«Людей немає, попиту немає»: статистика та реальність курортного сезону в Криму

У російському Міністерстві курортів і туризму Криму стверджують, що з початку року півострів відвідали понад 2 мільйони 200 тисяч туристів. За інформацією пресслужби відомства, це на 11% більше, ніж за аналогічний період 2018 року.

Російська влада Криму уточнює, що з цього туристичного потоку понад 57% приїхали до Криму через Керченський міст, а 10%, або понад 200 тисяч, за твердженням чиновників, приїхали з материкової частини України. За тими ж офіційними повідомленнями, середнє завантаження готелів, пансіонатів і санаторіїв у Криму на початок липня становить 70%.

Генеральний директор російського туроператора «Дельфін» Сергій Ромашкін розмірковує, які курорти півдня Росії зараз складають конкуренцію Криму.

– Історично та географічно основний конкурент Криму ‒ Краснодарський край. Вужче ‒ північна частина, район Анапи, Геленджика. Їх об'єднує те, що і туди, і до Криму значна частина турпотоку їде власними автомобілями. Я раніше припускав, що люди таким чином економлять, але в останні роки, побачивши, які автівки туди в'їжджають, це прагнення наших туристів не розлучатися зі своєю автівкою навіть на відпочинку. Це зручно і економічно. У минулі роки і зараз Анапа та Крим уважно дивляться один на одного на початку сезону ‒ які ціни на готелі. Ялта ‒ найдорожчий курорт Криму, Сочі ‒ Краснодарського краю. У сегменті масового туризму, від двох до чотирьох зірок, ціни та сервіс подібні, але в Сочі значно більше готелів, номерів. Там при несприятливому збігу обставин готельєри можуть знизити ціни, динаміка мобільніша, швидко реагує на попит.

На думку Сергія Ромашкіна, відпочинок у Криму затребуваний, тому змін цін на проживання у готелях на півострові не спостерігається.

Спеціаліст із регіонального розвитку, колишній начальник управління міністерства курортів і туризму Автономної Республіки Крим Ігор Кобеля закликає не довіряти офіційній російській статистиці щодо кількості туристів у Криму.

– Буде якийсь приріст у порівнянні з минулим роком, але цифри 2018-го жодним чином ‒ ні математично, ні інфраструктурно, не можуть бути на рівні 6,5 мільйона туристів. Це політична категорія, щоб сказати, що було більше, ніж при Україні. Але в 2019-му приріст буде, тому що якийсь час працюватиме міст у цьому плані. А через роки два турпотік зафіксується за рахунок людей, які живуть у декількох областях сусідньої Росії. Те, що зараз говорять про 57% потоку через міст ‒ це щоб показати доцільність, мовляв, міст відразу дав якісь великі цифри. Насправді ніхто не може це порахувати, правдивих відомостей просто немає. Натомість є інші реальні маркери ‒ це мережі готелів, об'єкти туристичної інфраструктури: з'являються там люди чи ні. А з політичної категорії цифра може бути будь-яка.

• Крим. Реалії

Голова громадської організації «Курортний Крим» Олександр Бурдонов стверджує, що у низці регіонів Криму великого завантаження об'єктів відпочивальниками, про яке говорить російська влада півострова, не відчувається.

– У порівнянні з минулим роком, із того, що я знаю, туристів поменшало ‒ у Піщаному, в Утьосі, в Миколаївці. Ялта, можливо, і завантажена, там є приріст. Може, те, що ближче до мосту, завантажується, але в Алушті та Західному Криму поки не дуже. Приклад наведу: знайомі кухарі запитали готель на першій лінії, чи можна там поставити шашлики. Кажуть: а чого їх ставити? Людей немає, попиту немає. Або там є кілька об'єктів, причому нижній ціновий діапазон зовсім, ‒ кажуть, були туристи на тижні, заїхали, а там під 50 номерів. Але можливо, що десь порожньо, а десь густо. Туристів треба нормально й грамотно рахувати ‒ тоді й розмова буде предметна. А якщо ми рахуємо за пасажиропотоком, тобто 750 тисяч машин, у кожній 3 туристи ‒ ось вам 2 мільйони. А туристи це чи ні, ніхто їх не питав.

Голова Асоціації малих готелів Криму Наталія Пархоменко в інтерв'ю кримським ЗМІ повідомила що двом туристам можна відпочивати на півострові тиждень за 30 тисяч рублів, разом із перельотом, але із застереженнями:

«Можливі такі недорогі тури з перельотом з тієї причини, що це через туроператорів, які бронюють місця заздалегідь. Я працюю зараз через туроператорів, у яких так і виходить ‒ тиждень на двох ‒ 30 тисяч. Але це не липень, а червень, швидше за все. Липень і серпень ‒ це два місяці на рік, коли можна заробити. В середньому ціна змінюється після червня на плюс 30% ‒ 50% залежно від регіону та від об'єкта».

Олександр Бурдонов підтверджує, що в високий сезон підвищуються й ціни.

‒ Період масових відпусток починається після 20 червня, тому фактично відпускний період ‒ це липень-серпень, до вересня. Відповідно, потік зростає, попит зростає, ціни зростають ‒ це завжди було. За нашими оцінками, якщо за 100% брати липень-серпень, то ціни червня, травня, вересня ‒ десь 70% від ціни. Тобто, ростуть вони у високий сезон у півтора раза. У Криму завжди ціни на сервіс у порівнянні з Європою, Туреччиною вищі: сервіс трохи нижчий, ціни трохи вищі. А якщо шукати відпочинок подешевше, то реально можна знайти на рівні 2000-2500 на добу з людини навіть у піковий сезон.

У російському виданні «Комсомольская правда» наприкінці червня був опублікований матеріал під назвою «Чому з Криму не виходить нашого Лазурного берега», з підзаголовком: «Продати сучасному туристу радянський сервіс і космічні ціни можна тільки один раз». Журналіст Сергій Мардан зробив огляд цін на відпочинок у Криму й дійшов до таких висновків:

«Жодні інвестиції великих корпорацій, новий аеропорт, траса «Таврида» та інші мегапроекти ситауції не виправлять. Тисячі невеликих готелів, кафе та ресторани, екскурсійні бюро та сервіси прокату автомобілів, устричні ферми та сувенірні магазини відкривають у будь-якому туристичному місті Європи та Азії не корпорації, а звичайні люди. Те, що через п'ять років москвичі або єкатеринбуржці їдуть відкривати свій бізнес у Батумі, а не в Євпаторію та Севастополь, говорить не про те, що вони бояться санкцій. Це говорить про те, що гра не варта свічок. Що вони впевнені в тому, що колишні українські, а тепер російські чиновники та менти роздягнуть тебе як липку, що вартість будівництва в Криму вища, ніж у Підмосков'ї, що розмови про особливу економічну зону залишаються анекдотами як «далекосхідний гектар».

Сергій Мардан пояснює, чому він взяв за основу порівняння з Південним берегом Франції.

– Я за цим феноменом під назвою «російський Лазурний берег» спостерігаю з 2014 року, з тих подій. Тоді вперше в російських соцмережах прозвучало, що нам тепер не доведеться їздити на Лазурний берег ‒ тепер їздитимемо до Ялти та Феодосії. П'ять років минуло, а до цього ми наблизилися дуже мало. Це не питання мого особистого досвіду, тому що Крим ‒ великий історичний, культурний, географічний феномен. У матеріалі я порівнював його з Санкт-Петербургом ‒ там дійсно вийшла одна з найбільших європейських туристичних столиць, причому для цього ніхто нічого спеціально не робив. Не будував міст, трасу ‒ просто люди займаються бізнесом, заробляють, бачать у цьому колосальний ресурс. Насправді в такому місці, як Крим, способів заробити 12 місяців на рік більше, ніж достатньо.

Сергій Мардан переконаний, що головна причина, через яку цієї мети не вдалося досягти, не санкції, а місцеві чиновники.

‒ Там залишилися ті ж чиновники, які сиділи при українській владі. З якоїсь причини їх не зняли, посадки обмежені тільки мерами кримських міст. Хоча по-хорошому там треба зачистити усю Держраду. Будь-яка людина, яка з'їздила на ознайомчу поїздку до Криму, не як відпочивальник, а як потенційний інвестор, і розпитала місцевих ‒ потім скаже, що ні копійки не дасть, поки ця влада буде тут.

У російському Мінкурортів Криму раніше повідомляли, що анексований півострів у 2018 році зустрів 6,8 мільйона туристів, що майже на третину більше показників 2017 року. За заявою міністерства, приблизно мільйон з них нібито були громадянами України. У Державній прикордонній службі України спростували ці цифри на підставі показників пасажиропотоку через адмінкордон із Кримом.

(Текст підготував Владислав Ленцев)