Україна та російський наратив: результати опитування українців про Крим і Донбас

Майже 81% українців вважають, що на території України триває збройний конфлікт з Росією, а 84,5% думають, що анексія Криму та конфлікт на Донбасі ‒ це частина одного збройного конфлікту з Росією. Такі відомості містяться в результатах соціологічного опитування, проведеного правозахисним центром ZMINA.

Під час дослідження з березня до квітня 2021 року були опитані 10 тисяч респондентів методом особистого інтерв'ю, причому в кожній області та місті Києві ‒ по 400 респондентів. Згідно з результатами, на запитання, «чи вважаєте ви можливим повернення Криму під контроль України», «так» відповіли 43,3% респондентів, «швидше так» ‒ 14,2%. У випадку з окремими районами Донецької та Луганської областей впевнені у поверненні територій 51,7% опитаних, ще 18,7% обрали варіант «швидше так».

Значна кількість опитаних ‒ 46,6% вважають жителів ОРДЛО та Криму жертвами конфлікту й переконані, що їм необхідна всебічна підтримка з боку України. Про це дослідження йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Менеджер з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова розповіла Крим.Реалії, що опитування було проведене з конкретною метою, зокрема для розробки реінтеґраційної політики української влади.

‒ Це дослідження репрезентативне й загалом, і для окремих областей. Уже двічі ми робили опитування щодо сприймання жертв збройного конфлікту, самого конфлікту та щодо ставлення українців до відповідальності за злочини, вчинені під час нього. Разом із представництвом президента України в Автономній Республіці Крим ми працюємо над національною моделлю перехідного правосуддя, яка, загалом, уже сформульована та як концепція зараз перебуває на розгляді в Офісі президента України. Її окремі компоненти містять відповіді на запитання, які ми ставили респондентам. Ми хотіли довідатися ступінь сприйнятливості українців до тих чи інших рішень, і взагалі ‒ наскільки українці розуміють, що відбувається в Криму та на Сході країни, чи усвідомлюють, що це збройний конфлікт з Російською Федерацією тощо.

Альона Луньова виділяє результати, які виявилися в чомусь несподіваними для правозахисників.

‒ Мене здивувало, що майже третина українців зовсім не цікавляться конфліктом, а 65% не вважають, що конфлікт торкнувся їх персонально. Це потрібно враховувати при розробці комунікаційної стратегії держави. Що ще було несподіваним ‒ рівень довіри до громадських організацій, волонтерів у питаннях, які стосуються Криму та окупованих територій Донецької й Луганської областей, вищий, ніж до інших інститутів суспільства, і це розрив більш ніж удвічі. За рівнем довіри в самому низу рейтингу, біля російських ЗМІ, опинилися народні депутати України, і це відображення того, як різні парламентарії користуються цією темою та маніпулюють нею. Що добре з результатів ‒ близько 50% жителів підконтрольної території розуміють, що на окупованій території люди отримують російські паспорти, тому що це стратегія виживання, а не тільки свідчення політичних поглядів.

Альона Луньова підкреслює, що, згідно з результатами опитування, більше ніж 70% українців вважають підтримку зв'язків із жителями окупованих територій завданням української держави ‒ тобто більшість респондентів у принципі виключають відторгнення цих регіонів та їх жителів. З іншого боку, правозахисниця нарікає на те, що близько 35% опитаних хочуть притягнути до кримінальної відповідальності солдатів-строковиків, призваних Росією в Криму, хоча це суперечить міжнародному праву й позиції української держави. Вона полягає в тому, що саме організатори незаконного призову в армію Росії як держави-окупанта на окупованому півострові мають нести відповідальність, але ніяк не солдати.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:

Переслідування «ухильників» у Криму: «Справи поставили на потік»

Професор соціології, провідний науковий співробітник Інституту соціології Національної академії наук України Ірина Прибиткова позитивно оцінює це опитування, однак застерігає від того, щоб надмірно покладатися на його результати.

‒ Це дуже якісне дослідження, грамотне, висновки цікаві, але все ж це не означає, що ті респонденти, які відповідали на запитання, являють собою репрезентативну вибірку. Тобто цим відомостям можна довіряти, але вони можуть змінюватися з часом, залежно від подій у світі, в Україні та, зокрема, в Криму. Я також хочу зауважити, що це не збройний конфлікт, а справжнісінька загарбницька війна Росії. Я думаю, що Росія просто так не піде з Криму та Донбасу. З Криму точно добровільно ніколи не піде, і домовлятися з росіянами марно, вони все одно будуть гнути свою лінію. Крим їм потрібний насамперед для військових стратегічних переваг у Чорному морі. Україні не треба розраховувати на якихось доброзичливців, які нам допоможуть, ‒ ми бачимо, як поводяться Європейський союз і США. Свою батьківщину ми зобов'язані звільняти самі.

Втім, український політолог, голова Платформи соціально-гуманітарних ініціатив і інновацій «Єдиний Координаційний Центр» Олег Саакян застерігає українських політиків від того, щоб підігрівати очікування щодо повернення окупованих територій під контроль силами тільки самої країни.

‒ Тут питання не стільки у можливостях самої української влади, скільки про те, наскільки уявлення про завершення конфлікту відповідає тому, як він дійсно може завершитися, і наскільки взагалі це під силу владі. Однак тут далеко не все залежить від України, тому дуже важливо працювати з уявленнями та очікуваннями суспільства, формувати їх. Інакше влада потраплятиме в ситуації, коли вона просто фізично не зможе дати відповідь на запити, що буде викликати фрустрацію в суспільстві через невідповідність очікуваного дійсності. Цікаво, що тези російської пропаганди про «кровожерливість» українців абсолютно не підтверджуються в соціології: ми свого часу теж робили опитування, і там половина людей підтримала підхід з безпечної інтеграції, а зведення стіни та війна до останнього солдата виявилися маргінальним дискурсом.

Олег Саакян також вказує на дещо спотворене, за його оцінкою, уявлення українців про низові механізми реінтеграції Криму та Донбасу.

‒ У значної частини суспільства є уявлення, якщо інформувати людей на окупованій території, їхня думка зміниться і самі території повернуться. Тобто вони заручники російського наративу про те, що люди там самі хотіли й самі покликали Росію. Виходить, з одного боку, українці визнають, що це російська агресія та окупація, що Росія контролює ці території, а з іншого боку, очікують, що їх жителі самі з виделками й ножами підуть звільнятися. Відповідно, оскільки цього не відбувається, зростає фрустрація щодо того, чому ж люди з окупованих територій не хочуть іти назад. Мені здається, дуже важливо працювати з цим аспектом, щоб запас відкритості українців до зближення й готовності розділяти ресурси для реінтеграції окупованих територій не переросли у протест.

Як зазначив під час презентації опитування постійний представник президента України в АРК та Севастополі Антон Кориневич, це дослідження «дає нам імпульс працювати далі й також з оптимізмом дивитися на нові майданчики та нові ініціативи, які запроваджує Україна, зокрема ініціативу «Кримська платформа».

(Текст підготував Владислав Ленцев)