Спеціально для Крим.Реалії
Головний український комуніст і колишній лідер електоральних симпатій кримчан Петро Симоненко вирішив узяти участь у виборах президента країни. Упевнений, що ніяких електоральних і політичних перспектив у Симоненка немає ‒ партія, яку він очолював, після Майдану зникла з політичної сцени України. Але виникає запитання: а навіщо Симоненку взагалі оголошувати про свою участь? На що він розраховує?
Необхідно розуміти, що Петро Симоненко ніколи не був самостійним політиком, а Комуністична партія України була не стільки українською політичною організацією, скільки природною частиною імперської політичної системи. І це не вибір Симоненка та його соратників ‒ це наслідок самої історії цієї партії, її виникнення та існування.
Так було аж ніяк не з усіма комуністичними партіями. У багатьох країнах світу комуністи думали про національні інтереси. Навіть у деяких колишніх радянських республіках ‒ таких, наприклад, як Литва ‒ комуністична номенклатура успішно чинила спротив русифікації, а в роки горбачовської перебудови активно брала участь у процесі відновлення державності.
Компартія України була створена в Москві для того, щоб легітимізувати окупацію більшовицькою Росією Української Народної Республіки
Із Компартією України все було зовсім навпаки. Вона й створена була в Москві для того, щоб легітимізувати окупацію більшовицькою Росією Української Народної Республіки. Московські більшовики й місцеві зрадники підім'яли під себе «боротьбистів», членів національної компартії, які не хотіли об'єднуватися з РКП (б). Потім уже в самій КП(б)У прихильники русифікації здобули перемогу над тими, хто розраховував на більшу самостійність союзних республік і українізацію.
Документи свідчать про те, що Компартія України ‒ один із організаторів голодомору, репресій та інших більшовицьких «перемог». Перший українець на чолі КПУ з'явився тільки при Хрущові, вже 1957 року. В роки перебудови Комуністична партія активно чинила спротив змінам і боролася з національним рухом ‒ на відміну від республіканських парторганізацій балтійських країн.
Керівництво КПУ підтримало ГКЧП. Відновлена після провалу путчу й проголошення української незалежності Компартія знову стала передовим загоном російського шовінізму. Саме тому вплив комуністів у Криму й на Донбасі став живильним ґрунтом для анексії півострова та війни на сході України.
Шовіністична ідеологія, на відміну від комуністичної, нікуди не зникла й залишається провідною ідеологією Росії. Під її прапором ведуться бойові дії проти України, вона допомагає Володимиру Путіну втримувати владу, вербує нових і нових прихильників авторитарного режиму як у самій Росії, так і в сусідніх країнах.
Петро Симоненко ‒ як і очолювана ним партія ‒ завжди був (ми ж бачили й пам'ятаємо) активним прихильником і провідником шовіністичної ідеології
А Петро Симоненко ‒ як і очолювана ним партія ‒ завжди був (ми ж бачили й пам'ятаємо) активним прихильником і провідником саме цієї ідеології. Припускаю, що своєю участю в президентських виборах він хоче нагадати про себе тим, хто перестав сприймати його як серйозного гравця. Ну й заодно приєднатися до тих кандидатів на пост президента України, хто сприймає вибори глави держави як можливість ще раз обдурити співвітчизників і спробувати знову затягнути їх в імперську пастку.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
