Фігурант «справи Хізб ут-Тахрір» («cевастопольська четвірка») Руслан Зейтуллаєв, засуджений у Росії на 15 років позбавлення волі, звернувся до журналістів, які висвітлюють ситуацію в Криму. Ми публікуємо текст його звернення.
Усім сонячний привіт з малосонячної Башкирії й доброго часу доби. У мене все в нормі табірного життя. Хотілося б трохи написати про події, що відбулися, а також звернутися до тих журналістів, які перебувають за межами Криму.
Так, на жаль, сьогодні від незалежної журналістики в Росії мало що залишилося. І те, що тут заведено називати журналістикою, на мій погляд, можна назвати «одурманенням мас» або ж більш точно ‒ «інструментом, що вводить в оману». XXI століття знаменується як «інформаційне», і багато держав ведуть змагання саме за інформаційний простір у світі. У десятки разів збільшилося фінансування. Можна довго описувати, як відбувалася і до цього дня відбувається ця конкуренція за лідерство в інформаційному просторі. Але мета мого звернення полягає не в цьому. Знаю один вираз, звучить він так: «Той, хто володіє інформацією, володіє світом».
Звертаюся до тієї частини «незалежної» або, як нині заведено говорити, «громадської» журналістики в Росії і на пострадянському просторі. Хотілося б торкнутися деяких важливих речей.
- Ті кричущі факти, що відбуваються в Криму вже понад чотири роки. Реакція журналістики в цілому, а також журналістів зокрема.
- Через кого фактично подається інформація в світ про події в Криму.
- Чи достатньо, враховуючи сьогоднішній «інформаційний світ», висвітлюється Крим. І чому цим мало хто займається.
Перше. Ні для кого не буде новиною, що сьогодні в Криму немає «незалежної журналістики». Не можу, перебуваючи тут, проаналізувати, наскільки все погано й складно, але, дізнаючись від юристів, генконсульства та від своєї дружини реалії, в яких перебуває Кримський півострів, можна сказати точно лише одне: чим менше в світі висвітлюють цей регіон, тим більше стає свавілля: безпідставних звинувачень в «екстремізмі та тероризмі», утисків на ґрунті приналежності до релігії або нації, зокрема до кримських татар. І причина цьому ‒ їхня активна позиція щодо тривалого свавілля й повної безкарності з боку силових служб. Це й багато іншого триває донині.
Ви повинні бути активними, не незважаючи на всі труднощі. Від вашої роботи залежить те, як показуватимуть у світі проблематику Криму
Що б хотілося сказати, звертаючись до журналістів. Ви маєте бути постійно активними, незважаючи на всі труднощі й «підводні камені». Від вашої роботи залежить те, як будуть говорити та показувати в світі проблематику Кримського півострова. Та реальність, в якій живе зараз Крим, залишиться в нашій новітній історії. Але, щоб про цю історію знали маси й народи, має бути максимальне висвітлення в газетах, тижневиках, написання окремих статей, щоденні репортажі, новинні канали тощо. Та все це пов'язане з тим, що сьогодні в Криму просто немає нічого з того, що можна назвати «незалежною журналістикою» на постійній основі.
Друге, про що хотілося б сказати, ‒ це те, що цією проблематикою висвітлення сьогодні займаються громадські журналісти. Вони, не боячись ні своїх кривдників, ні труднощів щодня висвітлюють все, що витворяють сьогодні силовики. За що часто бувають незаконно затримані, заарештовані за надуманими статтями, як, наприклад, Наріман Мемедемінов. Найчастіше у громадських журналістів забирають всю техніку, на яку знімається свавілля силовиків. При тому, що всю цю техніку громадські активісти та цивільні журналісти купляють на свої власні кошти.
І незважаючи на все це, вони продовжують невпинно подавати інформацію в ефір. За допомогою саме цієї інформації багато «політиків-популістів» згодом влаштовують свою чергову PR-кампанію. А під постійним натиском опиняються звичайні громадяни. Все це не може не наводити на певні думки.
Сьогодні ті ЗМІ, що є за межами Криму, дуже мляво ведуть свою професійну діяльність. А ті журналісти, які хоч якось хочуть висвітлити цей проблемний регіон, опиняються в дуже важкій ситуації і без підтримки. І це дуже сумно.
Ні за що не здавайтеся. Знайте, поки ми боремося, у нас завжди є шанс на те, що справедливість переможе
Третє. Про Крим сьогодні йде дуже скупа інформація. Звичайно ж, перебуваючи тут ось уже чотири роки, малоймовірно, що я дам правильний аналіз того, чому таке ставлення в світі до Криму в інформаційному просторі. Хочу лише підкреслити, що світові ЗМІ дуже мало говорять про Крим і про його громадян. Так, звичайно ж, легко нічого не робити, а просто перекласти відповідальність на одного з гравців, який оволодів цим регіоном. Але особисто я думаю, це в корені невірно. Звертаючись до «незалежних ЗМІ», хочу сказати: народ, який перебуває всередині цього регіону, все одно продовжуватиме працювати в напрямку висвітлення. Але якщо у вас ‒ тих, хто перебуває за межами Криму, ‒ і далі буде така позиція «спостерігача», то вже зовсім скоро в народу закінчиться ресурс. І в результаті вчергове ми зіткнемося з масовими утисками на ґрунті «націоналізму» та «віросповідання».
На закінчення хотілося б сказати тим із вас, яким не байдужа доля людей. Ні в якому разі не залишайте роботу в галузі висвітлення цього регіону. Намагайтеся своєю роботою пробити стіну, яку хоче збудувати недруг навколо цього регіону. Ні за що не здавайтеся, якщо немає позитивного результату. Знайте, поки ми боремося, у нас завжди є шанс на те, що справедливість переможе. Спростовуйте ту брехню, що сьогодні заповнює інформаційний простір. А ми, в свою чергу, будемо, перебуваючи тут, нагадувати вам про себе й про те, що ще нічого не втрачено.
Завжди поруч із тими, хто за справедливість і правду.
Руслан Зейтуллаєв, в'язень совісті, кримський татарин, мусульманин, засуджений у Росії до 15 років позбавлення волі
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
