Напередодні Дня захисника України 14 жовтня очільники держави, політики і чиновники вітають тих, хто боронить країну на сході, й обіцяють поліпшити технічне, фінансове, соціальне забезпечення воїнів. Але не завжди ці ініціативи вдається наповнити реальними справами, – на заваді об’єктивні фактори правового, соціального, гуманітарного характеру.
Раніше чи пізніше, але боєць повертається додому: з чорно-білого світу війни – у багатобарвний, суперечливий мирний світ, в який має «вписатися». За даними, які в різний час публікували міністерство соціальної політики, державний комітет у справах ветеранів, ветеранські та правничі організації, понад 80% ветеранів мають проблеми у родинах, демонструють соціальну нестабільність та схильність до насильства. Пост-травматичні розлади також штовхають чималу кількість ветеранів до самогубств.
Подібну проблему мають не лише українські ветерани бойових дій – із подібним проблемами стикаються в арміях багатьох країн світу, розповідає Радіо Свобода Уповноважений президента України у справах ветеранів-інвалідів Вадим Свириденко.
Американці розробили і запровадили програму соціально-психологічної підтримки ветеранів
«У США 2007 року щодня більш як двадцятеро військовослужбовців – ветеранів миротворчих місій, учасників військових операцій НАТО вчиняли самогубства, і це при тому, що вони мали повне медичне і соціальне забезпечення та психологічну допомогу.
Американці розробили і запровадили програму соціально-психологічної підтримки ветеранів, і вже 2017 року кількість самогубств знизилась, американці впроваджують новітні психологічні та медичні програми для підтримки і реабілітації своїх воїнів-ветеранів», – каже Свириденко.
В Україні ситуація виглядає інакше: українські медики, психологи, ветерани, волонтери розробили десятки програм із реабілітації тих, хто повертається з війни; частина цих програм успішно діє за підтримки державних і місцевих органів влади. За словами Свириденка, на сьогодні можна виокремити трудову, спортивну й сімейну терапію.
Але дотепер відсутнє законодавче закріплення системи реабілітації, зазначає Вадим Свириденко. Закон дозволив би, серед іншого, запровадити єдині стандарти при проведенні реабілітаційних заходів (програм) у межах держави. Система підготовки військових психологів і працівників соціальних служб також потребує реформ, зауважує фахівець.
Без змін у чинному законодавству неможливо допомагати сімейній реабілітації
«Без змін у чинному законодавству неможливо допомагати сімейній реабілітації, хоча це вкрай важливо, оскільки психологічної реабілітації та підтримки потребує не лише людина, яку змінила війна, але і її родина, не завжди готова приймати такі зміни», – наголосив Свириденко.
До того ж, Україні бракує кадрів, тих таки кризових психологів, які мають працювати з воїнами та їхніми родинами, а вузи лише починають готувати військових психологів і реабілітологів, наголосив Свириденко під час дискусій в «Українському інституті майбутнього». Водночас, відзначає він, чимало ветеранів висловили готовність пройти навчання і стати кризовими психологами, щоб допомагати побратимам. Система «рівний рівному» добре відома у країнах-членах НАТО, до того ж прагнуть і в Україні.
З іншого боку, за більш як чотири роки війни Україна має власні напрацювання, власний досвід психологічної реабілітації та відновлення ветеранів бойових дій. Але, як і будь-який подібний досвід, він потребує збагачення, пошуку нових підходів, щоб надавати якісну й результативну допомогу ветеранам та членам їхніх родин, вважає заступник начальника Української військово-медичної академії з клінічної роботи, засновник напрямку «Адаптивна медицина» Всеволод Стеблюк.
Ветерани захищали країну і хочеться, щоб країна так само це розуміла і подбала про своїх захисників
«Ветерани захищали країну і хочеться, щоб країна так само це розуміла і подбала про своїх захисників», – наголосив Стеблюк у розмові з Радіо Свобода.
Він також зауважує: ветерани бойових дій потребують уваги держави і суспільства не тільки у святкові дні, такі як День захисника України чи «дні народження» родів військ – їм потрібна щодення допомога рідних людей, шана та увага з боку суспільства і держави, які вони захищали на передовій.
І насамкінець – статистика, яку Радіо Свобода навів Вадим Свириденко: від початку російської військової агресії проти України у бойових діях на сході взяли участь понад 300 тисяч українців, із них близько 10 тисяч осіб отримали поранення (більш як п’ятистам воїнам проведено ампутації, згідно медичних показників). Допомогти їм повернутись додому і «вписатись» у мир – це спільна справа влади і суспільства, медиків і правників, самих ветеранів та їхніх рідних.
