Російська атака українських кораблів у Керченській протоці сприяла досягненню кількох цілей Путіна ‒ і всередині країни, і на міжнародному рівні. Таку думку в інтерв'ю Крим.Реалії висловив експерт із питань Євразії та колишній аналітик ЦРУ та Державного департаменту США Пол Гобл.
«Рішення Володимира Путіна про використання прямої сили проти українських кораблів у Керченській протоці мало три мети. По-перше, йому важливо зміцнити свій образ усередині Росії як незамінного лідера, єдиного, хто здатний захистити росіян від зовнішніх загроз. По-друге, Путіну важливо було показати Києву, що в того не вистачить ресурсів, щоб перешкодити планам Москви перетворити Азовське море на своє внутрішнє озеро. До того ж, своєю атакою Путін поставив Захід у складне становище, примушуючи робити вибір між здійсненням реальних кроків на підтримку України, які ризикують ще більше загострити кризу, і відступом, який неминуче спричинить вигоди для російського президента», ‒ розмірковує експерт.
Своєю атакою Путін поставив Захід у складне становище, примушуючи робити вибір між здійсненням реальних кроків на підтримку України та відступом
Американський аналітик не виключає, що Володимир Путін може використовувати керченську кризу як маневр-відволікання для прикриття інших кроків, як припускали раніше українські військові експерти. Однак, на думку Пола Гобла, сама собою провокація була самодостатньою й мала певну мету.
Окрім погрози на адресу України, політолог радить звернути увагу на нарощування Росією своїх сил у Каспійському морі, що породжує загрози щодо інших держав.
«Російська флотилія в Каспійському морі привернула особливу увагу минулого року. Окрім того, що основна її база була перенесена з північного міста Астрахані набагато південніше, в дагестанський Каспійськ. Завдяки великій кількості морських піхотинців у Каспійського флоту з'явилася можливість вести бойові дії на суші. Ці сили можуть використовувати для загрози іншим прибережним державам, особливо тим із них, які сподіваються вести розробку родовищ нафти й газу в середній частині морського дна. Між прибережними державами існує угода, згідно з якою середня частина Каспійського моря формально вважається міжнародними водами. Росію таке положення справ явно не влаштовує», ‒ зазначає Пол Гобл.
Іншою небезпекою Пол Гобл називає можливість російських військ у разі потреби вільно пересуватися Дагестаном, який стає все більш нестабільною частиною Північного Кавказу, і навіть вдертися в інші прибережні країни.
«Подібні кроки, швидше за все, малоймовірні в короткочасній перспективі, але Москва нарощує свої можливості і може піддатися спокусі рушити в цьому напрямку», ‒ говорить експерт.
Аналітик також пов'язує посилення Каспійської флотилії зі збільшенням присутності росіян в Азовському морі.
Посилення можливостей Каспійського флоту ‒ це серйозний привід для занепокоєння України та її союзників
«Здатність Москви перекидати кораблі з Каспійського в Азовське море через свої внутрішні глибоководні канали означає, що зміцнення на Каспії ‒ це не просто демонстрація сили в регіоні. Воно впливає на розгортання військово-морського флоту Росії в Азовському морі, Керченській протоці, а в більш широкій перспективі ‒ в Чорному морі. Посилення можливостей Каспійського флоту ‒ це серйозний привід для занепокоєння України та її союзників, із огляду на те, що кораблі, повні морських піхотинців і десантників, можуть швидко перекинути з одного моря в інше», ‒ пояснює Пол Гобл.
Експерт не може однозначно сказати, яким буде результат загострення протистояння в Керченській протоці. Він зазначає, що США і НАТО, очевидно, зайняли жорстку позицію з приводу конфлікту.
Захід стикається з тим же викликом, із яким йому довелося мати справу у випадку з Гітлером
«Тут можливі три результати. По-перше, це перехід до реальної війни ‒ ймовірність, яку з урахуванням заяв і дій Путіна більше не можна виключати. Друга, малоймовірна можливість ‒ це відступ Росії. Третій варіант ‒ це нові провокації Москви в інших частинах України або інших країнах пострадянського простору, які відвернуть увагу від Азовського моря. Якщо західні лідери не наважаться протистояти Путіну, він знову підніме ставки шляхом нових актів агресії, які, у свою чергу, спричинять ризик більш масштабного конфлікту. Таким чином, у випадку з Путіним Захід стикається з тим же викликом, із яким йому довелося мати справу у випадку з Гітлером: якщо його не зупинити зараз, його все одно доведеться зупинити пізніше», ‒ попереджає Гобл.
Також Пол Гобл зазначає, що тенденція здійснювати теракти або їхню видимість у Криму, використовуючи «чужий прапор» ‒ давня стратегія Кремля, а в найближчі дні й тижні вона може тільки посилитися.
«Захід має абсолютно ясно дати зрозуміти, що він ніколи не визнає анексії Криму Путіним ‒ так само, як він свого часу чітко показав, що ніколи не визнає окупації Сталіним Естонії, Латвії та Литви. Ця політика не принесла швидких результатів, але в решті решт вона спрацювала. Невизнання результатів нового раунду російської агресії в решті решт принесе плоди», ‒ упевнений експерт.
