Крим.Реалії продовжують цикл публікацій, в яких ми порівнюємо, як звучить тема санкцій щодо Криму в публічних заявах підконтрольної Росії місцевої влади та в документах, які вони підписують. Практика показала, що їм часто доводиться вдаватися до хитрощів, щоб виживати в умовах міжнародних обмежень. Хоча публічно на камери чиновники продовжують говорити, що «санкції не працюють». У цьому матеріалі розповімо, як санкції торкнулися кримських промисловців.
Російська влада Криму майже шість років стверджує, що європейські та західні санкції, запроваджені через російську анексію півострова, не здатні суттєво вплинути на економічну ситуацію в регіоні. Але одночасно з цим автори таких заяв підписують документи, в яких визнається вплив економічних обмежень на розвиток різних сфер економіки півострова. Крим.Реалії розповідають, чим відрізняються публічні заяви від реальності.
У минулій публікації йшлося про ситуацію з морськими портами Криму, які у 2014 році потрапили під санкції і як вони відтоді змушені виживати в умовах міжнародних фінансових і технологічних обмежень.
Тепер розповідаємо, як санкції впливають на кримську промисловість. Незважаючи на заяви кримської влади про «сталий розвиток» підприємств півострова, у їхніх же документах містяться показники і прямі висновки про те, що перехід Криму в російські реалії суттєво вдарив у підприємства цієї сфери.
«Економіка почала дихати в новому ритмі»
«Упевнений, що гірше нам не буде, а ось чи підуть санкції на користь ‒ залежить від нас. Треба стимулювати свою економіку, розвивати імпортозаміщення, створювати умови для цього. А люди, які хочуть і вміють працювати, у нас є. Відроджується сільське господарство, промисловість, зокрема суднобудування, хімічне виробництво. Упевнений, що все у нас вийде», ‒ так говорив про санкції голова підконтрольного Росії парламенту Криму Володимир Константинов у 2018 році.
У серпні 2019 року під час візиту на «Пивобезалкогольний комбінат «Крим» у Сімферополі він знову сказав, що за останні п'ять років у кримських підприємств «з'явився серйозний запас міцності для успішного розвитку».
Кримські виробничі підприємства отримали новий імпульс розвиткуВолодимир Константинов
«Загалом хочу зазначити, що з возз'єднанням Криму з Росією, регіональна економіка почала дихати в новому ритмі. Кримські виробничі підприємства отримали новий імпульс розвитку», ‒ стверджував Константинов.
Не менш оптимістичні показники роботи промислових підприємств Криму наводить Міністерство закордонних справ Росії на своєму сайті. За інформацією зовнішньополітичного відомства торік у Криму «загалом зберігається тенденція до зростання промислового виробництва».
«Крим ‒ один з російських регіонів, що найбільш динамічно розвиваються. Незважаючи на непростий спадок «українського періоду», а також наростання санкційного тиску, соціально-економічне становище у Криму покращується. Майже вдвічі у порівнянні з 2014 роком збільшився і портфель замовлень у промисловості, багато підприємств пройшли процес модернізації», ‒ йдеться у повідомленні.
«Існує ризик відставання Криму від Росії та світу»
Різницю між цими публічними заявами та реальними показниками кримської промисловості в російських реаліях можна побачити у двох документах підконтрольного Росії кримського уряду ‒ державній програмі розвитку промисловості Криму до 2020 року та Стратегії соціально-економічного розвитку півострова до 2030 року. У них неодноразово згадуються санкційні обмеження як основні чинники, що гальмують економічний розвиток півострова.
Держпрограма, затверджена у 2017 році, складається з декількох десятків сторінок і докладних пунктів з розвитку промислового комплексу Криму, підвищення інноваційної активності промислових підприємств, їх технічного переобладнання, створення нових інноваційних виробництв і підвищення конкурентоспроможності промислової продукції. Основними зовнішніми ризиками в ній зазначена «неможливість збуту продукції за межами Росії через санкційні обмеження».
Санкційні ризики також відображені в розділі «Основні ризики» Стратегії соціально-економічного розвитку Криму. У ньому, зокрема, сказано, що «з огляду на санкційні обмеження та значну залежність розвитку економіки регіону від макроекономічної динаміки в Росії, існує високий ризик збільшення технологічного відставання Криму від передових регіонів Росії та світу».
Набір санкцій, факт невизнання Криму суб'єктом Росії більшістю країн світу спричиняє обмеження збуту промислових товарівЗі Стратегії розвитку Криму
«Основна небезпека, що походить від зовнішньополітичних процесів, ‒ збереження і посилення міжнародної геополітичної та геоекономічної ізоляції Криму, що, в першу чергу, ускладнює економічний розвиток регіону. Набір санкцій, запроваджених США, Європейським союзом, Україною, факт невизнання Криму суб'єктом Росії більшістю країн світу спричиняє обмеження збуту промислових товарів, обмеження обсягу іноземних інвестицій, зниження транспортної доступності Криму», ‒ сказано в документі.
У стратегії кримська влада передбачає три сценарії розвитку Криму, що теж прямо залежать від рівня санкційного тиску.
Те, як це виглядає на практиці, демонструє нинішній стан низки великих промислових підприємств Криму, які до 2014 року були бюджетотвірними у своїх регіонах. В умовах санкцій вони втратили можливість продовжувати легальну співпрацю з українськими та іноземними партнерами, втратили основні ринки збуту. Також багато промислових підприємств півострова зіткнулися з невиконанням обіцянок російської влади забезпечити їх оборонними замовленнями. Як виявилося, їх на всіх кримських виробників не вистачає.
Провал металургів
Керченський металургійний комплекс ‒ великий виробник ливарної продукції, виробів з пластмаси та стрілочних переводів для залізничних колій. До «націоналізації» кримською владою належав структурам українського бізнесмена Ріната Ахметова та вів стабільну діяльність.
З 2014 року, коли на півострів припинилося постачання сировини з материкової України й собівартість виробництва зросла через доставку матеріалів із сусідньої Росії, на заводі почалися складні часи. Співробітникам урізали зарплати, стали затримувати їх виплату. Колективу у 2015 році довелося виходити на акції протесту.
Більшість кваліфікованих фахівців тоді залишили підприємство. Робітники просили кримську владу «націоналізувати» їхнє підприємство і таким чином зберегти їхні робочі місця.
Це сталося в березні 2017 року. У зв'язку з «націоналізацією» працівникам меткомплексу обіцяли майбутнє без звільнень і скорочень із «замовленнями на тривалий час», що «дозволить підприємству динамічно розвиватися». Серед інших меткомплексу обіцяли замовлення від Міноборони Росії та компанії «Російські залізниці».
Але незабаром після «націоналізації» з'ясувалося, що завод ‒ простоює і керченські металурги знову були змушені протестувати.
У результаті «націоналізації» обіцянки стабільних російських замовлень не втілилися в життя. Налагодити повноцінну роботу підприємства не вдалося, а його майно до 2021 року перебуває в заставі у підсанкційного російського банку РНКБ для забезпечення кредитних зобов'язань, узятих для поповнення оборотних коштів підприємства.
Наразі Керченський металургійний комплекс внесений до переліку майна, яке кримська влада має намір продати в 2020 році.
Доля судноремонтників
Оборонзамовлення раніше обіцяли ще одному кримському підприємству ‒ Феодосійському судномеханічному заводу. До російської анексії Криму він належав Міністерству оборони України. Зараз контролюється російським мінпромполітики Криму. Зараз завод має проблеми з виплатою зарплат працівникам, про що періодично повідомляє Кримстат.
Заводу теж обіцяли оборонні замовлення з Росії. Але на практиці з цим виникли проблеми. Підприємство мало досвід невдалої реалізації на своїх потужностях інвестпроєкту московської фірми. У 2017 році кримська влада вела переговори з петербурзькою фірмою «Зірка» про оренду цехів феодосійського заводу для ремонту техніки Чорноморського флоту Росії, але договір так і не був укладений.
Наразі Феодосійський судномеханічний завод, переважно, живе завдяки цивільним замовленням від російських компаній. Замість судномеханічних проєктів він обслуговує дизельні енергетичні установки, розповідає кримським ЗМІ його директор Віктор Юр'єв.
Титанова катастрофа
Ускладнилася в умовах фінансових та інших обмежень з боку України та Євросоюзу діяльність «Кримського титану». Ще в 2014 році, коли півострів через санкції виявився відрізаним від постачання сировини, повідомлялося про значне скорочення випуску основних видів продукції заводу. «Центр журналістських розслідувань» з посиланням на інформацію мінпромполітики підконтрольного Росії уряду Криму повідомляв, що завод тоді випустив двоокису титану на 6,4% менше за показник 2013 року, сірчаної кислоти ‒ на 49,1% менше, амофосу ‒ на 70,2% менше, ніж у 2013 році.
У заводу почалися проблеми з водою, необхідною для виробництва, а також доставкою руди.
Падає ефективність виробництва, зростають витрати, знижується продуктивність«Центр журналістських розслідувань»
«Усі ці проблеми, якщо, звичайно, вони на цьому закінчаться, ставлять під сумнів світле майбутнє хімічного гіганта. Можна продовжувати дискусії про те, наскільки ефективні економічні санкції відносно Росії, але в цьому випадку вони працюють ‒ падає ефективність виробництва, зростають витрати, знижується продуктивність», ‒ писало видання.
Щоб вижити у таких умовах, підприємству довелося вдаватися до різних хитрощів. Зокрема, домовлятися про постачання ільменітової руди для виробництва в обхід санкцій. Докази цьому фіксували експерти благодійного фонду «Майдан закордонних справ».
А коли спалахнула екологічна катастрофа в Армянську, підприємству і зовсім довелося тимчасово зупинити виробництво. Зараз воно продовжує працювати, але в соцмережах періодично з'являються повідомлення від співробітників про затримку зарплат і проблеми.
У квітні 2019 року розвиток хімічної промисловості на півночі Криму обіцяли підтримати представники Сирії, щоб «Крим експортував із Сирії сировину, придатну для хімічної промисловості регіону». Але поки це теж залишається тільки на словах.
Сотня санкційних факторів
Про вплив санкцій на розвиток промисловості в Криму йдеться не тільки в документах чиновників, а й у дослідженнях кримських учених. У 2019 році Інститут економіки та управління Кримського федерального університету імені Вернадського, створеного в 2014 році на базі однойменного Таврійського національного університету, оприлюднив колективну монографію, в якій викладений науковий аналіз тенденцій соціально-економічного розвитку Криму.
У ньому слово «санкції» згадується близько сотні разів у контексті слабких сторін півострова та його розвитку. Проблеми розвитку промислового комплексу півострова, стверджують вчені, зумовлені «високим рівнем фізичного та морального зношення основних фондів, а також недостатністю власних коштів на їх оновлення і модернізацію, низьким рівнем виробництва інноваційної продукції та, як наслідок, низьким рівнем конкурентоспроможності продукції товаровиробників Криму і скороченням експортного потенціалу, обмеженням доступу на зовнішні ринки через санкції».
Вчені також зазначають, що кримський півострів не має спільного сухопутного кордону з Росією, що «значно ускладнює його соціально-економічне становище», з огляду на наявність торгових, фінансових, персональних санкцій щодо нього.
