Кілька місяців тому територія селища Олива в Великій Ялті була обнесена шестиметровим парканом. Вперше в історії туристи, які йдуть уздовж траси Ялта-Севастополь, спостерігають не морський пейзаж, а огорожу. Такі правила російських відомств, які захопили контроль над українськими держдачами 2014 року. Місцеві жителі називають цей паркан «дачею Путіна», але не знають, що відбувається з того боку. Крим.Реалії знайшли деякі відповіді.
Оливу на Південному березі Криму називають селищем державних дач, які належали спочатку радянській владі, а потім ‒ українській. Із 2014 року об'єкти, що належать українським структурам, почали контролюватися Управлінням справами президента Росії та російськими силовиками, включаючи Федеральну службу охорони. Нещодавно значну частину території селища обнесли шестиметровим парканом. Територію охороняють озброєні люди, тому потрапити туди стороннім неможливо. Місцеві жителі називають цю територію «дачею Путіна», але більше нічого про неї сказати не можуть. Крим.Реалії вдалося з'ясувати подробиці того, що відбувається в Оливі, які можуть стосуватися цього паркану.
Територія ФСО і ФСБ
Селище Олива, також відоме як Верхня Мухалатка, розташоване між Ялтою та Форосом. До російської анексії Криму належало Фороській селищній раді, а після 2014 року разом із сусідніми селищами було підпорядковане підконтрольній Росії адміністрації Ялти.
В Оливі розташовуються чотири державні дачі: № 6, 8, 9 і 10. Одна з них ‒ дача № 9 ‒ була колишньою резиденцією радянського генсека Юрія Андропова. Після розпаду Радянського Союзу дачі № 9 і 10 передали в розпорядження Управління справами президента України, а 6 і 8 ‒ українському уряду.
Влітку 2014 року в підконтрольному Росії кримському уряді передали ці об'єкти «в безоплатне користування» Федеральній службі охорони Росії (ФСО). Після цього там почалися глобальні зміни.
З ініціативи російського охоронного відомства територіям навколо держдач у селищі надали статус охоронної зони. На підставі цього Держкомрегістру підконтрольного Росії уряду Криму заборонило реєструвати права власності на нерухомість, що розташована в цій зоні. Так місцевим жителям створили проблеми в реєстрації прав власності. У Криму вже є випадки судових розглядів таких фактів не на користь кримчан.
До того ж, на початку минулого року в Оливі з'явився шестиметровий паркан.
За цією огорожею опинилася значна частина території селища. З боку траси Ялта-Севастополь паркан охоплює понад кілометр території, а з боку селища ‒ набагато більшу ділянку.
По периметру паркану встановлені камери відеоспостереження, територію охороняють озброєні люди. Поруч із ділянкою розташувалися силові структури Росії, включаючи ФСБ.
Тут навіть обладнання каналізації для житлового фонду проводять «із урахуванням вимог розміщення державних резиденцій». Із такою умовою у вересні цього року «Водоканал Південного берега Криму» закуповував послуги проектно-розвідувальних робіт для будівництва каналізаційного колектора та станції водовідведення житлового фонду селища, йдеться на російському порталі держзакупівель.
Відповідно до законодавства, в охоронній зоні, якою оголошені території навколо держдач в Оливі, заборонено розміщувати промислові та сільгосппідприємства, об'єкти з підвищеною вибухо- і пожежонебезпечністю, торгово-розважальні центри тощо. Тут також заборонено організовувати спортклуби, обладнувати пляжі та зони відпочинку. Але ця заборона стосується не всіх.
Сауна, басейни та європейські котли
Аналіз російського реєстру держзакупівель показує, що ті, хто зараз контролює цю територію, облаштовують там і пляжі, і зони відпочинку, і багато іншого, забороненого іншим.
Із відомостей про держзакупівлі, наприклад, можна дізнатися, що на території держдач № 9, 10 реконструювали фізкультурно-оздоровчий комплекс із закритим і відкритим басейнами, гідромасажною зоною, лазнею та сауною.
Торги вартістю 90 мільйонів рублів тоді виграла московська фірма «ІТЦ-Аквабуд».
2016 року «Головним військово-будівельним управлінням №4» на замовлення Дирекції будівництва та реконструкції об'єктів у Північно-Західному федеральному окрузі Росії та Управління справами президента Росії були закуплені роботи зі збирання в Оливі модульної котельні та обладнання парку зберігання дизельного палива.
Згідно з документацією, для резиденцій закуповувалися котли марок Buderus і Wilo виробництва Німеччини. Устаткування для них ‒ виробництва Італії, Фінляндії, Данії, Швеції та інших європейських країн. Їхнім постачальником у Крим усупереч санкціям було московське ТОВ «Вілар».
Під контроль російські структури взяли в Оливі й берегову лінію. З 2014 року там реконструюють набережні, пірси (хвилерізи), берегоукріплення, пляжні зони та причали, а також проводять днопоглиблювальні роботи біля набережної. Ті, хто випадково опиняється в цій акваторії, стикаються з проблемами з боку російських силовиків.
Вертолітні майданчики
Розширюють в Оливі і вертолітні майданчики. До 2013 року там була відома тільки одна така територія. Російській владі їх необхідно три. Розробка проектної документації зі створення в Оливі трьох вертолітних майданчиків і контрольно-диспетчерського пункту для управління та контролю за польотами 2015 року обійшлася в 5,3 мільйона рублів. Замовлення виконувало ЗАТ «Оборонелектропроект».
«Майданчик будівництва являє собою частково організовану паркову територію з розташованими на ділянці будівлями та спорудами, системою доріг і пішохідних доріжок. Необхідно передбачити три вертолітно-посадкові майданчики, призначені для забезпечення зльоту та посадки вертольотів (без використання повітряної подушки). За розрахунковий тип вертольота взяти вертоліт МІ-8МТ і Мі-8МТВ-5», ‒ йдеться в документації.
Такі вертольоти є військово-транспортними. З 2014 року вони в Росії були модернізовані в інтересах Міноборони країни. Їх обладнали сучасним пілотажно-навігаційним та радіоелектронним обладнанням, а також новою допоміжною силовою установкою.
До цих вертолітних майданчиків в Оливі також хочуть збудувати диспетчерський пункт для управління та контролю за польотами. Але роботи поки не починалися.
На об'єкти в Оливі, судячи з сум у реєстрі держзакупівель, йдуть основні витрати російських відомств. 2015 року на їхнє облаштування, наприклад, витратили близько 36 мільйонів рублів, 2016 року ‒ понад 350 мільйонів, 2017-го ‒ понад 200 мільйонів рублів. Ціною цього стала відібрана у місцевих жителів територія та перетворення Оливи на «селище суворого режиму».
