Минає вже четвертий рік анексії Криму Росією. Незважаючи на всі потуги російської влади, світова спільнота не послаблює, а лише посилює тиск на Росію з метою деокупації півострова й повернення його під контроль України.
Навіть так звані стратегічні союзники Росії ‒ Білорусь і Казахстан ‒ не визнають нинішній статус Криму як «російської території». Безсумнівно, це також не сприяє розвитку довіри між «стратегічними партнерами». Кремль усвідомлює, що реально у нього залишається лише два союзники ‒ як сказав свого часу цар Олександр III, «це армія та флот».
Але якщо зі світовим співтовариством все зрозуміло ‒ воно не визнавало, не визнає і ніколи не визнає права Росії на частину території суверенної держави України ‒ Кримський півострів, ‒ то з населенням Криму все не так однозначно.
Інформаційна війна Кремля дала свої результати ‒ чимало кримчан щиро повірили у міф про райське життя в «російському» Криму
Навесні 2014 року багато кримчани піддалися на добре розкручений геополітичний хід Кремля. Усе було зроблене дуже грамотно: на тлі деморалізованої української армії російські війська заходили до Криму як «переможці-визволителі». Добре навчені вести ідеологічну пропаганду російські ЗМІ створили потрібний Кремлю інформаційний потік, який накрив кримчан, що називається, з головою і по повній програмі. І, треба визнати, інформаційна війна Кремля дала свої результати ‒ чимало кримчан щиро повірили у міф про райське життя в «російському» Криму. 2014 року імідж президента Путіна для них став ‒ «рівень бога».
Але як же все-таки швидко змінюється людська думка. Минуло три роки ‒ і настрої в Криму змінилися суттєво. Наведу наочний приклад зі своїх особистих спостережень.
Березень 2014 року. Тролейбус. Сімферополь. Одна з пасажирок, щось сказала невтішне про «референдум». Боже, що сталося! Я думала, її викинуть з тролейбуса.
Минуло три роки ‒ і настрої в Криму змінилися суттєво
Квітень 2017 року. Автобусна зупинка. На ній людей двадцять. Чоловік голосно обурюється, що Кримом керують бандити в особі Аксьонова та Константинова. Ніхто йому не суперечить. Деякі кивають головами. Чоловік продовжує критикувати російську владу і каже, що Путіну пора йти, бо через нього росіяни взагалі перестануть ходити на вибори. Ніхто йому не суперечить...
Що ж сталося за три роки, що кримчани втратили віру в російську владу?
Причин чимало. По-перше, незважаючи на всі вмовляння каналів «Росія 24» і «Крим 24», Україна не розпалася, не отримала дефолту, не стала країною третього світу. Навпаки, кримчани бачать, що Україна розвивається і поступово стає повноправним членом демократичної європейської спільноти. І яскравим доказом того стала можливість для громадян України відвідувати країни ЄС за безвізовим режимом вже з червня цього року. Тисячі кримчан із задоволенням почали робити собі біометричні паспорти, радіючи, що Україна як і раніше вважає їх своїми громадянами.
Влада і просте населення Криму живуть у паралельних вимірах
По-друге, кримчани, які звикли до демократії за роки життя в незалежній Україні, не можуть не помічати, що «щось не так в королівстві Данському». Якщо до 2014 року ‒ навіть при режимі регіоналів ‒ кримчани могли впливати на владу, і влада, у свою чергу, зважала на думку населення, то зараз цього немає. Влада і просте населення Криму живуть у паралельних вимірах.
Є ще багато і по-третє, і по-четверте, але суть цієї статті не в цьому. Суть у тому, що настрої кримчан змінилися, та й росіян теж. І у багатьох вони змінилися кардинально. А це вже серйозний тривожний дзвіночок для Кремля. І хоча в Росії не прийнято зважати на думку населення, але десь історія це вже проходила. Це вже було 1917 року, це вже було 1991 року. Кажуть, що історія повторюється...
Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер (ім'я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
