Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Володимир Путін використав власний день народження для того, щоб зібрати керівників країн пострадянського простору на неформальний саміт СНД. Саміт, який ще раз продемонстрував, як зменшується вплив Росії на території колишнього Радянського Союзу. Хоча, звичайно, сам Путін хотів би іншого розвитку подій.
Керівників країн, які не можуть відмовитися від путінської пропозиції, стає дедалі менше. Та й ті, що приїжджають, беруть участь у святі без великого ентузіазму і у вільний від путінських днів народження час перебувають у безперервному пошуку нових «спонсорів безпеки» – тобто, просто кажучи, тих, хто захистить їх від Росії. І чого тут дивуватися?
Адже серед керівників країн, які приїхали на день народження російського президента, немає тих, хто має проблеми з територіальною цілісністю: ці країни або давно вже вийшли з СНД і розірвали дипломатичні відносини з Росією, як Україна та Грузія, або заморозили свою участь у пострадянській. клуб. Російські територіальні претензії до інших країн навіть лідерами, що зібралися, ніколи не сприймалися з розумінням. Так, звичайно, не кожен був готовий, як президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв у присутності Путіна дати оцінку справжньому статусу «ДНР» та «ЛНР» (проросійські терористичні угрупування, що контролюють частини Донецької та Луганської областей України – КР) ще до анексії цих окупованих українських теренів Москвою.
Але, до речі, ніхто з гостей Путіна ніколи не був в окупованому Криму. Навіть Олександр Лукашенко, якого останніми місяцями Кремлю вдалося схилити до спілкування з президентом невизнаної навіть Білоруссю Абхазії Асланом Бжанією та головою «ДНР» Денисом Пушиліним, до Криму так і не зібрався – хоч і обіцяв. Про решту пострадянських лідерів я вже й не згадую.
Тому дуже важко ці посиденьки на путінський день народження назвати зустріччю друзів. Якщо й друзів – то так, по нещастю мати сусіда, від якого не дуже зрозуміло, як захиститися, і від якого доводиться обережно дистанціюватися – щоб він нічого не помітив, доки ви не відбіжите на безпечну відстань. Ну і, звичайно, те, що цей безглуздий саміт відбувається під час війни, теж, звичайно, не тішить його учасників.
Згадаймо, як президент Азербайджану Ільхам Алієв, який прибув до Москви підписати з Путіним чергову угоду якраз напередодні російського нападу на Україну в лютому 2022 року, відмовився після переговорів з російським лідером виходити з журналістами, залишивши Путіна на самоті. І, за великим рахунком, ця путінська політична самота серед сусідів триває просто тому, що страх перед російською агресією перетворює поїздки до російської столиці на ритуал, якого не можна уникнути.
І навіть найвірніші союзники Путіна – за винятком, можливо, того ж Лукашенка, хоч і в ньому я не впевнений до кінця – прилітають до Москви з надією, що колись їм більше не доведеться зустрітися за спільним столом із іменинником.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.
