Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний виклав свій план переведення війни з позиційної в маневрену – тобто план, який має створити перспективу звільнення окупованих українських територій від російських загарбників.
Цей план, ймовірно, є важливою частиною військового вирішення проблеми, яка виникла після вирішення російського президента Володимира Путіна щодо окупації та анексії українських територій у 2014 році. Путін своїм рішенням про анексію Криму фактично зруйнував міжнародне право. Ми все ще апелюємо до нього, згадуємо про міжнародно визнані кордони держав. А живемо вже в іншому світі, куди більш несправедливому.
Будь-які розмови про політичне врегулювання розпочинаються з путінських вимог «визнати територіальні реалії
Останні події демонструють, що повернутися до міжнародного права можна лише за допомогою сили. Політичні механізми фактично заклинило, і той, на чиєму боці сила, впевнений у своєму праві диктувати умови іншим. Навіть той факт, що переважна частина країн світу продовжує підтримувати міжнародно визнані кордони України та не визнає частиною Росії ні Крим, ні Донбас, не змушує російське керівництво замислитися про наслідки своєї авантюри. Навпаки, будь-які розмови про політичне врегулювання розпочинаються з путінських вимог «визнати територіальні реалії» – тобто щоб Україна сама визнала російськими Крим чи Донбас!
Як бачимо, ні провал бліцкригу, ні звільнення українськими військами частини окупованих регіонів не переконали Путіна, не змусили його відмовитися від цих своїх планів. Він, як і раніше, сповнений рішучості продовжувати війну і впевнений, що Україна та Захід рано чи пізно підуть на ті умови, які диктуватиме Кремль.
Путін чудово розуміє, наскільки непросто для нього захищати Крим, зберегти боєздатність Чорноморського флоту РФ
Як змусити Путіна повернутися до реалістичної зовнішньої політики? За допомогою політичного діалогу це зробити наразі неможливо, на Заході продовжують відзначати відсутність у російського президента бажання розмовляти хоч про щось, окрім капітуляції – і не лише України, а й усього цивілізованого світу. Тому загрозою для Путіна, певен, стає саме втрата контролю над окупованими територіями.
Навіть якщо українські війська вийдуть до Криму або встановлять ефективний вогневий контроль над Кримським півостровом, з'явиться шанс перевести конфлікт у площину політичного діалогу. Путін, гадаю, чудово розуміє, наскільки непросто для нього захищати Крим, зберегти боєздатність Чорноморського флоту РФ, не кажучи вже про нову окупацію українських територій. І тут ми повертаємося до плану генерала Залужного.
Володимир Путін, ймовірно, розраховує на якийсь час, він упевнений, що затягування конфлікту працює на нього. Тому, впевнений, головне завдання цивілізованого світу – не залишити йому цей час.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
