Спеціально для Крим.Реалії
Обрання актора Володимира Зеленського президентом України не приведе до визнання Криму російським, надання «особливого статусу» окупованим районам Донбасу або повернення країни в колоніальну залежність від Москви. У другому турі президентських виборів у Кремля немає «свого» кандидата в президенти України. Російська влада більше зацікавлена в підсумках парламентських виборів у нашій країні та дискредитації українського демократичного процесу як такого.
Актор Володимир Зеленський вийшов до другого туру президентських виборів з істотним відривом від чинного глави держави Петра Порошенка. Він заручився підтримкою 30,24% виборців, в той час як за президента віддали голоси 15,95% українців. Лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко увійшла в трійку лідерів, отримавши 13,40%. Такий результат шоумена насторожив прихильників Петра Порошенка. На Володимира Зеленського та його виборців посипалися звинувачення у «зраді», «ватності» та готовності капітулювати перед російським президентом Володимиром Путіним.
Поточна президентська кампанія може запам'ятатися як одна з найжорсткіших за напруженням пристрастей, особистих претензій і нападок між кандидатами та їхніми прихильниками. Президент Петро Порошенко 31 березня в момент оголошення результатів екзит-полів не стримався й різко висловився на адресу свого конкурента. «Доля звела мене в другому турі з маріонеткою Коломойського. Коломойському ми не дамо жодного шансу. З завтрашнього дня я починаю боротьбу за перемогу в другому турі», ‒ сказав Петро Порошенко.
Актор не залишився в боргу. Він у грубій формі викликав Петра Порошенка на дебати, поставивши перед ним низку умов. «Ви маєте публічно сказати, що дебати відбудуться не з маріонеткою Кремля або Коломойського, не з ватником, не з малоросом, не з бидлом, не з клоуном, а з кандидатом в президенти України Володимиром Зеленським», ‒ сказав актор, викликаючи президента на публічну дискусію.
Пан Зеленський як потенційний глава держави має недоліки: брак політичного досвіду, невміння спілкуватися з журналістами, звичку виступати за заздалегідь написаним сценарієм, можливо, нерозуміння військових та економічних тонкощів. Громадськість поки не почула від нього виразної політичної, економічної програми й не знає, з якою саме командою Володимир Зеленський йде у владу.
Західні лідери відкрито закликають шоумена висловитися з приводу найближчих політичних планів, показати команду та відповісти на найбільш важливі для країни питання: боротьба з корупцією, окуповані території, відносини з великим бізнесом ‒ так званими олігархами.
Росіян же цікавить соціально-економічний крах України
Основна претензія до Володимира Зеленського та його прихильників полягає в тому, що українська громадськість (зокрема й жителі окупованого Криму та Донбасу) не знають, що президент-шоумен робитиме на наступний день після свого обрання. «Ядерний» електорат готовий підтримати актора без попередніх пояснень, але всі інші чекають виразних відповідей. Невизначеність породжує невпевненість і страх.
Чи може Зеленський стати проросійським президентом? Ні, не може, навіть якщо б він цього дуже хотів. По-перше, наша країна залежить від політичної та фінансової підтримки Заходу.
Росіян же цікавить соціально-економічний крах України та подальший розвал державності.
По-друге, Україна ‒ парламентсько-президентська республіка. Так, у глави держави є неформальні важелі впливу на уряд і парламент. Кожен президент знаходив можливість провести через Верховну Раду необхідний закон або призначення. У той же час українська політична система налаштована так, що президент не може сконцентрувати в руках всю владу.
Опоненти Петра Порошенка звинувачують його в авторитарних замашках, хоча в реальності це не так. Наприклад, президенту не вдалося провести через парламент введення воєнного стану на всій території України. Він відступив під натиском народних депутатів, дорікали йому і в намірі перенести дату президентських виборів. Володимиру Зеленському в разі обрання також доведеться рахуватися з парламентаріями та представниками інших гілок влади. Особливо якщо це стосується зовнішньої політики й оборони.
У нинішній політичній конфігурації (Порошенко проти Зеленського) у росіян взагалі немає «свого» кандидата. Головний редактор радіостанції «Ехо Москви», відомий своєю близькістю до однієї з «веж» Кремля, перед першим туром українських виборів сказав, що у Москви немає явного фаворита. «Я взагалі думаю насправді, я повторю свою версію, що кандидатом російським на пост президента України є містер або місіс Хаос. В Кремлі теж сидять не дурні люди, які розуміють, що трійка Зеленський ‒ Порошенко ‒ Тимошенко в будь-якій послідовності, ті двоє з них, хто вийде в другий тур і той, хто стане президентом, що з ними каші не звариш з точки зору інтересів РФ, як її розуміє нинішній наш президент та його команда», ‒ зазначив Олексій Венедиктов.
Російська влада зацікавлена в дискредитації української демократії як такої. Володимир Путін та його оточення навчилися продавати населенню Криму та сусідньої Росії уявну російську «стабільність» на тлі нібито українського «бардаку». Кремлівські пропагандисти невпинно називають українські вибори «цирком». Варто визнати, що прихильники Петра Порошенка та Володимира Зеленського, агресивно нападаючи один на одного, дають їм для цього привід.
Навчилися продавати населенню Криму та сусідньої Росії російську «стабільність» на тлі українського «бардаку»
Парламентські вибори в нашій країні мають для Кремля більше значення, ніж президентські. Володимиру Путіну важливо створити у Верховній Раді «свою» фракцію, яка буде просувати вигідні Кремлю ініціативи: «особливий статус» для Донбасу, широку амністію для бойовиків, скасування блокади Криму, відмову від ЄС і НАТО.
Третій аспект: у чому саме виявилася потенційно «проросійська» позиція Володимира Зеленського? Йому ставлять у провину вибачення перед головою Чеченської республіки Рамзаном Кадировим і готовність «стати на коліна» перед російським президентом Володимиром Путіним. В одному з виступів він невдало порівняв Україну з порноактрисою, висміював, що країна змушена позичати гроші у Міжнародного валютного фонду та інших кредиторів. На той момент він був приватною особою, представником шоу-бізнесу, політичним сатириком і просто громадянином, якому Конституція України гарантує право на власну точку зору. Виступаючи зі сцени, актор перебуває в сценічному образі. Далеко не завжди думка, висловлена його персонажем, може збігтися з його власною.
Володимир Зеленський не виступав на засіданні Ради національної безпеки та оборони з заявами «жоден танк не повинен вийти з казарми». Він не пропонував розблокувати постачання в анексований Крим води, електрики й товарів тільки тому, що «там теж живуть громадяни України». Єдиний його «реверанс» у бік росіян ‒ заклики не забороняти в'їзд в нашу країну артистам, які виступали в анексованому Криму. На його думку, в такому разі українська влада уподібнюється кремлівському начальству, якому надзвичайно важливо змусити всіх кричати «Крим ‒ наш!».
Володимир Зеленський на посаді президента може виявитися повільним, місцями некомпетентним, поганим парламентером або слабким знавцем економіки, але тільки не зрадником.
Сергій Стельмах, кримський політоглядач (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
