Приїзд російського президента Володимира Путіна на весілля глави австрійського зовнішньополітичного відомства Карін Кнайсль вважався однією з головних політичних сенсацій останнього часу. Дійсно – про яку зовнішньополітичну ізоляцію російського правителя можна говорити, якщо його запрошують навіть на приватні вечірки європейських політиків? До того ж приїзд Путіна символізував: у Австрії дійсно змінилася влада, а новий уряд консерваторів і правих популістів з Партії свободи сприятиме скасуванню антиросійських санкцій Європейського союзу.
Тепер, на тлі шпигунського скандалу між Росією і Австрією, Катрін Кнайсль скасовує свій візит до Москви і попереджає, що якщо інформація про шпигунство підтвердиться, це призведе до серйозного ускладнення двосторонніх відносин. Не менш категоричним є і канцлер Себастьян Курц, який нещодавно зустрічався із Путіним у Москві. Він вважає, що шпигунство проти нейтральної країни є неприпустимим.
У Греції хоча б був привід: боротьба з автокефалією УПЦ
Історія з російським шпигуном в Австрії є показовою. Москва дійсно домоглася успіхів у роботі з політичними елітами деяких європейських країн. Ще кілька років тому успіх партії Алексіса Ципраса СІРІЗА на парламентських виборах в Греції вважався ознакою нового союзу між Афінами і Москвою. Однак, коли з'явилася необхідність втручання у настрої в Елладській православній церкві, Кремль не став церемонитися із Ципрасом. Але у Греції хоча б був привід: боротьба з автокефалією Української православної церкви, протистояння Вселенському патріархату, збереження «русского мира» є однією з головних політичних завдань адміністрації Володимира Путіна. В історичний день відновлення канонічної Київської митрополії Путін навіть збирав Раду безпеки.
В Австрії ніякого реального приводу не було. Класичне шпигунство, як у роки Холодної війни. Австрійська армія нічим Росії не загрожує, Австрія навіть не є членом НАТО. Москві набагато вигідніше дружити з австрійськими політиками, ніж шпигувати за австрійськими військовими.
Однак Росією правлять чекісти. І ви ніколи не переконаєте їх, що агент у чужому Генеральному штабі не є потрібним. Для них агентура і є політика. Є агенти впливу в політичному середовищі, є шпигуни. Головне – щоб ворожа країна була під контролем. А Австрія – ворожа країна, щоб там Путін не розповідав канцлеру Курцу та іншим австрійським політикам. Тому що в Європейському союзі. І тому, що просто є вільною. А свобода викликає у чекістів природну, майже тваринну ненависть. На те вони і чекісти.
Саме тому Кремль не залишає своїм «нареченим» на Заході ніяких шансів. Вони б і раді підтримати російське керівництво, але Кремль постійно завдає ударів по їхній політичної репутації і звичайному людському самолюбству. Тому що у чекістів немає союзників і друзів, а є агенти і «корисні ідіоти». До обох цих категорій Путін ніякої поваги не відчуває.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
