Спеціально для Крим.Реалії
Російський режисер Микита Михалков, який не приховує своїх великодержавних і шовіністичних поглядів, запропонував зняти бойовик про анексію українського Криму. Маючи хороші зв'язки у Кремлі, він може розраховувати на щедре державне фінансування. Проект апріорі матиме «військово-патріотичну» і пропагандистську спрямованість, а на таке російські керівництво грошей ніколи не шкодувало.
Російський режисер, якому заборонений в'їзд до України через підтримку анексії півострова й російського вторгнення на схід України, приїхав днями до Ялти на нібито «міжнародний кінофестиваль». Намагаючись осідлати хвилю «Кримнаша», Микита Михалков повідомив російським журналістам, що «кримська весна» може стати темою для російського блокбастера.
«Я розмовляв із декількома людьми, не буду називати їхні імена, ‒ це приголомшливі особисті історії того, що відбувалося тут (у Криму ‒ КР). Як це було, що відбувалося всередині. Як це сприймалося людьми, всі підводні течії, проблеми, катастрофічні складнощі й небезпеки, що були, ‒ все це тягне на дуже серйозну картину, на реальний, справжній блокбастер», ‒ сказав Михалков.
Михалков хоче отримати доступ до великих бюджетних грошей ‒ інакше він працювати не вміє
Режисер хоче отримати доступ до великих бюджетних грошей ‒ інакше він працювати не вміє. Через війну проти України й авантюри на Близькому Сході скарбниця стрімко порожніє. Гроші можна вибити тільки під пропагандистський і «військово-патріотичний» проект. Якщо розглядати пана Михалкова не як митця, а досвіченого ділка, то мислить він абсолютно логічно. Слово «блокбастер» тут вельми доречне, адже означає високобюджетний фільм, розрахований на мільйонні прибутки в прокаті. Витрати на якісний супербойовик можуть досягати сотні й більше мільйонів доларів.
Микиту Михалкова не бентежить, що російські режисери і продюсери поки що не зняли жодного комерційно успішного блокбастера. Навпаки, він лідирує серед кінематографістів, які випустили провальні фільми. Однією з найдорожчих і невдалих картин Михалкова стала «Стомлені сонцем 2: Предстояння». За приблизними оцінками, фільм обійшовся в 40-55 мільйонів доларів, зібравши у прокаті менш ніж 20 відсотків від суми бюджету. Творців урятувало те, що в їхній країні немає закону, що зобов'язує публікувати фінансову інформацію щодо збиткових фільмів. Тому статистику можна відстежувати тільки за приблизною інформацією, озвученою у спеціалізованих ЗМІ.
Якщо вийде переконати Путіна, що картина матиме солідний внутрішньополітичний ефект, то режисерові виділять гроші. Поки він робить перші кроки в цьому напрямку
Незважаючи на провали, у пана Михалкова є солідні шанси отримати фінансування. У нього склалися дружні стосунки з кремлівською верхівкою. Президент Володимир Путін, будучи на той момент головою уряду, навесні 2008 року відвідав зйомки «Стомлених сонцем 2». Якщо вийде переконати першу особу, що картина матиме солідний внутрішньополітичний ефект, то режисерові виділять гроші. Поки він робить перші кроки в цьому напрямку, публічно озвучуючи нібито перспективні ідеї.
Сучасне російські кіно й література ‒ така ж ідеологічна зброя, як і випуски новин на федеральних каналах. Їхнє головне політичне завдання полягає у промиванні мізків російськомовним жителям сусідніх країн. Щоб у них склалося хибне уявлення про Росію як про багату й сильну країну. Кремлівське ТВ ‒ це не тільки численні серіали про криміналітет і різноманітних бійців «спецназу». Глядач російської теленовели з серії в серію спостерігає, як головна героїня (звичайна медсестра, молода вчителька чи мати-одиначка) проживає у великій квартирі з хорошим ремонтом і новими меблями, має непоганий автомобіль.
У плані впливу на підсвідомість подібні міські мелодрами бувають ефективніші за «аналітичні» передачі одіозного Дмитра Кисельова і його колег за пропагандистським цехом. Іронія долі полягає в тому, що деякі жителі Криму й захоплених районів Донбасу, будучи активними глядачами російського ТБ, саме так собі і уявляли життя в Росії. І тепер перебувають у стані найпотужнішої фрустрації. Прихильники анексії не очікували опинитись у злиденній країні третього світу, без цивільних прав і всіляких перспектив.
Швидше за все, розповідь поведуть від імені кримського «ополченця» ‒ такого собі просто хлопця, якого «історичні події» змусили купити в магазині військову форму, зброю й вирушити блокувати українські військові частини
Микита Михалков абсолютно не лукавить, коли веде мову про «гучні історії». Уявити сценарій блокбастера, що оспівує «Кримнаш», не складно. Швидше за все, розповідь поведуть від імені кримського «ополченця» ‒ такого собі просто хлопця, якого «історичні події» змусили купити в магазині військову форму, зброю й вирушити блокувати українські військові частини. До нього обов'язково має примкнути колишній міліціонер, який розганяв протестувальників на Євромайдані в Києві. Разом вони боротимуться проти «агентів хунти» й «бандерівців», яких зобразять як прихильників кримськотатарського Меджлісу. У найкритичніший момент російське керівництво наважиться спрямувати війська на захист «повсталого народу».
Після анексії Криму на півострові з кожним днем стає все більше «героїв», які, нібито ризикуючи життям, тягли республіку до «рідної гавані». Між ними нерідко виникають скандали, які публіка може побачити в соціальних мережах чи ЗМІ. Тобто нестачі в «гучних історіях» у Михалкова справді не буде. Питання тільки в їхній достовірності ‒ але правда ніколи не цікавила московських. Насправді, Кремль провернув класичну окупацію в сталінському стилі, коли введення військ і відторгнення території прикрили «народним волевиявленням».
Сергій Стельмах, політичний оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
