Катування та провокації: як судили «алуштинських вимагачів»

Міський суд Алушти виніс вирок у справі «вимагачів». Депутата Алуштинської міськради Павла Степанченка, головного редактора видання «Твоя Газета» Олексія Назімова та оператора Андрія Облезова визнали винними у вимаганні грошей у місцевого відділення партії «Единая Россия» «за непублікацію наклепів».

Олексія Назімова засудили до 4 років 7 місяців позбавлення волі в колонії загального режиму, Павла Степанченка ‒ до 3 років 9 місяців, а Андрія Облезова ‒ до 3 років умовно з випробувальним терміном 2 роки. При цьому термін перебування під вартою їм зараховують із 5 жовтня 2016 року з розрахунку один день за півтора.

Оголошуючи вирок, суддя Світлана Ващенко зазначила, що Назімов провину не визнав і наполягав, що всі критичні матеріали в виданні «Твоя газета» на адресу влади Алушти ґрунтувалися на скаргах громадян. До того ж, він стверджував, що ніяких грошей із представників «Единой России» не вимагав, і назвав переслідування політичною провокацією проти незалежного видання та опозиційного депутата Назімова, який також не визнав провини. Облезов із обвинуваченням не погодився.

«Злочин стосується питань власності й політичним бути не може», ‒ зазначила суддя у вироку.

Незважаючи на неодноразові зауваження Степанченка про те, що одразу після затримання він зазнав побиття в підвалі управління ФСБ в Алушті, де його тримали більш ніж добу, суддя зазначила у вироку, що «немає відомостей про те, що обвинувачених примушували свідчити проти себе чи взагалі піддавали насильству з боку оперативних співробітників ФСБ».

«Свідчення підсудних у цій частині, дані в суді, об'єктивного підтвердження не знайшли», ‒ вирішила суддя.

Судовий процес над «алуштинськими вимагачами» відбувався з численними порушеннями. Ми зібрали перелік найяскравіших «фолів», допущених суддею Світланою Ващенко у цій справі.

Три місяці передували

Звинувачення передало матеріали кримінальної справи на розгляд суду наприкінці травня 2017 року. Попереднє судове засідання, на якому затверджується більшість організаційних моментів майбутнього судового розгляду, призначили на 1 червня. Однак суддя, продовживши фігурантам справи запобіжний захід на півроку, відклала розгляд інших питань на три тижні. Потім ще на два. І так шість разів поспіль.

У результаті стадія попереднього розгляду зайняла понад три місяці, а потім суддя пішла у відпустку ‒ розгляд справи «завис» ще на місяць. Формально, ніяких порушень у цьому не було, але затягування початку публічного розгляду в суді очевидне.

Ніби знайомі

Паралельно з попередніми засіданнями підсудні знайомилися з матеріалами кримінальної справи. Таке рішення суддя Ващенко ухвалила після того, як в апеляції вирішили, що три дні на вісім томів справи ‒ недостатній термін для ознайомлення. В той час суддя вже почала процедуру попереднього засідання, вона постановила, що зі справою підсудні знайомитимуться в будівлі суду. При цьому належних умов і процедури в міському суді для цього не передбачено.

Тому підсудні працювали з паперами в клітці, ночувати їздили до Сімферопольського слідчого ізолятору, а вранці поверталися автозаком до Алушти ‒ і знову знайомилися з матеріалами справи. При цьому їх ніхто не годував, бо кожного дня вони виїжджали з СІЗО до сніданку й поверталися після вечері. Захист прирівнює це до тортур і надіслав позов до Європейського суду з прав людини.

Закінчилося це тим, що суддя своїм рішенням визначила, що підсудні ознайомлені з матеріалами кримінальної справи.

«В юриспруденції я такого ще не зустрічав. Вона (постанова ‒ КР) говорить, що ознайомлення з матеріалами кримінальної справи Назімова та Степанченка завершене. Вона сама своєю постановою закінчила з їхнім ознайомленням», ‒ розповідає Олексій Ладін, адвокат редактора алуштинського видання.

В інтересах партії

Під час суду з'ясувалося, що оперативна розробка Олексія Назімова та Павла Степанченка почалася зі звернення місцевих функціонерів політичної партії «Единая Россия» до органів ФСБ. Російське законодавство забороняє проводити оперативно-розшукові заходи в інтересах політичних суб'єктів, тому захист зажадав виключити з кримінальної справи матеріали, отримані незаконним чином.

Під час допиту нібито потерпілих отримали докази того, що фігурантів справи провокували. Олександр Рижков кілька разів поновлював спілкування з редактором видання «Твоя газета» Олексієм Назімовим і пропонував йому гроші за якийсь компромат. Михайло Красненков брехав, що є представником інтересів великих інвесторів і просив повідомити, скільки треба грошей. Одним словом, потерпілі планомірно формували набір обвинувальних доказів попри те, що підсудні намагалися уникати спілкування з ними.

Оскільки докази, отримані шляхом провокації, вважаються неприпустимими, захист клопотав про виключення їх із матеріалів справи, але й цю вимогу суд проігнорував.

Рівні умови?

Говорячи про роботу з доказами, варто виділити ситуацію з аудіозаписом, який потай зробив Красненков під час бесіди з Назімовим. Цей запис також увійшов до переліку доказів у кримінальній справі. У суді з'ясувалося, що першоджерела запису ‒ диктофона ‒ у Красненкова немає, де він може бути, той не знає. При цьому перенесення запису з диктофона на комп'ютер, а потім на диск робили неназвані в суді люди, які могли вносити в копію аудіофайлу будь-які правки. Сам «потерпілий» під час допиту повідомив, що цього не виключає.

Незважаючи на це, суддя відмовляє в проведенні фоноскопічної експертизи та у виключенні аудіозапису з переліку доказів слідства. У дослідженні висновку експерта-лінгвіста, яке надав захист, суддя теж відмовляє. Мотивує вона це тим, що експерт не попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих висновків експерта. Адвокати пропонують допитати експерта й заодно попередити про кримінальну відповідальність, але й в цьому суддя відмовляє.

Свій адвокат

Ще однією подією судового процесу стало призначення для Олексія Назімова іншого адвоката ‒ Анни Сварцевич. Попри те, що сам Назімов проти цього рішення заперечував і просив забрати її з-поміж своїх захисників, суд визнав її присутність необхідною.

Це дало можливість судді призначати судові засідання без узгодження з основним адвокатом Назімова ‒ Олексієм Ладіним, який публічно висвітлював процесуальні порушення на судових засіданнях і подавав клопотання в інтересах клієнта.

Це рішення учасники процесу змогли оцінити, коли суд нетипово швидко призначив кілька судових засідань поспіль. Якраз у той момент, коли настала черга захисту подавати докази та допитувати підсудних. І коли адвокат Ладін був у відрядженні.

Як судили, так і засудили

Суд двічі змінював дату оголошення вироку. Востаннє суддя навіть не змогла сказати, коли вона точно ухвалить рішення та оголосить свій вердикт.

За прописаними в російському законодавстві нормами, до винесення вироку суддя має перебувати в нарадчій кімнаті. Однак судячи з інформації з сайту Алуштинського міського суду, Світлана Ващенко паралельно з підготовкою вироку розглядає інші, переважно цивільні справи. Втім, таке ставлення до закону вже виглядає не дивним.