Діти знаходять зранку під подушкою солодощі, дорослі дарують подарунки одне одному, обмінюються побажаннями добра, миру та любові. У дитячих будинках – бум благодійності. Так українці святкують День святого Миколая. Звідки взялися ці традиції? Чим український святий Миколай відрізняється від американсько-європейського Санта-Клауса і радянського Діда Мороза? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорила етнограф Галина Олійник.
– Галино, у Києві масово святкують День святого Миколая. Розкажіть про це свято – наскільки воно пов’язане з релігією?
– Ви здивуєтесь, Миколай причетний навіть до 1 вересня. Миколаю поклоняються усі ті, хто не може знайти в реальній тяжкій ситуації допомоги. Це покровитель вдів і сиріт, традиційно покровитель мандрівників, це обов’язково покровитель тих, хто залишається при стихії, покровитель дівчат, хто не мав приданого. І, звичайно, дітей. Навіть дарувати подарунки теж у певній мірі було заслугою Миколая.
Замість того, щоб накопичувати капітал, Миколай усі кошти віддав біднимГалина Олійник
Миколай Мирлікійський народився 270 року, батьки Миколая були дуже багаті. І він був єдиною дитиною в родині. Коли у 300 році сталася велика епідемія, його батьки померли. Замість того, щоб накопичувати капітал, Миколай усі кошти віддав бідним. Його батько був служителем і єпископом, Миколай перебував під його опікою. Миколаю одного разу наснилося, що Христос передає йому Біблію, а Божа мати вручає омофор. Миколай вирішив зранку прийти до церкви. Коли помер єпископ, ухвалили рішення обрати ту людину, яка найперша прийде до церкви, й це був Миколай. Після того він став єпископом.
І звідки ходять такі легенди навколо Миколая? В одному місті дівчата були без посагу, батько заліз у борги. І він вирішив випустити їх на вулицю опанувати древнє жіноче не дуже хороше ремесло, щоб заробити гроші. Миколай підкидав мішечки із золотом через комин, а вони потрапляли у панчохи. Звідси з’явилася традиція, що коли діти вішають свої шкарпетки сохнути біля комина, подарунки втрапляють у них. Чому ми даруємо дітям іграшки? Тому що Миколай їх сам виготовляв.
А стосовно Діда Мороза, Миколая і Санта-Клауса є дуже цікаві дискусії. До 1935-36 років ялинка в СРСР була заборонена. Треба було повернути дітям радість, але прибрати релігійну складову. У Харкові була перша ялинка, пізніше вона перейшла у московський Кремль.
– Дід Мороз, до якого звикли кілька поколінь жителів Радянського Союзу…
Насправді, з міфології Дід Мороз – це не є добрий дід, який направо й наліво роздає подарунки. Дід Мороз із дажбозьких вірувань був духом лісу
– А хто такий був Дід Мороз? Насправді, з міфології Дід Мороз – це не є добрий дід, який направо й наліво роздає подарунки. У Миколая свій почет, і у нього була книга вчинків людей. Ви собі просіть хоч гори золоті, але якщо ви не заслужили, вам цього не буде. А Дід Мороз із дажбозьких вірувань був духом лісу. На узлісся вішали яблуко, щоб задобрити злого Діда Мороза, який зжирав дітей, що приходили до лісу по хмиз.
А Снігуронька випливла вже у 19–20-му столітті, і то завдяки опері Римського-Корсакова. А вона з ним поруч не ходила. Це був прототип зими.
Згадаймо час, коли її спалювали, це було як люте божество холоду, смерті. Вже потім поєднали з чарівною милою Снігуронькою, яка для Діда Мороза пекла налисники, не мала ні братів, ні сестер. А Дід Мороз ходив-роз’їжджав і дарував подарунки. У нього не було на це ніяких причин. Тому що він не знав дітей, навіть не був міфічної породи.
У багатьох державах Санта-Клаус – світська особистість, яка бере участь у корпоративах, забавляє, розносить подарунки. Але, наприклад, в Австрії не існує Санта-Клауса. У них подарунки приносить сам бог, Христос на Різдво. Це вже перекладання певних функцій на Діда Мороза або на Санта-Клауса, хоча сама традиція святкування Різдва цілком інакша.
– Святий Миколай – це особа, яка реально існувала, людина, яка жила. А Дід Мороз – міфічний персонаж, причому поганський, дохристиянський?
– Перехрещений. Він мав абсолютно інакші функції. Радянською владою він взявся на озброєння для ідеологічної боротьби замість Санта-Клауса.
Святкування й традиції святого Миколая були різні. Наприклад, у нас у Центральній Україні і на Слобожанщині жінки його святкували «на святу Варвару» 17 грудня.
– Чому саме 19 грудня українці святкують День святого Миколая?
– У християнському світі іноді змінювалися й дати народження, й дати святкування. Але ми святкуємо цей день як день народження Миколая. У нас є два Миколаї: один «холодний», а другий «голодний». Є ще день «літнього» Миколая, день перенесення його мощей. Зараз його мощі в Барі, в Італії. Дівчата, які хочуть вийти заміж, стараються тричі обійти, щоб Миколай їм допоміг вийти заміж.
Але у нас це свято було перед днем трьох великих святкувань, як кажуть, у грудні що не день, то празник. 17 грудня великомучениці Варвари, а 18 грудня було Сави. Недарма казали, що «Варвара стелить, Сава мостить, а Микола гвоздить». І Варвара визначала погоду й дійство на Різдво. Вважалося: «Варвара забрала частку ночі», а «Сава йшов, день знайшов». У приказках народу все можна прослідкувати.
– Галино, звідки й коли прийшов до України культ і традиції, які прив’язані до постаті святого Миколая?
– Українці були дуже прагматичні й аскетичні. Коли говоримо про традиції обрядовості, це завжди початок 17-го – середина 19-го століття, до того часу доки, люди перестали інтенсивно переселятися. Це вже були традиційні святкування.
Деякі етнографи вважають, що активне повернення обрядових традицій існувало між 14-м і 15-м століттям. У релігії був певний аскетизм, заперечення звичаїв, потім почалася реабілітація деяких язичницьких традицій, пристосування до церковних. До 13-го століття Новий рік ми святкували 13–14 березня. Були моменти, і коли Новий рік святкувався восени, 14 вересня.
– Святкування святого Миколая, традиції відбувалися синхронно з європейськими народами?
– Абсолютно. Західна Україна, яка кілька століть перебувала під Австро-Угорщиною, святкувала свої Три королі й Ніколауса, продовжувала святкувати 19 грудня Миколая, 14 грудня старий Новий рік.
– Є цікаві цифри: група «Рейтинг» проводила соцопитування, що у святого Миколая вірять 43% українців, не знаю, що українці мали на увазі, коли відповідали, що вірять. Для порівняння, у 2016 році ця цифра становила 37%.
Для Миколая ми всі діти. Якщо вам щось дуже потрібно, ви хочете це отримати й не знаєте як, повинно бути звичайне чудо
– А ви пишете листа Миколаю? Я пишу. Для Миколая ми всі діти, й не має значення, скільки вам. Якщо вам щось дуже потрібно, ви хочете це отримати й не знаєте як, повинно бути звичайне чудо.
– Куди писати листа?
– За радянської влади, та навіть тепер, пишуть Діду Морозу. Я вважаю, неприпустимо, щоб Дід Мороз, ходячи п’яний від хати до хати, хапаючи за коліна Снігуроньку, робив певну місію для дітей. Тому Миколаю, який роздав свої гроші, а не тільки молився, треба вірити. Листи Миколаю у різних країнах писали у свій час. В Україні писали за чотири дні й клали на краєчку на вікні. У Миколая не було оленів, у нього були тільки ангели.
Слухачка: Як одягався святий Миколай? І чи можна щоб він приходив замість Діда Мороза до дітей у садочок або в гості?
Святий Миколай – це не Санта-Клаус, де ви бачили, щоб священик на масових гуляннях ходив? Він не має цієї ширвжиткової ролі
– Звідки взялося святкування зі святим Миколаєм? До просвіти у Західній Україні святий Миколай не ходив від хати до хати. Це святий, це єпископ. Коли вже почалися науки в Західній Україні, вони почали впроваджувати різноманітні сценарії. З використанням святого Миколая, але виключно як особи дуже толерантної, яка роздає подарунки тільки тому, що всі чемні. Подарунки у селах були скромні: яблука, горішки, міським аксесуаром був мигдаль у цукрі.
Святий Миколай – це не Санта-Клаус, де ви бачили, щоб священик на масових гуляннях ходив? Він не має цієї ширвжиткової ролі. Можливо, потрібен такий персонаж. Але він, у першу чергу ментально, наставник, вчитель, помічник і святий.
