Ігор Романенко: «Військовий конфлікт НАТО і Росії – питання часу»

Російська влада відреагувала на спільні навчання об'єднаних військово-морських сил НАТО й України «Морський щит –​ 2019». Так, 12 квітня російська армія задіяла літаки дальнього радіолокаційного виявлення А-50 у навчаннях сил авіації і флоту в Чорному морі на тлі навчань НАТО.

У Міноборони Росії повідомили, що в навчанні було задіяно понад 50 літаків оперативно-тактичної авіації та вертольотів армійської авіації, дивізіони зенітно-ракетних комплексів С-400 «Тріумф», а також корабельна ударна група й дивізіони берегових ракетних комплексів «Бал» і «Бастіон» Чорноморського флоту Росії. Напередодні понад 10 кораблів Чорноморського флоту Росії вийшли з баз в анексованому Севастополі й російському Новоросійську для участі в навчаннях на морських полігонах у Чорному морі.

Тим часом російські військові аналітики всерйоз розглядали можливість військового зіткнення з силами НАТО у процесі навчання. Так, 9 квітня на близькому до Міноборони Росії сайті «Военное обозрение» з'явилася стаття під заголовком «Чорне море як акваторія нової війни». Як відповідь на присутність кораблів НАТО в акваторії Чорного моря її автор конкретизував нещодавні дії Росії.

«Чорноморський флот спільно з Прикордонною службою ФСБ організує навчання, спрямовані на відбиття агресії натівської ескадри в районі Кримського мосту й Керченської протоки. У програму входять артилерійські стрільби та авіаудари по надводних цілях. Відпрацьовуються навички захоплення суден-порушників спецпідрозділами абордажними способами і десантуванням», – наголошується в статті. При цьому автор сподівається, що, «якщо Чорне море все-таки стане акваторією нового конфлікту, в Росії є всі шанси вийти з нього переможцем».

Генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України Ігор Романенко не виключає, що рано чи пізно Москва може спровокувати справжній конфлікт із Альянсом.

«Якщо з 2014 року головними складовими частинами російської гібридної війни проти України були анексія Криму та бойові дії на Донбасі, що призвели до окупації частини Луганської та Донецької областей, то в останні два роки з'явився третій, не менш важливий момент – використання акваторії Азовського моря й Керченської протоки. Це питання виросло до стратегічного і ще більше посилилося після будівництва Керченського мосту. Створення цього мосту має в першу чергу не економічне, а військово-стратегічне значення, оскільки воно дає Росії можливість для швидкого перекидання військ і озброєнь до Криму і комунікації, що дозволяють вести бойові дії в акваторії Азовського й Чорного морів, а також забезпечує контроль Росії над використанням Керченської протоки Україною. Словом, цей крок із боку Москви зменшив як економічні, так і військові можливості України», – повідомив генерал Романенко в інтерв'ю Крим.Реалії.

За його словами, сам факт того, як багато років Росія готувалася до анексії Криму, доводить, що з кожним роком наміри Кремля стають дедалі агресивнішими.

«Дійсно, росіяни не тільки провели артилерійську стрілянину, але й перевіряють артилерійські можливості двох захоплених наприкінці листопада 2018 року українських катерів. На жаль, реакція, яка анонсувалась у відповідь на агресію із застосуванням зброї 25 листопада минулого року з боку країн НАТО, і в першу чергу США, так і не здійснилася в повній мірі. Україні так і не надали допомогу у вигляді морської літальної оборонної зброї на кшталт ракет «Гарпун», і навіть «Джавелін» поставили лише з умовою заборони їхнього застосування до початку широкомасштабної війни. Кораблі та катери передаються Україні без озброєнь. Відповідь Заходу фактично звелася до персональних санкцій щодо людей, які брали участь у захопленні українських судів. Але ці люди – офіцери Прикордонної служби ФСБ, яким відомчими інструкціями і без цього заборонений виїзд за кордон.

Не зустрічаючи належного опору, Путін тільки розширюватиме свою агресію. Ще кілька років тому ніхто не міг уявити, що Росія анексує Крим. Так що й те, що через якийсь час Москва дійсно може вступити в конфлікт з кораблями НАТО, не можна вважати неймовірним. Складається враження, що вони поступово готують і світ, і себе саме до цих дій, і крок за кроком наближаються до подібної ситуації», – зазначив військовий експерт.

При цьому Ігор Романенко вважає, що країни Заходу навіть перед обличчям такої загрози не надають достатньої допомоги Україні, вимушеної наодинці стримувати агресію Кремля.

«Нещодавно у Вашингтоні відбулася ювілейна конференція, присвячена 70-річчю з моменту створення НАТО. На ній ухвалили рішення допомогти в тренуванні Військово-морських сил України, але не більше того. НАТО ніколи не воюватиме за Україну, це було видно ще 2014 року. Кораблі Альянсу зайшли в Чорне море не стільки заради допомоги Києву, скільки тому, що США і Велика Британія позиціонують себе як «володарки морів». Росія ж порушила фундаментальні міжнародні морехідні правила. Також Москва довела своє угруповання військ у Криму з тактичного до стратегічного рівня. Вони надзвичайно посилилися в південному предчереві НАТО, і Альянс бачить у цьому загрозу в першу чергу для себе. Саме тому він намагається робити кроки, які стримають Москву в цьому напрямку. Сюди ж відноситься введення в Азовське море угруповання до 60 суден НАТО», – перераховує експерт.

За словами Ігоря Романенка, військовий потенціал країн Північноатлантичного альянсу набагато більший за російський, і в Москви немає шансів вийти переможцем із такого зіткнення. Але сам факт збройної конфронтації стає все більш реальною перспективою, відзначає він.

«На мій погляд, військовий конфлікт НАТО й Росії – це питання часу. Так, Росія не зможе вийти з нього переможцем, але Захід, тим не менш, буде до останнього намагатися уникати такого результату. На жаль, багато західних лідерів досі не розуміють, що кращий спосіб його запобігання – це надання реальної військової допомоги Україні», – підсумував Ігор Романенко.