Після керченської трагедії: як убезпечити кримчан?

У російському парламенті Криму пропонують підвищити віковий ценз для отримання зброї до 21 року, про це на засіданні конференції Південно-Російської парламентської асоціації повідомив спікер підконтрольного Кремлю парламенту Криму Володимир Константинов. Ініціативу підтримала російський омбудсмен Тетяна Москалькова, яка запропонувала не продавати зброю громадянам молодше за 25 років.

Такі нововведення чиновники запропонували після масового вбивства в Керченському коледжі. Головним підозрюваним у події вважають Владислава Рослякова, який, як повідомляла російська влада півострова, у свої 18 років зміг легально придбати помпову рушницю та патрони до неї.

Голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін не вважає, що подібні обмеження зроблять життя кримчан безпечнішими.

– Це стандартна риторика людей, які, з одного боку, не усвідомлюють реалій і небезпек сучасного світу, з іншого боку, допускають чергову маніпуляцію, мета якої ‒ позбавити громадян фундаментального права на захист. Так працює будь-яка тоталітарна держава, а будь-яка з держав мріє стати тоталітарною. Якщо розглядати Керченську трагедію, потрібно думати не про те, де хлопець купив зброю, а де він узяв вибуховий пристрій. Вони не продаються ніде, в жодній країні. Але якщо він здатний самостійно виготовити такий пристрій або десь його роздобути, то що завадить йому точно так само придбати на чорному ринку зброю, ніде не враховану? Ніщо йому не завадить: була б мета ‒ а досягти її негідники спосіб знайдуть. Ваша безпека ‒ тільки у ваших руках. Жодні спецслужби не встигнуть відреагувати та знешкодити злочинця.

Георгій Учайкін вказує на невідповідність між офіційним віковим цензом для купівлі зброї та можливістю служити в армії.

– Із 18 років у Росії дозволено купувати гладкоствольну зброю. Через п'ять років людина може дозволити собі нарізну зброю ‒ карабін. В Україні гладкоствольна зброя доступна з 21 року, нарізна ‒ з 25 років. Але з 18 років люди йдуть служити! Я не розумію, чому вони мають бути обмежені ці кілька років. Ось повернувся чоловік із війни, з фронту в 19 років ‒ йому кажуть: зачекай пару років, щоб придбати мисливську зброю. Це ідіотизм. Я вважаю, що правильний шлях ‒ на конституційному рівні зафіксувати право громадян на захист, а далі вже визначати вік, підходити до цього дискусійно. Мені здається, що в Україні гладкий ствол має бути дозволено придбати з 18 років ‒ це той же вік, з якого можна їздити на автомобілі. Нарізна зброя має продаватися з 21 року. Але людину потрібно вчити не тільки стріляти, але і робити це безпечно для оточення.

Блогер із США Ніколас Теодору розповів російській службі Радио Свобода про те, як працюють закони про зброю в Штатах, з огляду на досвід цієї країни, на який часто посилаються при обговоренні масових вбивств у навчальних закладах:

«Кожен штат ухвалює свій закон. У деяких випадках свій закон діє навіть в окремо взятих містах. Наприклад, у Чикаго, штат Іллінойс, заборонено мати короткоствольну зброю, так само, як і в Нью-Йорку. Я живу в Міннесоті, тут дуже м'який закон. Наприклад, якщо я захочу піти в магазин і купити АК-47, або пістолет, або гвинтівку, я можу це зробити. Але є обмеження на купівлю гвинтівки або великокаліберної зброї. Для цього мені потрібно буде пройти низку перевірок, і це займе якийсь час. Дістати зброю сьогодні занадто просто, дуже багато людей помирає. Була трагедія в Лас-Вегасі, коли божевільний чоловік розстріляв десятки людей з автомата, перебуваючи на даху готелю. Сьогодні на спеціальний приклад для зброї, що він використовував, діє заборона Міністерства юстиції, але його досі можна без проблем дістати. Я вважаю, що є тонка грань між позиціями «ми обмежуємо ваше право на зброю» та «ми забираємо зброю в усіх».

Російський політик, колишній депутат Держдуми Геннадій Гудков в ефірі Радіо Свобода розповів, як змінилося його ставлення до полегшення умов продажу зброї в реаліях сучасної Росії:

​«Я спочатку був проти, тому що розумів, що безпека ‒ це питання держави. Якщо вона здатна його вирішити, а вона зобов'язана це зробити, то жодне озброєння за великим рахунком і не потрібне. 2010 року на всіх цих надіях був поставлений жирний хрест. Було оголошено про те, що реформа всієї правоохоронної системи якщо й проводитиметься, то тільки зверху й в інтересах силової бюрократії. «Блискуче» проведена реформа зайвий раз переконала мене в тому, що наші громадяни, на жаль, мають взяти турботу про свою безпеку у свої руки».

Колишній співробітник Головного управління СБУ в Києві Іван Ступак пропонує взяти на озброєння досвід країн, де зброя є, але там не відбувається масових вбивств.

– Питання вирішується масштабно ‒ просвітницькою роботою та жорстким контролем. Це постійне навчання та підвищення навичок поводження зі зброєю, починаючи зі співробітників правоохоронних органів, у яких, як часто буває, від нестачі тренувань страждає якість стрільби ‒ і закінчуючи мирними громадянами. Молдова, країни Балтії, Ізраїль перемогли ці проблеми: у них є зброя, обмеження, усі ходять спокійно. У нас же зброю мають лише ті кандидати, хто в змозі купити її та кому є що захищати ‒ це топові силовики, топові чиновники, депутати, можновладці, які не готові ділитися цим правом зі звичайними людьми. У криміналу теж є можливість купувати зброю, а люди з сильним почуттям обов'язку не можуть переступити через себе та піти купити на чорному ринку пістолет, щоб захистити свою сім'ю.

(Текст підготував Владислав Ленцев)