Після анексії Криму жителям півострова примусово надали російське громадянство. Як живуть у Криму ті, хто від нього відмовився, чи правомірно Росія «нагородила» всіх жителів півострова російськими паспортами і чому деякі кримчани, навпаки, не можуть отримати російський паспорт? Про це говорять народний депутат України Георгій Логвинський і російський правозахисник, координатор Кримської польової групи з прав людини Олександра Криленкова.
Житель Севастополя на прізвище Оленєв подав позов до Конституційного суду Російської Федерації з вимогою визнати його громадянином Росії. Він був громадянином України, але без кримської прописки, жив у Криму на момент анексії в лютому-березні 2014 року і тепер просить перевірити, наскільки законним є договір між республікою Крим, містом Севастополем і Російською Федерацією від 18 березня 2014 року про входження Криму і Севастополя до складу Російської Федерації і автоматичного надання усім кримчанам російського громадянства. Як кримчани, подібно до кріпаків, автоматично стали громадянами Росії?
СТО СЛІВ ДО ТЕМИ
Примусове «нагородження» кримчан російським громадянством почалося 2014 року. Тоді вище керівництво Російської Федерації вирішило прийняти півострів до складу своєї держави, пославшись на результати проведеного раніше референдуму. Хоча більшість країн світу, разом з Україною, це народне волевиявлення визнали нелегітимним і засудили анексію Криму, Росія все ж вирішила дати кримчанам свої паспорти. Після закінчення відведеного терміну всі, хто не наважився офіційно відмовитися від подарованого російського громадянства, були визнані його володарями автоматично. Ті, хто побажав зберегти – саме таке формулювання запропонувало російське законодавство – українське громадянство, були змушені пройти процедуру отримання посвідчення на проживання. Кримчани були змушені доводити своє право жити в рідному домі. Та частина жителів Криму, яка не погодилась добровільно розголошувати інформацію про свою громадянську позицію і бажання зберегти українське громадянство, залишилася в ще більш цікавій ситуації: без офіційної заяви про збереження українського громадянства вони не можуть претендувати на вид на проживання. Але і без російського паспорта життя в Криму стало неможливим, адже будь–які операції, від банківських до прийому в поліклініці, тепер тільки за паспортом російського зразка. Серед кримчан знайшлись і охочі знищити український паспорт: особливо відчайдушні рвали, спалювали і топтали документ. Втім, незалежно від цього, всі кримчани офіційно залишаються громадянами України.
– З нами на зв'язку кримчанка Тамара Яківна, яка відмовилася від російського громадянства. Тамаро Яківно, як вам живеться з громадянством України на території Криму? І чому ви відмовилися від російського громадянства?
Тамара Яківна: Як була дискримінація при моєму оформленні в 2014 році, так вона і триває. Я досі біла ворона. Я літня людина і вже один раз пережила зміну громадянства. З громадянки СРСР я стала громадянкою України. Тоді було все зрозуміло: розділилися за територіальною ознакою. Мені складно нав'язати громадянство, не спитавши моєї думки. Якісь «зелені чоловічки» автоматично зробили мене громадянкою Росії. Я не згодна з цим, тому що знаю, що таке Росія, я пережила перелаштування із законодавства СРСР на українське, знаю, що таке зміна держави.
– Чи є практичні незручності, пов'язані з вашим громадянством?
Тамара Яківна: З 1 січня 2015 року мені вдвічі зменшили пенсію лише тому, що я залишиласья громадянкою України. У Пенсійному фонді мені сказали, що пенсію розрахували за згодою держав-учасниць СНД від 1992 року. Начебто я тільки що приїхала до Криму. Скрізь, де потрібно надавати документ, що засвідчує особу, я даю свій паспорт громадянки України, мені кажуть – ні-ні, нам такий документ не потрібний, дайте російський. Я подаю вид на проживання, і його приймають за документ.
– Як вам вдалося отримати посвідчення на проживання, адже для цього потрібно запрошення від друзів або родичів, згодних прописати вас у своїй квартирі?
Тамара Яківна: Я скористалася місячним терміном, який дала мені Росія зі свого закону про приєднання республіки Крим, і до 18 квітня 2014 року подала заяву про відмову від громадянства Російської Федерації. При цьому, до речі, в законі сказано про збереження громадянства. Мені дали довідку про відмову від громадянства, і протягом 2014 року, який визначався як перехідний період, я мала зібрати купу документів, зробити переклад паспорта – і, до речі, зробити це лише за наявності закордонного паспорта, де ставиться печатка про вид на проживання. Якщо така печатка ставиться в український цивільний паспорт, він стає недійсним. У мене був закордонний паспорт, а інакше все це виявилося б практично неможливим.
– При зверненні в держструктури вам досить посвідчення на проживання, щоб отримати безкоштовні послуги?
Тамара Яківна: Коли я вперше звернулася туди, де я застрахована, адже медичні послуги надають тільки за страховкою, мене відіслали до начальника і сказали – ми таких не обслуговуємо. Але, до честі начальниці, вона зателефонувала у Москву, і їй пояснили, що вид на проживання – це документ, за яким мене треба обслужити. Зараз все гаразд.
– З нами на зв'язку російська правозахисниця, координатор Кримської польової групи з прав людини Олександра Криленкова. Олександро, чи має перспективи позов громадянина Севастополя з вимогою визнати його громадянином Росії, який ми обговорюємо?
Не визначено, хто такі жителі Криму, що робити тим, хто жив у Криму на законних підставах, але не мав ані російського, ані українського громадянства, або не мав кримської реєстраціїОлександра Криленкова
Криленкова: Не знаю, які перспективи конкретно цього розгляду, російські суди не дуже передбачувані. Але проблема є. Закон (російський – КР) свідчить, що жителі Криму, які в березні 2014-го проживали в Криму і мали російське або українське громадянство, мають різні способи реалізації свого права далі жити в Криму. Однак не визначено, хто такі жителі Криму, що робити тим, хто жив у Криму на законних підставах, але не мав ані російського, ані українського громадянства, або не мав кримської реєстрації. Людина в своїй країні має право жити де завгодно. Людина могла бути зареєстрована в Херсоні, а жити у Сімферополі. І тут треба через суд довести, що ти тут дійсно жив. Принести довідки з медичних установ, інституту, роботи, свідчення сусідів. На початку 2014 року це відбувалося більш-менш автоматично, але 2015-го чомусь суди стали масово відмовляти.
– Чому, як ви думаєте?
Криленкова: Були різні заяви чиновників, мовляв, уже так багато громадян, що вистачить.
– Ким для Росії є громадяни України, які не підписали відмову від громадянства?
Криленкова: Все досі в підвішеному стані. Згідно з законом, начебто всі мали автоматично стати громадянами Росії. Але фактично іншого способу визначити людину громадянином Росії, окрім як за його паспортом, неможливо. Якщо у людини український паспорт і немає заяви на отримання російського, хто може його визначити як громадянина Росії, які органи?
– Є приклад Афанасьєва, Кольченка і Сенцова. Ці політв'язні не писали заяви, але потім виявилося, що у них є російські паспорти, і Російська Федерація засудила їх як своїх громадян.
Криленкова: Так, але це гучні справи. З менш відомими людьми відбувались різні речі. Ми знаємо про випадок людини, яка жила в Криму 2014-го і 2015-го. За російським законом він теоретично мав стати громадянином Росії. Його депортували. Як – не зрозуміло. Випадки дуже різні.
– Є два терміни, якими визначається перехід в інше громадянство: оптація і трансфер. Трансфер – це коли нікого не питають. Оптація – добровільне прийняття громадянства. З точки зору російського правового поля випадок з Кримом – трансфер чи аптація?
Людей змусили отримати громадянство: погрожували звільненням з роботи, не приймали дітей до школиОлександра Криленкова
Криленкова: Ті, хто прийшов і написав заяву і отримав паспорт, – це добровільне прийняття, тобто оптація. Але ті ж Кольченко і Сенцов, і багато інших кримчани отримали громадянство насильно. Окрім того, є значна категорія, яку змусили отримати громадянство: людям погрожували звільненням з роботи, не приймали дітей до школи. Це найчастіше не мало юридичних форм. Але це все ж примус.
– З нами на зв'язку народний депутат України Георгій Логвинський. Георгію, з точки зору українського та міжнародного правового поля, громадянами якої країни є кримчани?
Логвинський: Багато хто вважає, що в Україні немає подвійного громадянства. Це не так. Згідно з Конституцією, у нас єдине громадянство. Якщо у людини є паспорт України, він автоматично, не зважаючи на громадянство будь-якої іншої країни, залишається громадянином України, і всі норми права до нього застосовуються відповідно до законодавства України. Щоб вийти з громадянства України, потрібна певна процедура, і потрібний відповідний указ президента. Людина, у якого є паспорт іншої держави, не може працювати на держслужбі. Але він все одно громадянин України. Закон про права і свободи на тимчасово окупованих територіях не визнає факти прийняття громадянства на окупованій території. Для нас отримання російського громадянства – просто папірець. Згідно з міжнародним правом, людину не можна змусити прийняти громадянство. Кримчани – громадяни України, поки вони не вийшли з нього указом президента України. Російські документи і форми їх отримання нелегітимні.
