«Сіре поле» кримської торгівлі: боротьба з нелегальними кіосками або переділ ринку?

Головними порушниками у сфері торгівлі в Сімферополі російська адміністрація міста назвала точки з продажу напоїв і баштанних культур. З початку року до серпня тут оштрафували підприємців на нестаціонарних торгових об'єктах (НТО) на 1,2 мільйона рублів ‒ це близько 17 тисяч доларів.

Ще рік тому російський глава Криму Сергій Аксенов вимагав переобліку нестаціонарних торгових об'єктів у кримських містах. За його інформацією, кількість наметів і кіосків, що фактично працюють на півострові, більша, ніж кількість офіційно дозволених об'єктів. Водночас, громадські активісти стверджують, що за боротьбою з нелегальною торгівлею ховається переділ малого бізнесу.

Голова асоціації «Торгівля Криму» Сергій Макєєв вважає, що торгівля на півострові має бути впорядкована.

‒ Впорядковувати потрібно, тому що часто незаконна торгівля шкодить. І адміністрації, і Мінпром Криму ставлять завдання такі: не потрібно там, де є торгові центри, сучасна цивілізована торгівля, ліпити ці «бунгало». Більше зміщується акцент у бік спальних районів, для того щоб люди просто відчули сервіс. Між будинками об'єкти розташовані, вони затребувані покупцями ‒ жителями цього району, і не псують фасади в центрі, не стоять на проїжджій частині. З липня посилили вимоги щодо фіскальної системи, щодо встановлення касових апаратів. Майже вдвічі збільшилася кількість їх користувачів. А коли йде просто незаконна торгівля, там немає ніякого касового апарату, вони подвійно порушують законодавство. В принципі, є питання соціального характеру, необхідність створення робочих місць.

Сергій Макєєв стверджує, що для кримських міст вже розробили схеми розташування нестаціонарних торгових об'єктів без оформлення земельних ділянок в оренду.

‒ У Криму цей сегмент торгівлі займає значне місце, порівняно з іншими регіонами. Тому поставили завдання муніципалітетам навести лад. У Сімферополі я бачу, що в межах розумного все робиться. Є громадські організації, які беруть участь у процесі й регулюють ці питання. Але не завжди це виходить, тому що часто у нас що в український період, що зараз, кожен звик «помирати поодинці». Кожен вважає, що він найрозумніший, що він сам викрутиться, вирішить усі проблеми з владою. Потрібно об'єднуватися в некомерційні організації, влада їх сприймає нормально. Це міст між бізнесом і владою дуже зручний, який має вагу, силу, і преференцій на оренду є досить багато.

Громадський активіст в Криму Ілля Большедворов вказує на непослідовність узгоджень при розташуванні торговельних об'єктів.

‒ Дуже багато людей у соціальних мережах скаржаться, що пройти неможливо, ще щось. Дозволи розподіляють якимось непрозорим чином. Конкурсу нормального щодо цих точок не проводиться, і як це відбувається, незрозуміло, але явно не в межах чинного російського законодавства. Люди не можуть зрозуміти, як це відбувається, звертаються до адміністрації Сімферополя, але схему їм не показують, вона взагалі у нас таємна, хоча має надаватися на загальний огляд. А потім з'являються НТО, які явно заважають людям і не можуть перебувати там, де розташовані. Водночас, об'єкти, які нікому не заважали, оголошуються незаконно встановленими. Якби все це робили відповідно до законодавства, люди б не скаржилися, проблем жодних не було б.

На думку Іллі Большедворова, конструктивний діалог між підприємцями та російською владою для вирішення конфліктів встановити не виходить.

‒ Зібратися підприємцям досить проблематично, тому що будь-який конфлікт з владою на будь-якому рівні викликає потім адміністративний вплив на них, і вони не можуть займатися бізнесом. А якщо це якийсь конструктивний діалог, як у нас люблять говорити, він починається і закінчується на тому місці, де починається матеріальна зацікавленість конкретних чиновників, які відповідають за встановлення тих самих НТО. Якщо це якісь їхні родичі чи близькі люди, вони без проблем встановлюють там, де інші встановити не можуть. Проблема не в законодавстві, а в адміністраціях Сімферополя, Ялти та інших міст.

Навесні кілька десятків підприємців Ялти провели акцію протесту проти планів міської влади скоротити НТО без надання компенсаційних місць. У результаті російська адміністрація міста пішла на поступки і погодилася визначити ці місця до 1 липня. Ялтинський журналіст і правозахисник Сергій Сардико сподівається, що нове російське керівництво міста вирішить проблеми НТО, не провокуючи подальші протести.

‒ Завдяки протестам, що відбулися навесні, підприємці дали відсіч планам голови адміністрації Олексія Челпанова, і люди заробили щось влітку. Челпанов з понеділка піде у відставку, і виконуватиме обов'язки перший заступник Іван Імгрунт, який має 17-річний досвід керівництва районною адміністрацією Білоріченська Краснодарського краю. Сподіваємося, що, знаючи російську нормативну базу й маючи величезний адміністративний досвід роботи в органах місцевого самоврядування, він зможе забезпечити зміни на краще. Що стосується НТО, схем, тут потрібно використовувати принцип «не нашкодь». Нам головне, щоб у центрі люди продовжували радіти красі Ялти, щоб ці ятки не спотворювали місто. Тобто потрібно, щоб і вівці були цілі, і вовки ситі. На мій погляд, розташування має йти поштучно, точково, потрібно радитися з людьми.

Сергій Сардико стверджує, що наприкінці серпня місцева влада в Ялті фактично легалізувала стихійну торгівлю, прирівнявши її до ярмаркової.

‒ Ми боролися зі «стихійкою», а тепер нам сказали, що торгівля на тротуарі, на пішохідних доріжках ‒ це добре. Але якщо це ярмарок, то мають бути контрольні ваги, урни, стенди з правилами. Зараз у нас були арешти в муніципальному контролі, цього тижня під них потрапили кілька високопоставлених співробітників поліції з лінії Федеральної міграційної служби. На мій погляд, Челпанов має покаятися й скасувати незаконні постанови. У всякому разі, порядку поки немає.

Голова української Асоціації власників малого та середнього бізнесу Руслан Соболь вважає, що державі слід розробити спеціальну математичну модель, щоб вирішити проблему із забезпеченням населення товарами.

‒ У Радянському Союзі працювала така система, як торгове планування. Виходячи з генерального плану, на душу населення розраховувалося кількість товарів і послуг, розміщувалися гастрономи, універсами, ринки тощо. Коли Україна перейшла на ринкову модель економіки, на жаль, ці інститути перестали існувати. Почав диктувати умови відкритий ринок, і з'являлися торгові точки там, де купували. Державного регулювання майже не було. Сьогодні ще немає, на жаль, математичної моделі, скільки потрібно торгових точок на забезпечення товарами й послугами тієї чи іншої області, району, села тощо. По-хорошому, в розвинених економіках враховуються вимоги ринку в розумних межах, посеред дороги торгова точка бути не може.

Руслан Соболь підкреслює, що в умовах, коли самих підприємців і споживачів не залучають до розробки плану розміщення торгових точок, виникає «сіре поле», в якому правим виявляється той, у кого є доступ до чиновників, які ухвалюють рішення.

(Текст підготував Владислав Ленцев)