«Захід не хоче завалити Росію» ‒ експерти про санкції за анексію Криму

Президент США Джо Байден продовжив термін дії низки санкцій, запроваджених проти Росії за анексію Криму та Севастополя, терміном на рік. Йдеться про обмеження, які застосовувалися адміністраціями Дональда Трампа та Барака Обами. У заяві Байдена зазначено, що він дійшов висновку, що всі ці санкції мають залишатися чинними після 6 березня 2021 року.

Окрім того, 2 березня Сполучені Штати Америки внесли до списку санкцій сім російських чиновників через справу російського опозиційного політика Олексія Навального. У списку опинилися голова Федеральної служби виконання покарань Росії Олександр Калашников, голова управління адміністрації президента з внутрішньої політики Андрій Ярін, генеральний прокурор Ігор Краснов, директор ФСБ Олександр Бортніков, заступники міністра оборони Олексій Криворучко та Павло Попов і перший заступник керівника адміністрації президента Сергій Кирієнко.

В ефірі Радіо Крим.Реалії разом з експертами говорили про те, якої санкційної політики щодо Росії можна очікувати від адміністрації нового президента США.

Російський економіст, опозиційний політик Дмитро Некрасов вважає, що санкції впливають на російську економіку, але навряд чи можуть вплинути на дії Кремля в зовнішній політиці.

‒ Санкції шкодять російській економіці, це факт. Однак сказати, що санкції якимось чином можуть змусити Путіна (президента Росії Володимира Путіна ‒ КР) віддати Крим або якось змінити свою позицію зараз, було б наївно.

Як стверджує Некрасов, ефект економічних санкцій, спрямованих проти Росії, становить максимум 1% недоотриманого зростання ВВП на рік.

– У середньотривалій перспективі, якщо реалізовувати санкції, пов'язані з фінансовими операціями, то, звісно, на горизонті пів року, півтора-двох років, це сильно може опустити рубль. 20-30% девальвації можна забезпечити рівно на той період, поки нерезиденти, американські інвестори, яких досить багато зараз на російському ринку, виходитимуть із ринку, це дуже тиснутиме на курс. Але це має короткочасний ефект, тому що російська економіка має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі, і довготривале фінансування, тобто потреба в запозиченнях відносно низька.

Російський економіст порівнює ефект санкцій проти Росії з ефектом обмежень проти Ірану.

– По-перше, проти Ірану було простіше запровадити санкції через те, що економіка менша, і зустрічна шкода західній економіці менша. Розділяймо дві речі: вплив на економіку та вплив на режим. І економіці Росії, й Ірану, санкції підривають можливість довготривалого зростання. Я можу загрожувати вам подряпати машину у дворі, але це не означає, що я таким чином змушу вас щось зробити, тому що, можливо, для вас подряпина на машині не є значною. Тобто санкції можуть завдати економіці шкоди, але вплив на дії на зовнішньополітичній арені і для Росії, і для Ірану, досить невеликий.

Тим часом ексміністр економіки України Володимир Лановий вважає, що економічні санкції Заходу все ж завдають шкоди Росії.

– Обмеження імпорту, імпортозаміщення та випуск власної продукції ‒ це все повертає нас у Радянський Союз. У Радянському Союзі саме імпорт не надходив, він був обмежений дуже сильно. І намагалися випускати свої вироби, зокрема й вкравши технології та конструкції у справжніх виробників. Насправді економічні санкції проти Росії дуже значні, особливо санкції щодо нафти та газу. І країна, яка на 80% жила за кошти від нафти та газу, дуже чутливо відреагувала на падіння цін.

Порівнюючи Росію з Китаєм, Лановий зазначає, що Китай менше залежить від Заходу завдяки своїм тоталітарним методам щодо підприємців.

‒ У Китаї тоталітарна політична система, яка не допускає економічних свобод у підприємництві, вкладаються гроші переважно у великі об'єкти інфраструктури для того, щоб пускати пил в очі своєму населенню, мовляв, у нас висока динаміка, ми краще за всіх у світі тощо. Питання тільки в тому, для чого ця динаміка. Чи для інновацій, технологій, наукових відкриттів, знань нових, чи ж для підвищення добробуту народу, чи й для того і для іншого. Так ось, у Китаї дуже низький рівень заробітних плат, не дивлячись на те, що за ці майже 40 років реформ темпи та обсяги внутрішнього продукту значно зросли.

На думку Ланового, західні санкції впливають на Путіна та його оточення ще й тому, що їхні гроші зберігаються в західних банках.

Український історик, експерт-американіст Олександр Потєхін зазначає, що і європейські, й американські санкції відносно Росії надзвичайно обережні.

– В одному сенсі, вони створюють певний дискомфорт, але при цьому Захід не хоче завалити Росію, привести її до розпаду. Зараз Захід робить кроки, вони не тільки символічні, впливають на перспективу російської економіки, закривають шлях прогресивного розвитку. Але варіант завалити систему не обговорюється, про це ніхто прямо не говорить. Тому що в разі дійсно глибокої кризи Росії, колапсу російської держави, Захід не зможе залишитися осторонь. Їм доведеться якимось чином стабілізувати, втручатися, забирати свої ресурси.

На думку Потєхіна, український фактор досі недооцінюється Заходом.

– З самого початку 90-х років я говорив, потім ця теза з'явилася у 2000-і роки у деяких західних оглядачів, що у Заходу, у США немає ефективнішого засобу вплинути на події в Росії, ніж сильна Україна, яка може виконувати функцію позитивного прикладу. Окрім того, ніхто не зможе краще виконати роль стабілізатора для Росії, ніж Україна. Саме з тієї причини, що Захід не хоче йти на санкції, які можуть радикально завалити режим, Путін може дозволити собі всякі вольності типу агресії в Україні, анексії Криму, отруєння Скрипаля та замаху на Навального. Немає, звісно, ніякої джентльменської угоди, але є величезна стриманість Заходу в тому, якого масштабу шкоди готові завдати своїми діями. Мені, на жаль, це все нагадує 30-ті роки, спроби умиротворити Гітлера, а я вважаю, що Путін ‒ це Гітлер наших днів, Гітлер епохи глобалізації.

(Текст підготувала Іванна Ткачук)