Пандемія коронавірусу ускладнила процес перетину адміністративного кордону між Кримом та Херсонською областю. Кореспондент Крим.Реалії поїхав на Каланчак, щоб спробувати перетнути адмінкордон і заїхати до Криму з території материкової частини України. Це зайняло у нього понад вісім годин, а левову частку цього часу він провів на відкритому сонці без доступу до питної води. Подробиці ‒ у матеріалі.
«Кажуть, вранці людей менше, сподіватимемося, що вийде швидше пройти, не 5-6 годин, як писали в Facebook», ‒ каже молода дівчина попутниці дорогою до українського КПВВ «Каланчак».
У мікроавтобусі, який довіз мене до адмінкордону, їхали всього сім осіб. Такий пасажиропотік під час пандемії вже став звичним, розповідав дорогою від Херсона до КПВВ Михайло ‒ водій однієї з транспортних компаній, яка здійснює перевезення в анексований Крим із декількох обласних центрів материкової України.
«Зараз рейси знову стали регулярними ‒ один на день, а до 3 липня їздили як доведеться», ‒ додав водій.
За 50 метрів до будівлі українського КПВВ групу людей, які перетинають адмінкордон, зустрічає перший український прикордонник. Він лише просить показати йому паспорт і показує, в яку з будівель потрібно йти для проходження контролю.
У приміщенні черги майже немає, працює одне вікно. Прикордонник запитує: «Звідки, куди?». Після цього тобі повертають пластикову ID-карту разом із червоним ламінованим талоном, який потрібно повернути на виході з КПВВ. Митний контроль на адмінкордоні відсутній, тому після паспортного люди відразу вирушають у бік російського пункту пропуску «Армянськ».
«Ви даремно витратите час»
Російський та український КПП розташовані на відстані 750 метрів один від одного. На підході до російського пункту пропуску молодий прикордонник зустрічає мене запитанням: «Громадянин РФ? Можна ваш паспорт?».
З такими ж словами він звернувся ще до декількох людей, зібрав у всіх паспорти і пішов до невеликого металевого приміщення, де стоїть стаціонарний телефон. Через невелике віконце видно, як він бере кожен паспорт, надиктовує в трубку якісь відомості та щодо кожного чекає на відповідь. Через пів години перші п'ять осіб, разом зі мною, отримують свої паспорти назад.
«У вас все добре, зараз покажете вміст валіз і можете проходити», ‒ говорить він мені.
До іншого хлопця ‒ громадянина України з материковою пропискою ‒ виникла низка додаткових запитань.
«У вас якісь при собі документи ще є? Копія російського паспорта мами є?» ‒ запитує російський прикордонник.
Молодий чоловік негативно махає головою.
«Ну, значить, вас не пропустять. Ви, втім, можете пройти, я не маю права вам перешкоджати, я можу тільки попередити, що ви даремно витратите час», ‒ каже прикордонник.
Молодий чоловік не звертає уваги на попередження і вирішує спробувати щастя безпосередньо на паспортному контролі.
Перетин адміністративного кордону між Кримом та Херсонщиною громадянами України з реєстрацією на материку зараз можливий лише через вузький перелік причин, переважно, гуманітарного характеру. Хлопець, який пізніше назвався Андрієм, сказав, що їде до мами, яка отримала російське громадянство в Криму, але копії її паспорта у нього з собою немає. Є український паспорт і свідоцтво про народження, які доводять їхню з матір'ю спорідненість, але цього, як сказали російські прикордонники, недостатньо.
Між тим місцем, де у нас забирали паспорти та перевіряли ручну поклажу, і паспортним контролем ‒ ще приблизно 70 метрів. Дорога проходить вузьким, заґратованим із обох боків коридорчиком.
Проходячи ним, я знову почув, як двоє дівчат ‒ ті, яких я обігнав біля українського КПВВ, з надією говорили одна одній про те, що, можливо, сьогодні вдасться подолати адмінкордон швидше і, якщо пощастить, потрапити на самоізоляцію, а не в обсерватор.
«Усіх ‒ в обсерватор»
Біля маленької капітальної будівлі, де зазвичай розташовані пункти паспортного та митного контролю, а тепер ще й Роспотребнадзору, до 8:30 вже стоїть велика, але дезорганізована черга. На спробу поцікавитися, хто останній, дівчина, яка сидить прямо на асфальті в довгій білій сукні, відповідає, що цього тут вже ніхто не знає, оскільки за останні дві години жодна людина до будівлі так і не потрапила.
Дівчину звуть Сабіна. Вона ‒ студентка одного з київських ВНЗ. На російському КПП вона була о пів на першу ночі і з того моменту так і не змогла дістатися до паспортного контролю. За її словами, приблизно о 6:30 співробітниця Роспотребнадзору вийшла з будівлі, і більше туди нікого не пускали.
«Кажуть, що у них перезмінка. Скільки ще чекати, не говорять, відповідають: вже зовсім скоро», ‒ додає вона.
Це імпровізоване місце для очікування – невеликий квадрат із пластиковим дахом, тими ж зеленими ґратами і двома лавочками, частина з яких неодмінно опиняється на сонці. До 9 ранку, коли нова ранкова зміна заступає на роботу, температура повітря наближається до 30 градусів.
До 9:30 перших людей починають запрошувати в будівлю, черга перестає бути сумбурною, але лише на декілька хвилин.
«Сьогодні, сказали, усіх ‒ в обсерватор», ‒ говорить чоловік середніх років, який вийшов із будівлі. На мої додаткові запитання він пояснює, що в євпаторійських обсерваторах, за словами співробітниці Роспотребнадзору, звільнилися 90 місць і їх нібито треба заповнити. З цього моменту і до самого вечора черга буде розділена на дві частини: з одного боку ті, хто згодний їхати в обсерватор, з іншого ‒ ті, хто готовий чекати, поки там закінчаться місця, щоб потрапити на самоізоляцію.
Сльози на адмінкордоні
Наразі у Криму зберігається обов'язкова ізоляція в умовах обсерватора для громадян, які прибувають з-за кордону або з території материкової частини України. Раніше норма про ізоляцію поширювалася на всіх осіб, які прибувають на півострів. У червні ці заходи були ослаблені, проте російський глава Криму Сергій Аксенов на своїй сторінці в соціальній мережі «ВКонтакте» окремо наголосив, що на прибулих з-за кордону ці послаблення не поширюються.
На самоізоляцію за місцем проживання частіше вирушають севастопольці й ті кримчани, для яких у момент перетину адмінкордону не вистачило місць у наявних обсерваторах.
Тим часом черга почала рухатися, хоч і дуже повільно. Багатьох людей, які упродовж кількох годин чекали на вулиці, розвертають і відсилають назад: їхня причина для в'їзду не відповідає переліку, ухваленому російською владою, або ж, як у випадку Андрія, від них вимагають надати ті документи, яких у людей, які перетинають адмінкордон, при собі немає.
Деякі люди, виходячи з будівлі КПП назад у зону очікування, не можуть стримати сліз.
Катерина намагалася проїхати на територію Криму разом із чоловіком, у якого там живе літня матір. Її не пропустили, незважаючи на кілька спроб домогтися від російських прикордонників взаєморозуміння.
«Роспотребнадзору потрібно забити місця в обсерваторі, я згодна їхати в обсерватор, будь ласка, забирайте мене, ні ж, потрібно все зіпсувати», ‒ говорить вона, неспішно одягаючи рюкзак і йдучи назад ‒ у напрямку материкової частини України. Там її теж чекатиме двотижнева ізоляція, але вже в домашніх умовах.
Час від часу співробітниця Роспотребнадзору виходить із будівлі і відводить декількох людей вглиб прикордонного пункту. Там, на спеціально огородженій території, яка ледь проглядається з боку будівлі паспортного контролю, вони ще годину-півтори чекатимуть автобус, який відвезе їх до обсерватора.
Без доступу до води
До полудня у багатьох закінчилася привезена з собою вода. Доступу до води на КПП немає, а температура повітря вже перевалила за 35 градусів. Деякі люди раз у раз намагаються попросити воду у прикордонників, але вони лаконічно відрізають: «У нас води немає».
Родичі або друзі тих, хто перетинає адмінкордон, декілька разів безуспішно намагаються передати пару пляшок мінералки з боку Криму на КПП, але прикордонники відмовляються передавати пакет і пропонують попросити про це співробітників Роспотребнадзору, але як саме це зробити, вони не говорять.
Телефоную на «гарячу лінію» відомства, намагаюся попросити якось прокоментувати ситуацію, що склалася.
«Єдине, що я можу вам запропонувати, ‒ це залишити скаргу в письмовому або усному вигляді», ‒ відповіла мені співробітниця відомства телефоном. За її інформацією, російські пункти пропуску на адмінкордоні працюють у штатному режимі, і нічого екстраординарного там не відбувається. На мою репліку про те, що я сам зараз намагаюся пройти прикордонний контроль, вона знову пропонує поскаржитися.
У приймальні підконтрольного Москві глави Криму Сергія Аксенова відповіли, що вплинути на ситуацію вони не в змозі, і запропонували зателефонувати Роспотребнадзору. Те ж говорять і російські прикордонники, до яких людям час від часу вдається звернутися.
«Ми тут не люди, ми ‒ худоба. Усім начхати, що води немає, що спека нестерпна. Моя подруга з Москви приїхала і вже давно в морі купається. А я, народившись і вирісши в Криму, вже дуже довго не можу потрапити додому. І ще два тижні в обсерваторі сидіти», ‒ бідкалася жінка похилого віку, яка, як і Сабіна, прибула на російський КПП приблизно півночі, але так і не потрапила всередину.
Не без везіння
Схожа ситуація і на іншому російському пункті пропуску – «Джанкой» (відповідає українському КПВВ «Чонгар» ‒ КР). 4-го липня житель Алушти Михайло Єльський (ім'я змінене на прохання нашого співрозмовника ‒ КР) перетинав адмінкордон і, за його словами, простояв у режимі очікування на російському КПП з 8:00 до 14:00.
Ситуація аналогічна, розповідає Михайло: люди опиняються в пікову спеку фактично на сонці, а навіси, встановлені в зонах очікування паспортного контролю, ніяк не рятують від літніх кримських температур. Доступ до прісної води на «Чонгарі» теж ускладнений: є кран із водою в туалеті, але пити її звідти ніхто з людей, які перетинають адміністративний кордон, не наважився.
Утім, декому щастить більше. Кримчанка Єлизавета Петрова, яка перетинала адмінкордон через КПП «Джанкой» у перших числах липня, розповіла мені, що пройшла російський пункт пропуску за 40 хвилин. На час очікування автобуса її разом із кількома іншими людьми відіслали до приміщення з кондиціонером і м'якими стільцями. Матерям із немовлятами навіть були готові надати можливість погодувати немовлят, але ті відмовилися.
«Так, я читаю в соцмережах, що на кордоні відбувається щось аномальне. Сама довго думала, їхати чи ні. Але ризикнула і мені, певно, сильно пощастило», ‒ констатує Єлизавета.
«Невідомо, скільки це триватиме»
Ближче до 14:30 черга рідшає. Ті, хто не має наміру їхати в обсерватор, розосереджуються вздовж периметра території для очікування паспортного контролю. Сабіна як і раніше відмовляється їхати в обсерватор, постійно телефонує комусь і вмовляє людей, які очікують її, їхати додому, бо вона «вийде ще нескоро».
«Краще ще 5 годин тут, ніж потім 14 днів в обсерваторі», ‒ пояснює свою логіку вона.
Всередині будівлі КПП працює кондиціонер. Черга до стійки Роспотребнадзору з шести осіб уміщається в вузькому проході між стіною і поручнями, що відділяють вхід до будівлі від кабінок паспортного контролю. Співробітниця Роспотребнадзору заповнює бланки приписів про обсервацію вручну. Кожен припис ‒ у двох примірниках, на одну людину йде близько 15 хвилин. Прикордонник працює значно швидше. Практично кожній людині він на камеру зачитує розпорядження про різні обмеження на перетин адмінкордону.
Я чекаю своєї черги ще приблизно годину, а потім проходжу на паспортний контроль. Російський прикордонник говорить, що мені ніякого розпорядження не випишуть, адже обмежень на в'їзд та виїзд у мене ще немає. Він сканує мої документи, заповнює щось у комп'ютері і каже стандартне: «Щасливої дороги». Далі ‒ митниця.
‒ Ви в Європі були, я чув? Там, як я розумію, легше вже з цією пандемією? ‒ запитує митник, переглядаючи на сканері мої валізи та рюкзак. «Значно легше», ‒ відповідаю я.
‒ А у нас ще не відомо, скільки це все триватиме.
Адмінкордон між материковою Україною і Кримом
Після анексії Криму Росією на початку 2014 року між материковою Україною і півостровом проліг формально адміністративний, але фактично – справжній кордон. У Херсонській області на адмінкордоні з Кримом працюють три контрольні пункти в'їзду/виїзду – «Каланчак», «Чонгар» і «Чаплинка». З 19 жовтня 2021 року пункт пропуску «Чаплинка», який був кілька місяців на ремонті, вирішили закрити.
