Днями колишній в'язень Кремля, письменник і кінорежисер, кримчанин Олег Сенцов на сторінці львівського «Видавництва Старого Лева» в Facebook презентував фантастичний роман «Другу також варто придбати». 43-річний автор, як зазначають критики, вступив в активний творчий період, що можливо, дасть йому можливість надолужити час, згаяний у російських застінках, як у літературі, так і в галузі кінорежисури.
Цей факт особливо важливий для кримчан. Не секрет, що багато хто з них вважав успіх першого фільму Олега Сенцова «Гамер» випадковим. Подальшу популярність кінорежисера вони пов'язували не з його творчими успіхами, а з його минулим. Пам'ятаю, як під час його ув'язнення на кримському телебаченні виступив із коментарем голова російської кримської громадської палати Григорій Іоффе. Сенцов тоді стояв поперек горла всім окупантам, тому Іоффе, бажаючи догодити своїм господарям, не тільки назвав Сенцова посередністю, але й сміявся над тим, що фільм, за його відомостями, знятий фотоапаратом. Річ не тільки в тому, що технічно неписьменний чиновник-громадський активіст не знає, що сучасні цифрові фотоапарати відмінно знімають відео і цілком придатні для зйомок фільмів. Річ у тім, що в його голосі відчувалася така суміш ненависті та заздрості, що було очевидно: Іоффе сам не вірить у те, що говорить, і заздрить успіху поки маловідомого режисера.
Але минув час, думки Григорія Іоффе вже ніхто не пам'ятає і нікому вона не цікава, він залишається невідомим прислужником російських терористів, який просто на старості років зіпсував собі некролог, а простий хлопець із Криму Олег Сенцов поступово набуває світової популярності, став лауреатом уже численних премій, і тепер уже практичними справами, книгами та фільмами, підтверджує, що він не посередність, а багатогранний талант.
Старі книги та фільми...
Як письменник Олег Сенцов починав з оповідань, які згодом увійшли до книги «Жизня». Це серія щирих і безпосередніх розповідей про дитинство та юнацтво автора ‒ «Собака», «Лікаренька», «Школа», «Заповіт», «Бабуся», «Макари». У них видно, як формувалися моральні риси підлітка, із загостреним почуттям власної гідності, який відкидає конформізм. Це практично процес формування в душі людини програми ставлення до життя, до держави, до суспільства, до природи, до тварин, до історії. Ці розповіді багато в чому пояснюють, як саме автор дорослішав, як він став самостійним, чому опинився на Майдані, чому не прийняв анексію Криму і боровся з окупантами.
Олег Сенцов народився в Сімферополі, жив у селі Скалистому. Закінчив Київський економічний університет за спеціальністю «маркетинг». Отриману освіту використовував у бізнесі ‒ захопився кіберспортом і відкрив у Сімферополі комп'ютерний клуб. Але бізнес поставив на службу творчим процесам ‒ став співзасновником кінокомпанії «Край Кинема», зняв короткометражний фільм «Добре ловиться рибка-бананка», пізніше другий фільм ‒ «Ріг Бика». Вступив на навчання на кінематографічні курси в Москві. 2011 року зняв на власні гроші повнометражний фільм «Гамер», в якому розповів про хлопця, захопленого відеогрою у мережі. Це був успіх. Картина мала покази на українських і міжнародних кінофестивалях і привернула увагу новизною та безпосередністю.
З 2013 року Олег Сенцов працює над фільмом «Носоріг», за власним сценарієм, про бандитські 90-ті. Але не встиг. Поїхав до Києва, приєднався до Автомайдану. Під час захоплення Криму «зеленими чоловічками» його повністю захопила пристрасть і обов'язок спротиву агресорам ‒ розвозив продукти в заблоковані українські військові частини, проводив мітинги. 10 травня 2014 року співробітники ФСБ Росії затримали його за звинуваченням у підготовці терактів. Російський суд призначив йому 20 років колонії суворого режиму, значну частину цього терміну Олег Сенцов відбував на Півночі Росії. У 2018-му році оголосив голодування, яке тривало 145 днів, із вимогою звільнення всіх українських політв'язнів у Росії. Став лауреатом премії Європарламенту імені Андрія Сахарова за свободу думки. На свободу вийшов у 2019 році під час вересневого обміну полоненими між Україною та Росією. Нагороджений орденами «За мужність» III і I ступеня. У 2016 році отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка за фільми «Гамер» і «Носоріг».
...і нові книги та фільми
Як розповів сам Олег Сенцов на презентації, дія книги відбувається в США. Головний герой Джим Гаррісон сидить у туалеті та гортає науково-популярні журнали, його дружина готує сніданок. У місто вдираються інопланетяни. Позаземні зелені ящірки прагнуть «врятувати людей від них самих». Беруть під контроль і нав'язують свої правила. Сенцов працював над цією книгою під час ув'язнення в російській колонії в Якутії. За його словами, роман на 560 сторінок написаний кульковою ручкою в декількох зошитах. Чернетка була готова за три місяці, а ще за два ‒ чистовик. На початку 2019 року друга редакція була надіслана поштою на волю.
У сюжеті книги простежується досить прозора алегорія на анексію Криму. «Зелені чоловічки» з'явилися на півострові, щоб врятувати кримчан від них самих. Звісно, якби роман був написаний прямо, а не алегорично, то тюремники б його швидко знищили. А так на запитання наглядачів, що ти там цілими днями пишеш, Олег відповідав ‒ книгу. На запитання, про що? ‒ сміливо говорив ‒ про інопланетян. Тим більше, якби тюремники й почали читати, то захоплення Америки зеленими інопланетними істотами могло б їм навіть сподобатися...
Під час презентації Олег Сенцов пояснив: «Але це більше досвід із Криму 2014 року: окупація півострова російськими військами та колабораціонізм частини населення і місцевої влади. Це книга не про інопланетян, а про нас... Початкова ідея була ‒ показати, що відбувається з людьми, які вказували іншим, як треба жити. Головна тема твору ‒ прагнення суспільства, технічно й інтелектуально розвиненішого, нав'язати правила життя менш розвиненому. «Всі ми карлики, які стоять на плечах велетнів» ‒ ця фраза годиться і для вчених, і для письменників. Прабатьками цього твору, велетнями, на чиїх плечах виникла ця робота, стали Рей Бредбері зі своєю «Бетономішалкою» і брати Стругацькі з «Другою навалою марсіан». Звісно, я не намагався пародіювати сюжет або тим більше стиль. Але на будь-якого письменника впливають книги, які він читав і які його формували. Я намагався розвивати цю тему, вносити своє, придумувати алегорії та смисли. Ховаючи все це за простим пригодницьким сюжетом...»
Олег Сенцов розповідає, що він уже мав досвід написання романів. «Це мій другий роман. Над першим «Купіть книгу ‒ вона смішна» працював 10 років тому... Це перший досвід великого твору. Подумав: ну хто читатиме цю маячню? У передмові звертався до своїх 18 читачів, тому що на більше не розраховував. Тоді ж придумав другу й третю частини, ніяк не пов'язані між собою, окрім імені головного героя. Вирішив, якщо перша книга матиме хоча б 18 читачів і буде видана, напишу продовження. Роман вийшов, коли я був у російській в'язниці. Почав отримувати позитивні відгуки. Люди писали: «Прочитав твою книгу ‒ дуже зайшла, я так сміявся». Зрозумів, що комусь мій стиль подобається. У в'язниці маєш вільний час ‒ я кожен день упродовж трьох місяців писав. Дуже швидко ‒ майже по главі за день...»
Про фільм «Носоріг» Олег Сенцов розповідає: «Фільм збудований у трьох часових проміжках. Минуле ‒ це історія головного героя Носорога від дитинства і до підпільного життя в Німеччині. Розповідається в хронологічному порядку. Переривається фрагментами однієї довгої розмови в автівці з чоловіком, якому Носоріг сповідається. Ця бесіда відкриває справжню сутність героя. Вона відбувається в сьогоденні. Фінальна сцена ‒ це майбутнє. Яке існує, можливо, тільки в голові Носорога.
Кадри фільму насичені деталями, звичками героїв. Картина ‒ ритмічна та динамічна. Але не через монтажну нарізку, а завдяки щільності наповнення життям...».
Олег Сенцов повідомив читачам, що вже у вересні має вийти його двотомник, до якого увійдуть не тільки нові прозові твори, а також щоденники його голодування, тюремні розповіді, а також твори, написані в інші періоди. Уже можна сказати, що нові книги викличуть такий же високий інтерес читачів, як і попередні фільми і книги.
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Справа Сенцова та Кольченка
Кримського режисера Олега Сенцова і анархіста Олександра Кольченка затримали представники російських спецслужб у Криму в травні 2014 року за звинуваченням в організації терактів на півострові. У серпні 2015 року Північно-Кавказький окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Сенцова до 20 років колонії суворого режиму за звинуваченням у терористичній діяльності на території Криму. Кольченко отримав 10 років колонії. Обидва свою провину не визнали.
Олег Сенцов відбуває покарання в місті Лабитнангі, на півночі Росії. Олександр Кольченко перебуває в колонії міста Копейськ, на Уралі.
Після 145 днів голодування з вимогою звільнити всіх українських політв'язнів, які перебувають у російських в'язницях, Сенцов «письмово погодився на прийом їжі». Він назвав це «вимушеним заходом через загрозу насильницького годування». Amnesty International заявила, що примусове годування є катуванням. 25 жовтня 2018 року Сенцову присудили премію Європарламенту «За свободу думки» імені Сахарова.
Правозахисний центр «Меморіал» вніс Сенцова і Кольченка в список політв'язнів. Петицію на сайті Білого дому із закликом врятувати засудженого в Росії Олега Сенцова підписали понад 100 тисяч осіб.
