«‎ФСБ в рясах». Як російські спецслужби діяли під прикриттям Московського патріархату?

У січні 2014 року Росія привезла до Криму християнські святині «Дари Волхвів», що зберігаються в Греції. Ці дари, вважають православні, принесли Ісусові невдовзі після його народження, і вони мають цілющу силу. Разом із цими святинями до Криму прилетіла група росіян, яка провела переговори з тоді ще спікером парламенту Криму Володимиром Константиновим та маловідомим у 2014-му проросійським політиком Сергієм Аксьоновим.

«Дари волхвів» – одна з найважливіших святинь для православних. Це – 28 золотих пластин-підвісок, до яких прикріплені намистини з ладану та цінної ароматичної смоли – смирни. Згідно з традицією, все це було принесено в дарунок новонародженому Христу. Дари зберігаються в монастирі Святого Павла на горі Афон. У 2014 році вони вперше за п’ять століть покинули Грецію. І 24 січня 2014 року «Дари волхвів» привезли до Києва.

«Ми принесли сюди чесні Дари Волхвів благочестивому народу України по благословінню святійшого патріарха Московського та всієї Русі Кирила», – говорив тоді в столиці України настоятель монастиря святого Павла архімандрит Парфеній.

Акція – під патронатом Російської православної церкви (РПЦ). Оплачує вояж «Дарів волхвів» російський православний олігарх Костянтин Малофєєв. «Ми все це фінансуємо. Ми – це фонд Василя Великого», – заявив в середині січня Костянтин Малофеєв російським ЗМІ.

Керував охороною Ігор Гіркін. Полковник ГРУ, який використовував псевдо Стрєлков. Пізніше він заявить, що, мовляв, був вже у відставці і працював на Костянтина Малофєєва. Крим у маршруті святині взагалі не значиться. Але план змінюють буквально за день і наприкінці січня «Дари» везуть літаком Малофєєва до Криму.

«Святійший патріарх Московський і Всієї Русі Кирило наполіг, щоб у маршрут принесення чесних «Дарів Волхвів» сюди, в межах російської церкви, обов'язково був включений Крим – Сімферополь і Севастополь», – пояснював тоді монах Никодим, насельник монастиря святого Павла.

Влітку 2014 року МВС України відкриє на Костянтина Малофєєва кримінальне провадження за підозрою в створенні воєнізованих або збройних формувань. В інтерв’ю BBC Малофєєв заявляв, що, мовляв, його роль в акції з Дарами – лише духовна.

«У Севастополі підходиш до черги і питаєш: «Вибачте, ви за що будете молитися?» – «Звичайно, щоб Севастополь був російським!» І ось так вся черга. Всі, ось від малюків до бабусь, говорили це. Якби я сам цього не чув, я б не повірив, тому що не було жодної іншої відповіді. Що стосується нашої скромної ролі, вона була виключно релігійною. Привізши ці «Дари», ми вселили в людей якусь надію. А те, що зі мною перебували деякі депутати Держдуми? Ну, вони віруючі люди», – заявив в інтерв’ю Костянтин Малофєєв.

Інше почула в Сімферополі і показала кримська журналістка Ганна Андрієвська. Вона знімала, як «Дари» привезли до Сімферополя і спілкувалася з людьми.

«Настрої були дуже різні. Я пам’ятаю, коли спілкувалася з тими людьми, які стояли вже кілька годин на морозі, я питала в них і вони розповідали, що прийшли для того, щоб в країні був мир. І що важливіше, багато людей казали таку фразу, що «ми хочемо, щоб був мир в нашій державі Україна». Ніхто не згадував про те, що це була акція у співпраці з російською стороною, що вони разом привозили «Дари Волхвів» у Крим. Тобто люди стояли саме з настроями, щоб був мир в нашій країні, в Україні», – згадує Ганна Андрієвська.

Ось кілька тих інтерв’ю кримчан у січні 2014 року.

«Такий момент для країни складний, хочемо очиститися самі і трошки помолитися за країну», – розповідала прихожанка Олена.

«Попросити миру та тепла для держави Україна», – говорила прихожанка Марія.

Навіть благочинний Севастопольського округу православної церкви Московського патриархату Сергій Халюта тоді говорив «наша держава».

«Це молитовна відповідь на виклик, який сьогодні пролунав в нашій державі. Севастопольці моляться про мир в нашій державі», – говорив журналістам благочинний Сергій Халюта.

Сергій Гайдук, який у березні 2014 року був призначений командувачем ВМС ЗС у Криму, вважає Сергія Халюту працівником ФСБ.

«Ну, мені очевидно було, що це фсбшник, одягнений у рясу. Це підтвердилося, тому що він там збирав матраци і розміщував на території святині якраз військовослужбовців РФ. Я говорю: «Я дав команду вас на територію військової частини не пускати. Командирам до виконання», – розповів Крим.Реалії Сергій Гайдук.

Хто був в делегації «Дарів»?

Заходи безпеки та охорону під час перебування «Дарів волхвів» у Криму організовували не кримчани – на це у Сімферополі звернула увагу журналістка Ганна Андрієвська.

«Це були абсолютно не кримські люди, і в них були якісь списки: кого пускати, кого ні з засобів масової інформації. І було видно, що, наприклад, ті ж охоронці перших осіб Криму, які себе відчували хазяями на будь-яких офіційних заходах, в той момент вони самі були вже не головними в цьому процесі, вони самі підкорялися тим, хто був головним у цьому процесі», – згадує Ганна Андрієвська.

Окрім Гіркіна, який організовував охорону, та Малофєєва, який фінансував візит, у складі делегації були Олег Лебедєв – депутат Держдуми Росії, політик від «Єдиної Росії», «афганець», який в молодості жив у Партеніті, та Дмитро Саблін – тоді ексдепутат Держдуми РФ, сенатор Ради Федерації, заступник глави російської організації «Бойове братство», який пізніше став співзасновником руху «Антимайдан» в Росії.

«Він (Дмитро Саблін – ред.) вже після того, як був помічений в цій ситуації, дуже часто їздив до Сирії і проводив зустрічі з патріархом Антіохійським. Можемо зрозуміти, що Саблін від російської влади чи від міністерства оборони теж має певні повноваження курувати оці перемовини, задіюючи релігійний фактор», – вважає релігієзнавець, директор громадської організації «Центр релігійної безпеки» Дмитро Горєвой.

У 2020 році Ігор Гіркін в інтерв’ю Гордону прямо розповів, що робив у Криму під час привезення «Дарів Волхвів». Але заявив, що все це самостійно, мовляв, уже не працював у спецслужбах. Гіркін відводить собі провідну роль у цій акції.

«Я познайомився з Аксьоновим, оскільки козаки з аксьоновської організації охороняли «Дари Волхвів» в Сімферополі. Тоді ж я встановив контакт із офіцерами штабу флоту Чорноморського, українського чорноморського флоту, ну ще низку провів зустрічей. Відповідно, коли події почалися, я просто і поїхав радником до Аксьонова, маючи дуже аморфне завдання допомагати йому всіма силами та можливостями», – заявив Ігор Гіркін в інтерв’ю.

Рустам Теміргалієв взимку 2014 року був віцепрем'єром уряду Криму. Він розповів потім російському виданню «Ведомости», що в розмові зі спікером парламенту Криму Володимиром Константиновим модератором був Дмитро Саблін. Він та Костянтин Малофєєв говорили спочатку про те, що потрібно піднімати прапор незалежного або як мінімум автономного Криму.

«На майданчику були Саблін, Малофєєв і ще дві цікавих людини, які теж супроводжували «Дари волхвів». Вони непублічні, прізвища цих людей ні про що не скажуть... Ми сиділи в кафе на ковзанці вшістьох і дискутували. І ось тоді відверта стояла розмова, чи готовий Константинов в разі виникнення хаотичної ситуації в Києві на якісь більш різкі дії, пов'язані з автономністю Криму, з меншою залежністю Криму. Константинов дуже здивувався, або принаймні вдав. У той момент він спілкувався дуже дипломатично, але я знаю Володимира Андрійовича давно і знаю його проросійські настрої, ми з ним на цій же ковзанці неодноразово говорили про те, що варіантів у Криму насправді не залишається. В той день сторони розійшлися задоволені розмовою», – розповідав Рустам Теміргалієв.

Дмитро Саблін нині – знову депутат Держдуми Росії, тепер вже сьомого скликання. Ще він очільник севастопольського відділення партії «Единая Россия». Про те, що було до початку анексії Криму, досі нічого не розповідає, всі подробиці – тільки про події лютого та березня. Ось уривок з його інтерв’ю ютуб-каналу WarDoc у 2019 році.

«Ну, напевно, про ті події ще до кінця історія не написана. І я думаю, що... ну, сподіваюся, що Україна рано чи пізно визнає Крим і Севастополь російським і весь світ визнає. Ось тоді можна буде вже говорити, як було насправді», – заявив Дмитро Саблін.

В інтерв’ю з Теміргалієвим журналіст «Ведомостей» заявив про впевненість, що Саблін не міг самостійно говорити від імені Москви. На це Теміргалієв відповідає: «Я цього точно не знаю, але можу припустити, що якийсь центр управління був».

Усі події за лаштунками привозу релігійної реліквії – це один із яскравих прикладів того, як російська держава використовує РПЦ для своєї політики за кордоном, вважає релігієзнавець Дмитро Горєвой.

«Був задіяний для цього власник цієї реліквії, це настоятель афонського монастиря святого Павла ігумен Парфеній. Власне, тоді його роль якось не була активно помічена, але вже потім, через 4 роки, коли в нас стартував автокефальний процес, я особисто відслідковував інформаційні повідомлення Московської патріархії і вони використовували авторитет цього старця для того, щоб вкидати негативні дискредитуючі меседжі, наративи щодо української автокефалії», – каже Дмитро Горєвой.

Костянтин Малофєєв і зараз продовжує політичну діяльність під дахом РПЦ, зазначає Горєвой.

«Він є заступником патріарха Кирила у такій організації, як «Всесвітній російський народний собор». Це такий їхній квазі-релігійно-політичний майданчик для просування ідей щодо утримання впливу на довколишні країни, на збирання, що називається, «руських земель» і відновлення історичної Росії як вони називають, або другого Радянського Союзу», – зауважує релігієзнавець.

Московський патріархат у Криму відіграв свою роль в цілому в окупації півострова, підкреслює релігійний публіцист, авторка книги «Московський патріархат в Україні – анатомія зради», співзасновник «Центру релігійної безпеки» Тетяна Деркач.

«У Керчі, коли відбувалася висадка осіб абсолютно невпізнаних, але озброєних, вони дійсно розташовувалися в храмах. Вони там зберігали свою зброю і, власне, священники зовсім цього не приховують. Мені здається, що цим священникам було відомо щось більше, ніж простим кримчанам і українцям на материку. Тому що, коли відбувалося захоплення українських військових частин, то, природно, що росіяни брали з собою священників, які вмовляли «не воювати проти братів». Значить, священники були готові», – вважає Тетяна Деркач.

Крим.Реалії звернулися за коментарями до УПЦ (Московського патріархату), до РПЦ та до Міноборони Росії. Відповідей поки що не отримали. УПЦ (Московського патріархату) та Міноборони Росії не відповіли на аналогічні запити щодо участі священників у тих подіях від російського видання «Медуза».

У 2018 році Служба безпеки України розробила інформаційний буклет, в якому заявляється про використання Росією релігійних структур Московського патріархату в гібридній агресії. Йдеться там і про «Дари волхвів».

«Використання Московського патріархату спецслужбами РФ для підготовки анексії Криму. 30 січня 2014 – озброєна група терориста Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) здійснює розвідку у місті Сімферополь під прикриттям охорони церковних святинь «Дари волхвів», – йдеться в буклеті СБУ.

Редакція звернулася за подробицями щодо тих подій та їх ролі у підготовці окупації та анексії Криму до Служби безпеки України. В інтерв’ю Крим.Реалії відмовили. Причин не пояснили, лише наголосили, що в СБУ «на постійній основі досліджується та документується протиправна діяльність осіб, причетних до анексії Автономної Республіки Крим у 2014 році».