заборонені у південно-східній Азії, куди попередньо їздили британці для такої мети, Україна є чи не основним місцем у світі, де британські подружжя з проблемами народження дітей можуть здійснити свою мрію і отримати свою дитину.
The Daily Mail додає, що сурогатне запліднення є надзвичайно актуальним для британців із огляду на те, що згідно з урядовими настановами, жінки віком від 40 років не можуть отримати державної допомоги у курсі лікування безплідності. Тоді як в Україні не існує вікових обмежень і, за словами керівника фірми, яка займається сурогатними вагітностями, Анастасії Александрової, клієнтами є багато британських жінок віком за 50. З допомогою донорських яєчників, ці жінки нарешті стають матерями після численних невдалих спроб завагітніти. Далі видання торкається фінансового боку справи. Українські сурогатні матері отримують до 14 тисяч фунтів стерлінгів (у перерахунку – понад 500 тисяч гривень) за весь час від запліднення до народження дитини, з додатком ще десь 2 тисяч фунтів стерлінгів на такі речі як одяг під час вагітності, їжа і компенсація за будь-які витрати з догляду за дитиною. Але, зрештою, як наголошує часопис, британське подружжя платить фірмі, яка залагоджує сурогатну вагітність в Україні, десь приблизно 35 тисяч фунтів стерлінгів (у перерахунку – 45 тисяч доларів). Часопис завершує, повідомляючи, що сурогатні вагітності дозволені в Україні з 2002 року. Тим часом, сурогатні матері не мають жодних батьківських прав щодо народжених у такий спосіб дітей. Згідно з даними Міністерства охорони здоров’я України, лише минулого року в Україні внаслідок сурогатного запліднення народилися понад 2000 дітей, що становить збільшення цього показника майже у 300 разів, порівняно з останніми 5 роками.
Переклад Твіту: «Зроблено в Україні: жінкам платять 14 тисяч фунтів стерлінґів аби вони виношували дітей для британських матерів середнього віку».
