Народи Росії проти «русского міра»

Поволжя, чи Ідель-Урал – як його називає корінне населення, – один із найбільш готових для виходу з Російської Федерації регіонів. Шість республік: Мордовія, Чувашія, Марій Ел, Татарстан, Удмуртія та Башкортостан – мають серйозний досвід та бажання самостійності. Які шанси, що регіони отримають більше самостійності від Москви? І чим це може допомогти у протистоянні з Росією Україні? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили політолог, історик, співробітник Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд та директор Татарсько-башкирської служби Радіо Свобода Рім Гільфанов.

– У свідомості багатьох українців, особливо тих, хто дивиться російське телебачення і вірить російським політикам, Росія уявляється як своєрідний моноліт, об’єднаний «скрєпами», православ’ям, російською мовою, Путіним. Ви у своїй статті «Як вийти з Оренбурзького коридору» кажете, що це зовсім не так, і згадуєте про Поволжя, яке відрізняється від «типової Росії». Чому?

Павло Подобєд: Я думаю, що такий світогляд і така ментальна карта є не лише в голові пересічного українця, але й у головах значної кількості громадян Російської Федерації. Навряд чи багато мешканців Москви знають про народ ерзя і тицьнуть пальцем у Республіку Мордовія.

Дуже хотілося б, аби Україна належала до тих держав, які можуть досліджувати, аналізувати й прогнозувати ситуацію на схід від своїх кордонів. Це для нас надзвичайно важливо, зокрема, у контексті сучасної російсько-української війни. Прийти до усвідомлення того, що мир в Україні можливий не в результаті досягнення «шкільного», «різдвяного» чи якогось іншого перемир’я, не від якоїсь дати в календарі, а від того, що Російська Федерація, наш ворог, у сучасному своєму політичному адміністративному форматі перестане існувати як такий геополітичний монстр і гегемон. Тоді буде встановлено мир і безпеку на українських кордонах і відновлено територіальну цілісність нашої держави.

– Тобто ви закликаєте до розвалу Російської Федерації?

​Павло Подобєд: Ми не можемо вплинути на ці процеси закликами, вони давно запущені. Сьогодні можна говорити про те, що поточна політика Російської Федерації – це каталізатор цих процесів. Володимир Путін у Йошкар-Олі у липні минулого року заявив, що не можна збиткуватися над російськомовними людьми й змушувати їх вивчати мови якихось «чухонців», грубо кажучи, які навіть є державними у певних національних республіках.

Результатами цих заяв стали масові перевірки російською прокуратурою навчальних закладів у Республіці Татарстан щодо того, чи відповідають навчальні плани федеральним стандартам. Казанські татари почуваються дуже ображеними на Москву й росіян.

– Ви кажете про те, що ключ до вирішення протистояння України з Росією – розвал Російської Федерації у її теперішньому вигляді?

​Павло Подобєд: Я б сказав, що ключ – це суверенізація тих держав, які існують у складі Російської Федерації. Адже це не вигадка чи гарна фраза. За конституцією Російської Федерації Татарстан, Башкортостан, Чувашія, Марій Ел, Удмуртія, Мордовія – це держави, а не просто автономні області, які мають ознаки своєї суверенності й водночас мають серйозні традиції боротьби за свій суверенітет. (Хоча в Конституції Росії слово «республіка» у ст. 5 супроводжується в дужках словом «держава», Конституційний суд Росії не раз встановлював, що ніякого суверенітету республіки у складі Росії не мають і в цьому нічим не відрізняються від інших суб’єктів федерації – ред.)

Ключ до стабільності, до миру у нинішніх відносинах між Росією та Україною – не замирення, не прихід до влади демократів, а суверенізація, насамперед республік Поволжя, вихід яких зі складу Російської Федерації означатиме загибель імперії.

– А чому ви вважаєте, що саме ці республіки, які ви перерахували, – перші кандидати на вихід із Російської Федерації?

Павло Подобєд: Коли говорять про сепаратизм або відцентрові рухи у Російській Федерації, насамперед говорять про Північний Кавказ, згадують дві російсько-чеченські війни. Сам Кремль долучається до того, щоб цей образ сепаратизму, у першу чергу, був пов’язаний із Північним Кавказом, і бажано з такими структурами, як «імарат Кавказ» чи «Кавказька провінція» «Ісламської держави».

– Тому що вони ісламісти?

Павло Подобєд: Саме так. Москва доклала чимало зусиль для того, щоб такі самостійницькі рухи на Північному Кавказі асоціювалися зі структурами, які у всьому світі визнані терористичними. Якщо ми говоримо про «Ісламську державу», то усі розуміють, що це терористична організація. Якщо ми говоримо про «імарат Кавказ», то це організація, значною мірою афілійована у структуру «Аль-Каїди» і дискредитована в очах міжнародної спільноти. І сам проект Північного Кавказу, на мою думку, втратив 2007 року можливість здобути підтримку й прихильність західної спільноти.

2007 року останній президент Чеченської республіки Ічкерія Докку Умаров оголосив про ліквідацію проекту ЧРІ та створення «імарату Кавказ» – федерального утворення, яке бореться за встановлення законів шаріату на землях республік Північного Кавказу. З того моменту, коли змінилася мета й тактика боротьби, коли ідеологія з націоналістичного дискурсу була переспрямована в теологічний дискурс, він став апріорі «нерукопотискальним» на Заході й абсолютно незрозумілим навіть для багатьох мусульманських держав.

Натомість республіки Поволжя значною мірою абсолютно світські, мають симпатиків і на Півдні, і на Заході. Відтак це дійсно найбільш небезпечний концепт і небезпечний сценарій для Москви: здобуття ними незалежності, створення ймовірного конфедеративного утворення і, найголовніше, спільний башкирсько-казахський кордон, який дасть можливість стати цим республікам самостійними не просто де-юре, але й де-факто.

– Чим українці кращі за росіян, які будують плани розчленування України? Якщо так говорити, то так звана «Новоросія» теж колись була у складі Російської імперії, чому Росія не може претендувати на ці землі, якщо продовжувати таку логіку?

Павло Подобєд: Ми повинні бути націлені на результат, а не зважувати на терезах українсько-російської моральності та ефемерної дружби.

– А результат – це повернення ОРДЛО й Криму?

​Павло Подобєд: Це демонтаж Російської Федерації. І, на відміну від дій Росії, ми підтримуємо реально існуючі народи й реально існуючі прагнення цих народів. Немає окремого народу Донеччини, немає окремої луганської мови, але є цілком реальна татарська мова, якою спілкується щонайменше п’ять мільйонів громадян Російської Федерації, є реально існуюча башкирська мова.

– Як ви ставитесь до цієї розмови та чи є для неї привід?

Рім Гільфанов: Для мене це цікаво з точки зору, що про проблеми татар, башкирів та інших національних меншин почали говорити десь поза Росією. Це питання порушується в порядку денному, хоча ми, як татарська служба Радіо Свобода, цим займалися з початку відкриття служби 1953 року. І в міру того, як авторитаризм та тоталітаризм Росії підвищується, питання самозбереження, виживання національних меншин у цій величезній країні знову актуальні, як і за радянських часів.

– Щодо служби Ідель.Реалії, яку ви створили як окрему службу Радіо Свобода, для цих республік, про які ми з вами говоримо. Чому це не частина російської служби?

​Рім Гільфанов: Специфіка в тому, що це суто наш проект, із ідеєю ми прийшли до Татарсько-башкирської служби. Сама служба, коли ще було радіо, вела передачі тільки татарською та башкирською мовами, два рази на тиждень іще кримськотатарською мовою, коли усі ці події у Криму почались.

Але оскільки зараз піднялася велика хвиля русифікації, татари й башкири, які перебувають усередині цього казана, перебувають під високим тиском русифікації, втрачається мова. Молоде покоління вже більш російськомовне, хоча у нього є національна свідомість. Тож ми вирішили, що воно заслуговує на ЗМІ, яке буде російською мовою, але буде говорити про проблеми національних меншин, які живуть разом у цьому регіоні протягом століть.

– Як у республіках Ідель-Уралу населення сприймає події в Україні? Чи не активізуються розмови про самосвідомість через події в Україні?

Рим Гільфанов: Я думаю, що події в Україні впливають на самосвідомість. Успіх України у побудові демократичного суспільства, на відміну від тоталітарного, яке є у Росії, вже покаже народам, що є альтернатива і вона працює. На досвід України у хорошому сенсі татарська інтелігенція дуже сподівається.​

​(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)