Свято першої анексії: навіщо Росії День приєднання Криму?

Президент Росії Володимир Путін підписав закон, яким встановлюється нова пам'ятна дата Росії ‒ 19 квітня, День прийняття Криму, Тамані та Кубані до складу Російської імперії в 1783 році. Цього дня імператриця Катерина Друга видала маніфест, що ознаменував ліквідацію Кримського ханства й анексію його території Росією. Законопроект про нову пам'ятну дату був поданий ще 25 червня 2018 року.

Навіщо Росії знадобилося це свято саме зараз? Яке значення воно має для Кремля та для простих росіян? І як на нову пам'ятну дату реагуватимуть українці й кримські татари? На ці та інші питання відповідають гості та експерти Радіо Крим.Реалії.

Співробітник українського інституту національної пам'яті, кандидат історичних наук Богдан Короленко зазначає, що російський історичний дискурс про події 1783 року викликав занепокоєння ще до анексії Криму 2014 року.

‒ Як це часто буває в авторитарних режимах, російська наука підтримує генеральну лінію партії. Ще до 2014 року в наукових роботах, у наукових статтях, а не тільки в публіцистиці, так чи інакше виправдовувалася анексія 1783 року й підкреслювалося, що 1953 року Крим незаконно, волюнтаристським способом був подарований тоді ще УРСР, і з часом це питання треба переглянути. Я прекрасно пам'ятаю розмови про можливе спільне російсько-українське управління Кримом на одній московській конференції 2012 року. Росіяни не соромилися відкрито про це говорити. Деякі українські історики у фарватері російської науки в цьому плані ‒ або за інерцією, або за звичкою, відчуваючи політичну кон'юнктуру. Хоча насправді таких було мало, це швидше маргінали.

Кримський історик, автор книг про Кримське ханство, дослідник депортації кримських татар Гульнара Абдулаєва пропонує протидіяти Росії щодо пам'ятної дати першої анексії Криму не безпосередньо, а через просвітництво решти світу.

‒ Мені здається, краще бурхливу реакцію не виявляти. У будь-якому випадку це свято залишиться тільки для зомбованих росіян. Українським історикам потрібно на міжнародних майданчиках висвітлювати ці питання й, незважаючи на Росію, говорити те, що ми знаємо, що є правдою. Насправді російська історіографія дуже глибоко пустила коріння не тільки в Україні, але й у найближчих країнах, де дійсно вважають, що в якийсь період Крим був частиною мало не Росії. Ми не можемо когось звинувачувати в тому, що вони недостатньо знають про історію півострова, але все одно зараз відчувається інтерес і до Криму, і до кримських татар. Багато українських істориків переосмислюють історію Північного Причорномор'я ще до Кримського ханства. Нехай невеликими кроками, але ми рухаємося в правильному напрямку, щоб позбавлятися від штампів і стереотипів.

До теми: «Це було варварське захоплення»: в Росії хочуть відзначати першу анексію Криму»

Гульнара Абдулаєва висловлює надію на те, що кримськотатарський народ досить мудрий, щоб не допустити сплеску обурення з приводу нової російської дати.

– Люди розуміють, що це тимчасово, що це все можна пережити. Гучні заяви будуть, але не настільки, щоб наражати на небезпеку народ, що залишився на території окупованого Криму. Це негативний момент із боку Росії ‒ вчергове довести й застовпити за собою цю землю. Це говорить ось про що: вони не впевнені в тому, що Крим ‒ це російська земля, як вони кажуть: мало не російське православ'я з Х століття там було, хоча росіян як нації тоді взагалі не існувало. Вони просто не впевнені в собі, і через те, що Крим так легко їм дістався, і придумують подібні свята. Росіяни самі не вірять в те, що вони там є, тому будуть ще й інші дати знаходити. Це триватиме рівно доти, поки не відбудеться деокупація. Після неї про подібні свята забуде навіть російське, російськомовне населення.

Російський соціолог та політолог Ігор Ейдман сумнівається, що росіяни будуть у захваті від заснування нової пам'ятної дати щодо Криму.

– Звісно, це абсолютно марна справа, яка нікому не потрібна й нічого не викличе. Ніякої бурхливої реакції в суспільстві не буде, ніяких пропагандистських цілей вона не досягне. Просто є величезна кількість нахлібників у Держдумі, Адміністрації президента, політтехнологів ‒ вони бігають, стрибають і вигадують, як їм ще поживитися бюджетами. Ось так втюхали, мабуть, Адміністрації президента історію з возз'єднанням Криму та Росії як якесь цікаве з політтехнологічної точки зору свято, що може згуртувати росіян. Насправді це все на папері красиво виглядає, а в країні нікому не потрібно абсолютно.

При цьому Ігор Ейдман зазначає, що Кремль не хоче створювати ідеологію з єдиним безальтернативним поглядом на історію, як це було в Радянському Союзі.

‒ Робляться спроби створити єдину, ідеологізовану, офіційну, канонічну версію історії Росії ‒ над цим працюють міністр культури Володимир Мединський та інші. Ідея в тому, щоб прославляти всіх російських диктаторів і тиранів, царів типу Івана Грозного та Йосипа Сталіна. Однак ця ідея до кінця не реалізована, немає єдиного курсу, як історії комуністичної партії. Путін поки не хоче створювати єдину жорстку ідеологію, все-таки пропаганда працює не в одному напрямку, а з елементами плюралізму. Вони тонше працюють, але головна мета ‒ забезпечити лояльність населення, якусь історичну спадкоємність цієї тиранічної влади від попередніх діячів.

(Текст підготував Владислав Ленцев)