У Сімферополі, Керчі та Севастополі 24 червня відбулися російські паради, присвячені 75-річчю перемоги над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні. Спочатку урочистості мали відбутися 9 травня, але були перенесені через пандемію коронавірусу. При цьому на півострові продовжують фіксувати випадки захворювання та смерті від COVID-19.
Минулого тижня російський глава Криму Сергій Аксенов скасував парад у Сімферополі, але за декілька годин передумав і все ж вирішив його провести, із застереженням про дотримання санітарно-епідеміологічних вимог. За повідомленнями «Крыминформа», для проведення урочистостей у кримській столиці залучили понад тисячу військовослужбовців армійського корпусу Чорноморського флоту Росії та бійців Росгвардії. Цього року в параді не брали участі діти ‒ при тому, що в роки після анексії до такої ходи, як правило, залучали вихованців кадетських класів і представників російського патріотичного руху «Юнармія». Про значення параду 24 червня та радянську історію для кримчан і російської влади йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Активіст із Сімферополя Олексій Єфремов розповів Крим.Реалії, що, за його спостереженнями, на місцевий парад містяни пішли дивитися переважно не з власної волі.
‒ Наскільки я знаю, народ стягували примусово, найбільше було бюджетників. Зрозуміло, що кожен намагався якимось чином ухилитися ‒ хтось поїхав на море, користуючись черговим вихідним ‒ але красива картинка для телевізора вийшла. У цьому плані все відмінно, але серед моїх друзів і знайомих охочих дивитися на парад не виявилося. Центр був перекритий, пройти було складно, так що, напевно, там було більше випадкових глядачів, ніж добровільних. Все ж дати зрушилися: парад асоціюється з 9 травня, а сьогодні 24 червня. Навіть не всі знали, що цей день вихідний, та й взагалі людям не хотілося витрачати свій час на це дійство через транспортні негаразди. Моя бабуся-ветеран визнає тільки парад у Москві, а цю показуху, галас не розуміє. Не знаю, кого вражає місцеве брязкання зброєю ‒ хіба що маленьких дітей.
Олексій Єфремов зазначає, що глядачам параду роздавали маски, однак він не бачив, щоб хоч комусь міряли температуру.
‒ Тобто санітарні заходи були швидше для галочки. Хтось намагався дотримуватися дистанції, але в Криму всі вже розслабилися в цьому плані і, схоже, не бояться захворіти, як раніше.
Колишній депутат підконтрольної Росії міської ради Сімферополя, який раніше перебував у Компартії Росії, Степан Кіскін вважає, що дата 24 червня для парадів на честь Дня перемоги була обрана невдало.
‒ Загалом я позитивно ставлюся до парадів у Сімферополі та Севастополі, але терміни мене не влаштовують. Я б, звичайно, провів їх 9 травня, як це було завжди в минулі роки, незважаючи ні на яку пандемію. Ось президент Олександр Лукашенко в Білорусі не побоявся, провів, і ніякий коронавірус на це не вплинув. Можна було вжити профілактичних заходів і провести парад саме у травні.
Степан Кіскін також незадоволений тим, як російська влада Сімферополя ставиться до ветеранів.
‒ На жаль, з кожним роком ветеранів стає все менше й менше. Їх залишилося дуже мало, і до них не завжди ставляться належним чином. Наприклад, 9 травня наша сімферопольська влада забула привітати ветеранів. Я постійно працюю з ветераном Олександром Грішиним, який має медаль за взяття Києва, Берліна та Праги ‒ президент його привітав, а місцева влада забула. Поки я не підняв шум в інтернеті, ніхто не поворухнувся ‒ та й потім вони навіть не вибачилися. Уже пізніше люди написали, що це не єдиний випадок. На одному будинку повісили табличку, що тут живе ветеран ‒ а про іншого, який теж там живе, забули! Зі скандалом повісили ще одну табличку, але теж не вибачилися. Це незмивна ганьба. Я вважаю, що після такого сімферопольська влада мала піти у відставку.
Втім, 24 червня голова російської адміністрації Сімферополя Олена Проценко, згідно з офіційним повідомленням її пресслужби, все ж привітала місцевих ветеранів.
У цей день в Криму відбулися і громадські акції: так, у Сімферополі були помічені автоколони з радянськими прапорами, з машин грали пісні воєнних років. Як повідомив кореспондент Крим.Реалії, один з автомобілів зупинився на виїзді із Сімферополя в бік Миколаївки, і водій розгорнув прапор із зображенням радянського лідера Йосипа Сталіна. У травні його портрети з'являлися на севастопольських вулицях навіть на повітряній кулі.
Голова «Кримськотатарського ресурсного центру» Ескендер Барієв висловлює невдоволення тим, що російська влада, за його оцінкою, потурає культу особи Сталіна на півострові на тлі злочинів радянського диктатора проти кримських татар та інших народів.
‒ Упродовж багатьох десятиліть у свідомості старшого покоління культивувалося уявлення про те, що перемога Радянського Союзу над німецько-фашистськими загарбниками у Другій світовій війні пов'язана особисто зі Сталіним, багато хто досі вірить цій пропаганді. З іншого боку, я не виключаю, що цю історичну постать використовують цілеспрямовано. Кримські татари завжди говорили, що Сталін ‒ злочинець і що саме за його вказівкою був депортований кримськотатарський народ і здійснений геноцид. Звичайно ж, це частина нашої історії, але, з точки зору кримських татар, зараз Сталін має позиціонуватися як злодій, а не захисник. Окрім усього іншого, ми спостерігаємо подвійні стандарти: так званий глава Криму підкреслює, що карантинні заходи не скасовуються, але при цьому у трьох містах півострова 24 червня зібрався величезний натовп.
Водночас, за словами Ескендера Барієва, російська влада Криму всіляко намагається перешкодити кримськотатарським активістам у їх прагненні відсвяткувати День кримськотатарського прапора 26 червня.
‒ Силовики приносять їм застереження про неприпустимість проведення заходів у цей день. Тобто одній категорії людей сприяють у проведенні акцій, незважаючи на порушення карантинних заходів, а тих, хто здатний організувати кримських татар, всіляко намагаються залякати завчасно. Ця кампанія почалася ще з березня, тому що дати 26 лютого, 18 травня, 26 червня вже викликають в окупантів страх перед масовими акціями. Однак вже від сьогодні розпочався автопробіг для відвідування ветеранів кримськотатарського національного руху для того, щоб молодь виявила свою повагу до тих, хто боровся за повернення нашого народу на батьківщину і хто продовжує боротися за відновлення його колективних прав.
Тим часом у своїй урочистій промові на параді в Москві президент Росії Володимир Путін не згадав Йосипа Сталіна, проте зробив акцент на подвиг «радянського народу» та його заслуги у звільненні Європи:
«Ми завжди будемо пам'ятати, що нацизм розтрощив радянський народ ‒ мільйони людей різних національностей з усіх республік Радянського Союзу. На фронті та в тилу, в партизанських загонах і в підпіллі вони боролися і працювали за законами мужності та єдності. Захистивши свою землю, продовжували боротися. Звільнили від загарбників держави Європи, поклали кінець страшній трагедії Голокосту, врятували від нацизму, від його смертоносної ідеології народ Німеччини. І неможливо навіть уявити, що стало б зі світом, не стань на його захист Червона Армія. Її солдатам не потрібні були ні війна, ні інші країни, ні слава, ні почесті. Вони прагнули добити ворога, здобути Перемогу і повернутися додому. І заплатили за свободу Європи непоправну ціну: багато сотень тисяч бійців полягли на чужині. Наш обов'язок ‒ пам'ятати про це. Пам'ятати про те, що на радянський народ ліг основний тягар боротьби з нацизмом».
Український історик Кирило Галушко переконаний, що Володимир Путін, як і раніше, прагне подати перемогу у Другій світовій війні як основну подію в історії СРСР і слідом за ним ‒ сучасної Росії.
‒ Ця промова розрахована, перш за все, на російську аудиторію, і особливих новацій у ній не прозвучало. Наприклад, ми не почули в черговий раз, що Росія перемогла б Гітлера і без участі українців. Вийшла нейтральна промова, збудована на радянській риториці боротьби всіх республік з нацизмом. При цьому зазначено, що західні союзники зіграли хоч якусь роль, відкривши другий фронт у серпні 1944 року. Основна ж теза полягає в тому, що перемога над нацизмом вже самодостатня як головна подія у 20-му столітті. З недавньої статті Путіна про Другу світову війну видно, що сучасна російська пропаганда прагне викреслити з історичної пам'яті союзні відносини СРСР і Третього Рейху в 1939-1941 роках. Звичайно, вони говорять про так звану Велику Вітчизняну, оскільки це переміщує фокус на події 1941-1945 років.
Кирило Галушко також вважає, що російські паради 24 червня, зокрема і в анексованих Криму та Севастополі, були особливо важливі для Володимира Путіна, оскільки апелювали до старшого радянського покоління, від якого у Кремлі очікують позитивного голосування за правки до Конституції Росії 1 липня. Згідно з цими новими нормами, російський президент зможе теоретично залишатися при владі до 2036 року.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
«День перемоги» в Криму
В анексованому Росією Криму після 2014 року відзначають радянське і російське свято «День перемоги» як свято перемоги Червоної армії і радянського народу над нацистською Німеччиною. В Україні 8 травня відзначають День пам'яті і примирення, 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.