Життя людини ‒ абсолютна цінність. Однак для тоталітарних режимів і диктаторів ця проста істина недоступна. Долі мільйонів знищених сталінським режимом доль ‒ тому підтвердження.
Період 1937-1938 названий істориками часом «Великого терору». У ці роки держава прирекла на загибель тисячі ні в чому не винних громадян. 17 квітня 1938 року була розстріляна велика група представників кримськотатарської політичної еліти та інтелігенції.
В утвореній у 1921 році Кримській АРСР проголошувалися принципи пріоритетного розвитку національних груп півострова, насамперед кримськотатарської. Почалося активне вивчення історії, етнографії та культури кримських татар, були відкриті національні школи, кримськотатарський театр, друкувалися газети та журнали кримськотатарською мовою. Існувало Постійне Представництво Кримської АРСР в Москві ‒ і цю посаду завжди займав кримський татарин.
У середині 1920-х років політична ситуація в СРСР ускладнилася. Переслідування інтелігенції, боротьба з місцевим націоналізмом, репресії проти діячів культури не оминули й Крим. У травні 1928 року вперше в історії радянських національних республік був засуджений і розстріляний голова Кримської АРСР Велі Ібраїмов.
Через десять років після розстрілу Велі Ібраїмова, 17 квітня 1938 року, в історії кримських татар сталася нова трагедія ‒ з великою кількістю жертв.
Який вирок потрібний ГПУ, те й буде. Міра покарання буде такою, яка вам була визначена заздалегідь. І виконано все буде відповідно до букви законуШевкі Бекторе
«У Радянській Росії для того, щоб заарештувати і навіть оголосити людині смертний вирок ‒ суд необов'язковий. Який вирок потрібний ГПУ, те й буде. Міра покарання буде такою, яка вам була визначена заздалегідь. І виконано все буде відповідно до букви закону. В основі своїй закон є іграшкою в руках ГПУ. Вузькі та темні кімнатки в'язниці, методи дізнання й тортур ‒ все підбирається індивідуально щодо кожної людини». Так написав кримськотатарський прозаїк і поет Шевкі Бекторе, який 25 років провів у сталінських таборах. Бекторе заарештували у 1932 році, а пік репресій припав на період «великого терору» ‒ 1937-1938 років.
Пленум ЦК ВКП (б), що проходив 23 лютого ‒ 5 березня 1937 року, був присвячений політичному обґрунтуванню масових репресій, які розгорталися в СРСР. Частина пленуму була присвячена «справі Бухаріна-Рикова» (27 лютого вони були виключені з партії та заарештовані).
Говорилося в доповідях про «уроки шкідництва, диверсій та шпигунства японо-німецько-троцькістських агентів» у промисловості та на транспорті, а також про ворожу діяльність у НКВС. У доповіді Сталіна «Про недоліки партійної роботи та заходи ліквідації троцькістських та інших дворушників» було сказано, що пріоритетом стає нещадна боротьба з ворогами, причому в цій боротьбі необхідні «методи викорчовування та розгрому».
При мінімальній доказовій базі, а часто і її повній відсутності ‒ рішення про застосування репресії оголошувалися швидко
У липні 1937 року партійними постановами були утворені «трійки». Це були органи на місцях (республіканські, крайові та обласні трійки НКВС СРСР), створені з метою проведення операції із репресування «антирадянських елементів». Вони діяли в СРСР з серпня 1937 до листопаду 1938 року. Складалися з трьох осіб ‒ начальника, секретаря і прокурора. Рішення оголошувалися «трійкою» заочно ‒ за матеріалами справ, які подаються органами НКВС, а в деяких випадках і за відсутності будь-яких матеріалів ‒ за поданими списками заарештованих. Процедура була вільною, протоколів не вели. При мінімальній доказовій базі, а часто і її повній відсутності ‒ рішення про застосування репресії оголошувалися швидко. Справа часто було тонкою (постанова про арешт, єдиний протокол обшуку та арешту, один або два протоколи допиту заарештованого, обвинувальний висновок), а результативність «трійок» велика. Так був відкритий простір для масових репресій.
У Криму постановою обкому партії «трійка» була заснована 4 липня 1937 року. До складу «трійки» увійшли нарком внутрішніх справ Кримської АРСР Карпо Павлов (голова); члени: прокурор Кримської АРСР Костянтин Монатов і другий секретар обкому Сервер Трупчу.
До цього моменту вже були заарештовані кілька високопоставлених представників кримськотатарської партійно-урядової еліти та інтелігенції. Арешти почалися ще у другій половині 1936 року, а навесні 1937 року заарештували авторитетних діячів культури ‒ редактора газети «Єні Дунья» Тейфука Бояджиєва, письменника та педагога Асана Сабрі Айвазова, філолога Османа Акчокракли, редактора радіокомітету Решата Рефатова, наукового співробітника центрального науково-дослідного інституту національностей при Наркомосі РРФСР Мамута Недіма.
15 червня 1937 року були заарештовані нарком землеробства Кримської АРСР Февзі Мусаніф та директор педагогічного інституту Мустафа Бекіров, 26 липня 1937 року колишній нарком освіти республіки Рамазан Александрович, 31 липня 1937 року ‒ колишній другий секретар обкому партії, потім нарком освіти Білял Чагар, а 8 вересня 1937 року ‒ голова ЦВК Кримської АРСР Ільяс Тархан.
Усім було оголошене звинувачення у приналежності до контрреволюційної націоналістичної організації. Очевидно, що готувався багатофігурний політичний процес щодо кримських татар. Хоча склад заарештованих був на перший погляд представницький, але потрібний був керівник міфічної націоналістичної організації ‒ велика політична фігура. Така фігура незабаром знайшлася.
Нею став один із лідерів автономії, голова уряду Кримської АРСР Абдураїм Самедінов. 17 вересня 1937 року він був заарештований, а через кілька днів виключений із партії «за підтримку буржуазних націоналістів».
За арештом Самедінова відбулися нові арешти впливових діячів кримськотатарської політичної та культурної еліти ‒ заступника директора НДІ татарської мови та літератури Якуба Азізова, керівника Кримдержвидаву Біляла Чешмеджі, письменника Умера Іпчі та багатьох інших.
В обвинувальних висновках членів керівної групи йшлося, що організована ними «контрреволюційна пантюркістська націоналістична організація» ставила собі за мету насильницьке повалення радянської влади, відторгнення Криму від СРСР і встановлення буржуазно-націоналістичного ладу.
Помітна та повчальна для сучасників доля молодого більшовика, члена кримської «трійки» Сервера Трупчу. Після внесення його до складу «трійки» він не тільки підписував смертні вироки, але й нищив у пресі своїх співвітчизників ‒ кримських татар, називаючи при цьому імена «буржуазних націоналістів» та членів «націоналістичних груп». Ця його діяльність завершилася арештом у листопаді 1937 року.
Гіркий сарказм історії: Сервер Трупчу був розстріляний в один день із тими, хто був заарештований за його донесенням, ‒ у чорний день 17 квітня 1938 року.
Окрім партійних діячів, цього дня були розстріляні найвизначніші представники кримськотатарської культури.
Наслідки цієї масштабної гуманітарної трагедії кримськотатарський народ відчуває й сьогодні.
