Наша боротьба ґрунтується на ненасильницьких методах ‒ Ескендер Барієв

Про те, чому в Криму зростає кримськотатарський спротив російському режиму та про напрямки роботи щодо кримської проблеми Кримськотатарського ресурсного центру в інтерв'ю Крим.Реалії розповідає керівник цього центру, один із координаторів міжнародного руху #LiberateCrimea, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв.

‒ Ескендере, на ваш погляд, як експерта, з чим пов'язані такі рекордно масові репресії проти кримських мусульман у березні цього року?

‒ Я вважаю, що це були не просто масові репресії, а виклик усьому міжнародному товариству. Адже саме 27 березня 2014 року була ухвалена Резолюція Генеральної Асамблеї ООН щодо територіальної цілісності України. Я пов'язую ці масові обшуки, масові репресії в першу чергу з п'ятиріччям ухвалення зазначеної резолюції.

До того ж, цим обшукам передувала низка масових заходів упродовж майже двох місяців ‒ лютого та березня, коли з ініціативи, зокрема й міжнародного руху #LiberateCrimea, у багатьох столицях світу проводилися акції, присвячені п'ятиріччю кримського спротиву російській агресії. Також упродовж цього часу проводилися заходи в різних міжнародних організаціях, в таких як НАТО, парламент ЄС. Також відреагували Конгрес США, Держдеп США, та низка інших міжнародних організацій, де відбулися спеціальні наради, присвячені п'ятиріччю окупації Криму Російською Федерацією.

‒ Це були результативні заходи?

‒ Це були не просто засідання, що озвучують проблему. Були зроблені певні посили. Якщо раніше, коли йшлося про санкції, йшлося тільки про оточення Путіна, то зараз з'явився чіткий посил на адресу самого Путіна. Окрім того, і це важливо, зберігається меседж щодо посилення санкцій відносно Російської Федерації.

‒ Росія спробувала щось зробити на противагу?

‒ На противагу цьому Росія спробувала провести велике свято в Криму до п'ятиріччя так званого приєднання Криму. Крим відвідав Путін, але на міжнародному рівні це минуло непоміченим. Тому саме 27 березня російські окупанти зробили свій виклик усьому міжнародному товариству, провівши одночасно в трьох районах Криму обшуки в 26-ти будинках. Причому з великою агресією вдиралися в будинки, ламали двері, розбивали скло вікон, захоплювали та вивозили людей у так званий Слідчий комітет.

‒ Яка реакція на минулі масові обшуки та затримання в Криму з боку #LiberateCrimea?

‒ Міжнародний рух за деокупацію Криму та солідарність із кримськотатарським народом #LiberateCrimea не міг залишитися осторонь. Відповідно була розроблена заява. Цю заяву ми мали узгодити, тому вона не вийшла день у день. Наш рух міжнародний і для узгодження з усіма основними учасниками потрібний час. І заява з'явилася 28 березня в відповідь на репресії, які були розпочаті 27 березня.

Зі свого боку, учасники руху #LiberateCrimea, звичайно ж, почали діяти в різних країнах. Так, наприклад, у деяких столицях світу, зокрема, в Латвії, Португалії, активісти руху вийшли на вулиці та організували флешмоб «Ми солідарні з кримськотатарським народом».

‒ Чи можна припустити, що російська влада стала менш чутлива до реакції міжнародної спільноти на акти репресій у Криму?

‒ Я б сказав, що навпаки. Саме прояв такої лютої агресії, яка була продемонстрована 27 березня 2019 року, ще раз доводить, що російські окупанти починають агонізувати. Вони починають втрачати самобладання й застосовують свою силу на слабших і беззбройних людях. Можна зробити висновок, що ми знаходимося на правильному шляху.

‒ Яка, на ваш погляд, політика російської влади щодо кримськотатарського народу?

‒ Російські окупанти намагаються створити кримськотатарському народу імідж ісламських терористів та екстремістів, які нібито можуть нести загрозу Європі, Російській Федерації, Україні. Тому з нашого боку ми повинні зробити все, щоб не допустити формування такого уявлення про кримськотатарський народ у західному світі й, відповідно продовжувати інформувати міжнародну спільноту.

Я впевнений, що міжнародне товариство не вірить тому, як намагаються подати кримських татар російські окупанти та російська пропаганда. Але для нас важливо витримати низку іспитів, зокрема й на виборах до європейського парламенту, тому що багато що залежить від того, хто туди прийде в новому скликанні. Наше завдання полягає в тому, щоб у європейський парламент не пройшли праві або ліві популісти, яких у Європі підтримує Російська Федерація.

‒ За масовістю підтримки людей, які зазнали репресій, чи можна зробити висновок, що в середовищі кримськотатарського народу міцнішає спротив?

‒ Так, тут можна підтримати цю позицію, адже, по-перше, активістами стають родичі та близькі політичних в'язнів. Зі збільшенням кількості політв'язнів зростає і кількість людей, готових відстоювати свої права й відповідно об'єднуватися між собою.

Кримськотатарський народ завжди відрізнявся своєю високою самоорганізацією та солідарністю. Нам доводилося виживати в різних умовах упродовж більш ніж сімдесяти років: з моменту депортації до повернення в Крим, у період облаштування на батьківщині та під час агресії Росії 2014 року. Ступінь активності тих чи інших людей можна пояснити по-різному, але саме явище солідарності активно проявлялося у 2016-17 роках під час кампанії «Кримський марафон». Тоді майже кожна кримськотатарська сім'я збирала гроші для того, щоб допомогти своїм співвітчизникам. Я думаю, що подібні акції та кампанії будуть продовжуватися.

‒ Незважаючи на постійне зростання тиску на них, у Криму з боку кримських татар немає проявів відповідних актів насильства.

‒ Це так. Найголовніше, що спротив має бути ненасильницьким. Це основний принцип кримськотатарського національного руху, який змушений виявляти креативність у формах ненасильницької боротьби. Це є головною цінністю міжнародного руху #LiberateCrimea. Думаю, що солідарність із кримськотатарським народом, який проживає на окупованій території, солідарність із близькими людьми тих політв'язнів, які сьогодні тужать у катівнях ФСБ, солідарність громадян України, представників наших діаспор ‒ української та кримськотатарської, а також солідарність майже всього світу з кримськотатарським народом ‒ це важлива складова нашої боротьби, яка дає перспективу й нове натхнення в посиленні спротиву окупаційній владі в Криму.

‒ Чи допомагають репресії влади в діях із залучення кримських татар до участі в російських виборах?

‒ Вибори, які відбуваються на окупованій території, різні, й дотепер кримськотатарський народ ігнорував і бойкотував ці політичні процеси. Кримські татари масово не брали участі в «референдумі» 2014 року, у виборах 14 вересня 2014 року до так званої держради та місцевих рад, у виборах президента Росії та в Держдуму РФ.

І, звичайно ж, нас чекає серйозний іспит 2019 року, коли проводитимуться знову російські вибори до місцевих рад. Минуло п'ять років і, однозначно, що проводиться певна пропагандистська робота. Люди, намагаючись адаптуватися в тій ситуації, намагаючись вижити, стикаються з масою побутових проблем на місцевому рівні. І що робити в цьому випадку, це запитання для нас дуже серйозне, тому що ми знаємо про проблеми, які є, які виникали в місцях, де більшу частину населення становлять кримські татари. Це позначалося й на можливості отримання освіти, й на дитячих садках, формуванні місцевого бюджету тощо. І це негативно позначалося на наших співвітчизниках.

Що стосується участі у виборах до так званої держради, то тут необхідно продовжувати утримуватися, а вірніше ігнорувати. Тому майбутні вибори вимагають глибокого політичного аналізу для того, щоб ми могли дати якісні рекомендації нашим співвітчизникам для забезпечення системної ненасильницької боротьби в умовах продовження окупації Криму. До цього питання ми повинні будемо ще повернутися, провести політичний аналіз і відповідно дати свої рекомендації.

‒ Які заходи вживає Кримськотатарський ресурсний центр для вирішення кримської проблеми, а також для підтримки кримських активістів?

‒ Кримськотатарський ресурсний центр працює в основному в трьох напрямках. Перший напрямок ‒ це захист прав людини в окупованому Криму. Це збір інформації, моніторинг, інформування про порушення прав людини в Криму і колективних прав кримськотатарського народу на міжнародному рівні. Це проведення різних сайд-івентів і залучення до участі в них найближчих родичів політв'язнів. На основі зібраної інформації та моніторингу ми готуємо скарги, звіти до міжнародних конвенційних і договірних органів, таких як ОБСЄ, Комітет з прав людини ООН. Збір інформації для Міжнародного суду, подача заяв до Європейського суду з прав людини ‒ все це величезна й важлива робота.

‒ А що собою являє другий напрямок?

‒ Другий напрямок ‒ це надання сприяння в розвитку будь-якої доброї ініціативи, пов'язаної з кримськими татарами та Кримом. Можу назвати низку успішних ініціатив у цьому плані. Це, перш за все, розвиток міжнародного руху за деокупацію Криму та солідарність із кримськотатарським народом #LiberateCrimea. Ця ініціатива стала досить успішною, в межах цієї ініціативи вже проводиться низка кампаній.

Наприклад, зараз проводиться кампанія «Об'єднані прапором ‒ #LiberateCrimea». Кримськотатарський прапор розмірами три на чотири з половиною метри подорожує країнами Західного світу. Він побував в Австралії, США, Канаді, європейських країнах, буде в Ізраїлі та Туреччині. Коли цей прапор прибуває в ту чи іншу країну, то українська та кримськотатарська діаспори, місцеві активісти та політики проводять акцію, об'єднуються й таким чином висловлюють солідарність із кримськотатарським народом.

‒ Були й інші успішні кампанії?

‒ Друга досить успішна кампанія ‒ це «Кандидат, скажи, чий Крим?». Сама мета цієї кампанії ‒ привернути увагу українського виборця до теми деокупації Криму, до теми захисту прав людини в окупованому Криму та реалізації колективних прав кримськотатарського народу. Завдяки цій кампанії ми змогли змінити думку та привернути увагу до цих питань кандидатів у президенти України, які публічно говорили про свою позицію.

‒ Чи були акції до п'ятиріччя спротиву?

‒ Також складними були лютий і березень цього року, коли в межах міжнародних кампаній та акцій, присвячених п'ятій річниці спротиву російській агресії, проводилися масові заходи в різних столицях світу. Таким чином, ми привернули увагу міжнародної громадськості до проблеми. Це направлене в першу чергу на громадянське суспільство в тій чи іншій європейській країні. Тому що на рівні експертів, на рівні політиків і дипломатів робота ведеться, а на рівні громадянського суспільства, яке бере участь у виборах своїх політиків, ця ніша виявилася досить вільною. Всі демократичні країни проходять через вибори, і для нас важливо, щоб громадяни цих країн обирали тих політиків, які будуть відстоювати інтереси кримськотатарського народу, інтереси цілісності України. Для нас дуже важливо, щоб суспільство в цих країнах під час виборів депутатів враховувало фактор кримської проблеми.

‒ І який же третій напрямок діяльності Кримськотатарського ресурсного центру?

‒ Третій напрям ‒ це нормотворча діяльність. Ми активно проводили й проводимо роботу для ухвалення закону про корінні народи України. Ми позначаємо ті проблеми, які є в Україні щодо колективного права кримськотатарського народу. І звичайно ж, це ті ідеї та напрямки, які спрямовані на об'єднання українського суспільства на підтримку наших співвітчизників у Криму. Все це дуже важливі напрямки, в яких необхідно рухатися далі.