Рівень впливу на Володимира Зеленського керівника його Офісу Андрія Богдана важко переоцінити. Досвідчений юрист та держслужбовець зі стажем регулярно поруч із президентом. Це його головний радник. Утім, біографія Богдана маловідома. Наприклад, той її факт, що Богдан працював в уряді Миколи Азарова – як урядовий уповноважений з питань антикорупції. А ще був радником прем’єр-міністра Азарова. І не пішов звідти ані з початком Революції гідності, ані в її найбільш драматичні моменти.
Аналізуючи перельоти Андрія Богдана до Росії, «Схеми» звернули увагу на такий факт. У листопаді 2013 року разом із Миколою Азаровим та Юрієм Бойком він літав до Санкт-Петербурга на переговори. А вже наступного дня після повернення делегації уряд зупинив підготовку до підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС. Це і призвело до протестів та революції. Яка була позиція Богдана під час того візиту в Росію – від нього самого дізнатися так і не вдалося. Він відмовляється відповідати на запитання журналістів-розслідувачів. Але відомо, що вже в розпал Майдану Микола Азаров нагородив його почесною грамотою. «Схеми» розповідають про раніше невідомі, але важливі факти з біографії впливового керівника Офісу президента Андрія Богдана.
Андрій Богдан – не просто голова Офісу президента України Володимира Зеленського.
Він обійшов двох найбагатших українських олігархів – Ігоря Коломойського та Ріната Ахметова – за рівнем впливовості. У серпні видання «Новое время» віддало Богдану друге місце в рейтингу ста найвпливовіших українців – одразу після голови держави Володимира Зеленського, який його очолив.
Та, як виявили «Схеми», це – не єдина відзнака, яку отримав Андрій Богдан.
Журналістка видання «НВ» Крістіна Бердинських відзначає, що нинішній очільник Офісу президента відрізняється від своїх попередників – глав Адміністрацій.
«У нас ніколи не було такого керівника президентського Офісу – або раніше глава Адміністрації президента – настільки самовпевненого в собі, – пригадує вона. – Богдан ніби не помічає цієї ієрархії: що все ж президент в нашій країні Володимир Зеленський, а не він сам. І тому він часто поводить себе досить самовпевнено – демонструючи, що він дійсно має вплив на політичну систему. І деколи здається, що цей вплив набагато більший, ніж просто керівника президентського Офісу».
Його знають як колишнього адвоката Ігоря Коломойського, але зараз він ніби тінь президента Володимира Зеленського.
Вони ледь не всюди разом – і на пляжі в Одесі наприкінці липня.
І на роботі.
Як от під час презентації кандидатів у депутати від політичної партії «Слуга народу» перед парламентськими виборами. Тоді сам Зеленський вирішив вийти на сцену й сфотографуватися з кандидатами. Проте Андрій Богдан теж послідував за ним і став за спиною голови держави.
Проте, як відзначає Крістіна Бердинських, Андрій Богдан все ж суттєво поступається впізнаваністю президенту – а, отже, і деякі деталі з його минулого лишаються поза увагою широкого загалу.
«Можливо, навіть не всі люди досі знають, хто такий Андрій Богдан. Тому що Зеленський – це все ж таки медійний персонаж, стовідсоткова впізнаваність, – припускає журналістка. – Незважаючи на те, що навколо Богдана постійно пов’язані якісь скандали, думаю, що широкі верстви населення навіть, можливо, не здогадуються, що він працював в уряді Миколи Азарова».
Грамота від Азарова
У будинку уряду на Грушевського розташовано музей з питань історії урядів України. Там, в одному місці зібрано всі відзнаки від міністерств, «Укрзалізниці», Кабміну – ті, які називають «відомчими».
Володимир Татаренко – завідувач цього музею. Він і взявся пояснити журналістам ієрархію «відомчих» відзнак.
– Скажіть, будь ласка, яка нагорода Кабінету міністрів України вважається найвищою?
– Найвищою нагородою Кабінету міністрів України є почесна грамота КМУ. Вона виготовляється за підписом прем’єр-міністра України. Вручення відбувається в переважній більшості в урочистій обстановці.
Там, у музеї можна побачити і саму почесну грамоту Кабінету міністрів України та нагрудний знак до неї.
Такі ж є і в Андрія Богдана.
За що та коли його нагородили?
Під час Євромайдану Андрій Богдан був уповноваженим Кабміну з питань антикорупційної політики, та – радником прем’єр-міністра Миколи Азарова.
Як радника, його і нагородили. А саме клопотання про нагороду було подане в розпал протестів – у грудні 2013 року.
Що міг радити Андрій Богдан прем’єру Азарову? Яка саме робота їх поєднувала у той історичний період?
Переговори в Росії та відмова від євроінтеграції
19 листопада 2013 року.
До запланованого підписання угоди з Україною про асоційоване членство в Євросоюзі лишалося 10 днів. У той день урядовий борт вилетів із Києва до Санкт-Петербурга.
У літаку – українська делегація: тодішні прем’єр-міністр Микола Азаров, віцепрем'єр Юрій Бойко, посол України в Російській Федерації Володимир Єльченко, міністр промполітики, ще кілька заступників міністрів… А також – Андрій Богдан.
На той момент він – урядовий уповноважений з питань антикорупційної політики, а нині голова Офісу президента Володимира Зеленського.
Про те, що Богдан літав на ті переговори, свідчать і дані про перетин ним російського кордону – «Схеми» отримали їх із внутрішньої системи прикордонників Росії.
Крім того, прізвище Богдана зазначене в складі делегації – у робочому документі, який журналісти отримали у відповідь на запит до Кабінету міністрів.
Публічно відома мета того візиту – переговори з Дмитром Медведєвим.
Повернувшись до Києва, уряд Азарова і зупинив асоціацію із Європейським союзом – якраз наступного дня, 21 листопада 2013 року.
Наступного дня, виступаючи в сесійній залі Верховної Ради, прем’єр-міністр Микола Азаров заявив: «Рішення призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі з Європейським союзом важке, але єдине можливе в цій економічній ситуації, яка склалася в Україні».
Саме після цього рішення уряду Азарова і почалися акції протесту на майдані Незалежності в Києві.
І ось, через місяць після зупинки євроінтеграційного курсу – 23 грудня 2013 року – в Кабміні Миколи Азарова вже клопотали про нагородження Андрія Богдана.
«За проведення превентивних антикорупційних заходів, створення умов нетерпимості та формування негативного ставлення до корупції», і зокрема, за «підготовку довідкових матеріалів для прем’єр-міністра України», – зазначено в клопотанні.
Виходить, Андрій Богдан прийняв цю нагороду в той час, коли на Хрещатику вже стояли намети протестувальників.
Він узяв цю нагороду вже після того, як «Беркут» побив студентів. Отримав її від прем’єр-міністра Азарова, уряд якого і зупинив євроінтеграцію. З яким він разом літав на переговори в Санкт-Петербург напередодні.
Протягом усієї Революції гідності Андрій Богдан залишатиметься працювати з командою, яка, домовляючись з Росією, зупинила євроінтеграцію, спричинивши масові протести.
Він піде з уряду лише 5 березня 2014 року уже за нового прем’єр-міністра Арсенія Яценюка.
У пошуках офіційної біографії
Коли журналісти вирішили ознайомитись з повним трудовим шляхом Андрія Богдана до призначення в ОП, виявилось, що його офіційної біографії у відкритих джерелах немає. Лише на третій запит Офіс президента надіслав її «Схемам». Після чого її зрештою опублікували і на офіційному сайті президента Зеленського.
У ній самій про роботу Богдана радником Азарова прямо не згадується – але саме звідти журналісти дізнались про його почесну грамоту від Кабміну.
А також – про ще одну нагороду нинішнього керівника Офісу президента.
«Незаслужений» юрист України?
Андрій Богдан має звання заслуженого юриста України. Присвоєне йому указом третього президента України – Віктора Ющенка.
За що ж нагородили Андрія Богдана?
Як з'ясували «Схеми», за те, що по факту так і не відбулося. В клопотанні наводяться різні позитивні характеристики Богдана як юриста, але ілюструються вони однією конкретною справою: за повернення заводу «Нікопольський феросплавний до держави».
«Завдяки захисту групою адвокатів, під керівництвом, в тому числі Андрія Богдана інтересів держави в особі Кабінету Міністрів в судових установах, незаконно приватизоване ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» було повернуто державі», – йдеться в документі.
Але якщо Андрія Богдана нагородили за повернення заводу до держави, тоді це підприємство мало б хоча б певний час бути у держвласності?
Приватний акціонер цього заводу Ігор Коломойський щиро здивувався такому питанню.
– Чому це він став «державним підприємством», це ж приватна компанія.
– Але було таке?
– Щоб він став «державним підприємством»? Коли він став «державним підприємством»? Його приватизували, по-моєму, в 2003 році.
– І більше після того нічого не робилося?
– Нічого. Ну, приватизували і все, став приватним підприємством.(...) У мене є там пакет акцій. І в Пінчука там є пакет акцій.
Так, попри те, що саме ця заслуга лягла в основу нагородження Андрія Богдана – насправді, ані станом на момент висунення Богдана до нагороди, ані будь-коли пізніше, «Нікопольський завод феросплавів» не повертався у державну власність.
Програш держави та перерозподіл заводу між олігархами. Коротка історія питання
«Нікопольський завод феросплавів» сьогодні декларує мільйони гривень чистого прибутку та інформує пресу про доходи в півмільярда доларів за рік.
Коротко його історія така. Від початку він був державним. У 90-х олігархи Ігор Коломойський та Віктор Пінчук скупили меншу частину його акцій.
Але вже за президентства Леоніда Кучми, у 2003-му, контрольний пакет акцій відійшов його зятю, олігарху Віктору Пінчуку.
При чому – задешево, як повідомляють експерти та очевидці тих подій.
Наприклад, у минулому заступник директора департаменту голови Фонду держмайна України Володимир Ларцев вважає, що ринкова вартість «Нікопольський завод феросплавів» мала б бути вищою: «Це, звичайно, була апріорі занижена ціна. До того ж, інвестиційні зобов’язання цього конкурсу були виписані чисто під Пінчука».
Вже після Помаранчевої революції акції, приватизовані Віктором Пінчуком, вирішили повернути до державної власності.
Це і допомагав робити в судах від імені українського уряду Андрій Богдан – як адвокат, йдеться в клопотанні про його нагородження.
І виглядає, що в той час інтереси держави та олігарха Ігоря Коломойського збіглися.
Це ж відзначає і економічний оглядач «Дзеркала тижня» Ігор Маскалевич.
«Держава була разом з Ігорем Коломойським. При чому, власне кажучи, сам Коломойський не дуже й приховує», – відзначає він.
Чому ж інтереси Коломойського та держави тоді могли збігатися?
Колишній радник Пінчука Микита Потураєв пояснює, що після повернення до державної власності на контрольний пакет акцій – тобто, на контроль над підприємством – міг би претендувати вже Ігор Коломойський.
«Він абсолютно відверто говорив про своє ставлення до цієї історії. Так що, так, звичайно, вони були зацікавлені і не приховували того, що вони хотіли, щоб він повернувся у державну власність – і потім був би знову приватизований», – розповів він.
Отже, чиї інтереси захищав Андрій Богдан як адвокат у справі Нікопольського феросплавного після Помаранчевої революції? Якщо цей завод зрештою так і не був повернутий державі – натомість його між собою, домовившись, перерозподілили Віктор Пінчук та Ігор Коломойський?
Нинішній голова комітету Верховної Ради з енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус пригадує, що на той час обидва олігархи не надто ладнали між собою.
Наскільки я пам’ятаю, тоді була війна між Коломойським і Пінчуком, хтось тоді ставав на одну сторону – не то Ющенко, не то Тимошенко – хтось на іншу сторону.
А зараз хто власник Нікопольського феросплавного?
Наскільки я знаю, мажоритарний – компанія Коломойського, міноритарний – компанія Пінчука.
«Ціла детективна історія виходить. Вона показує, що олігархи завжди між собою домовляться в критичній ситуації. А буде «кинута» держава», – підсумував Володимир Ларцев.
Примітно, що коли трудовий колектив юридичної компанії, де працював тоді Андрій Богдан, просив про його нагородження у травні 2007-го – уже було майже два місяці відомо, що завод не повернувся у власність держави.
Так само це було відомо, і коли клопотання до президента нагородити Богдана підтримали тодішній мер Києва Леонід Черновецький та комісія державних нагород (та геральдики)
Бо ще в березні 2007-го Верховний суд скасував усі попередні рішення та своєю постановою направив справу щодо цього заводу на новий розгляд. Який зрештою закінчився програшем держави.
Утім, і це ще не все.
Винагорода за «Заслуженого»
За те, чого по факту ніколи так і не відбулося, Андрій Богдан отримував ще й доплати від держави.
За звання «Заслуженого юриста України» йому доплачували, коли він перебував на державних посадах – за президентства Ющенка, а потім і за Януковича.
Загалом з державної скарбниці він отримав щонайменше 25 тисяч гривень.
Чи можна сьогодні позбавити когось звання, отриманого за те, чого насправді не сталося?
Директор виробничо-творчого об’єднання «Орден» Олександр Сопов розповідає, що це зробити фактично неможливо.
«Лише ось щодо героя були два випадки (щодо звання «Героя України» – ред.), два рішення, по-моєму, – пригадує він. – Це ж ціла подія державного масштабу – це непросто..Навіть не прописано в законі про нагороди, що її можна забрати. Ось не прописано, як її забрати, що для цього потрібно зробити, розумієте? Це називається процедура. Процедура не прописана ніде».
Сьогодні Андрій Богдан сам очолює комісію державних нагород та геральдики. Тепер уже він буде рекомендувати президенту, кого нагороджувати.
А парламентський підкомітет, який опікується нагородами, очолює народний депутат від «Слуги народу» Олександр Корнієнко. Він же – перший заступник голови однойменної депутатської фракції.
– А яка буде позиція вашої партії, якщо, наприклад, такий факт (про нагородження за те, чого не відбулось – ред.) буде виявлений серед ваших членів?
– Ми будемо піднімати це, в першу чергу на обговорення. І я думаю, що людина буде якось... Ну, не знаю. Мені здається, людина сама має відмовитись – наприклад, якщо є така процедура.
– Такої процедури нема.
– Ну от що робити – ну от процедури нема…
Мовчання Богдана
«Схеми» доклали чимало зусиль, щоб отримати коментар самого керівника Офісу президента Андрія Богдана.
У вересні 2019 року він вчергове відмовився відповідати на запитання журналіста «Схем» щодо фактів з цього розслідування.
Відмовили на Банковій і на письмове прохання про інтерв’ю з керівником ОП.
«На превеликий жаль, графік пана Богдана дуже насичений і найближчим часом організувати зустріч з представниками мас-медіа немає можливості», – йшлося у відповіді пресслужби Офісу президента України на запит про інтерв’ю.
Також журналісти намагалися напряму поставити запитання самому Андрію Богдану та його безпосередньому керівникові – президенту Володимиру Зеленському.
Речниця та охорона президента не давали журналісту «Схем» поставити запитання – притримували його, заважаючи підійти до президента та керівника його Офісу.
– Чи має значення для вас, що люди з вашого найближчого оточення отримували заслуженого юриста за те, чого насправді не відбувалося? Пане президенте! Дайте відповідь! – намагався поставити своє запитання журналіст очільнику держави.
Утім, відповіді від Володимира Зеленського він так і не отримав.
Отже, що залишилося в підсумку?
Друга за впливовістю людина в Україні отримала нагороду за те, чого ніколи не відбулося. Крім того, Андрій Богдан працював радником прем’єр-міністра Миколи Азарова під час Євромайдану, разом з ним літав на переговори до Росії перед зупинкою євроінтеграції і отримав від нього відзнаку під час протестів на Майдані.
Можливо, тепер Андрію Богдану, який не лише очолює Офіс президента, але й комісію з нагород, треба вирішити: відмовитись від звання «Заслужений юрист України» та повернути гроші, отримані завдяки цій нагороді. Або, можливо, все ж повернути Нікопольський завод феросплавів державі?
