26 лютого в Україні відзначають День спротиву Криму російській окупації. У 2014 році в цей день під будівлею Верховної Ради Криму відбувся мітинг на підтримку територіальної цілісності України. Він закінчився зіткненнями між проукраїнськими мітингувальниками та проросійськими активістами.
П'ять років по тому після анексії Росія, як і раніше, наполягає, що Крим ‒ це її територія, незважаючи на осуд міжнародної спільноти та санкції. В таких умовах президент України Петро Порошенко говорить винятково про політико-дипломатичний шлях повернення Криму, визнаючи ефективність політики санкцій проти Росії.
Заступник постійного представника президента України в Автономній Республіці Крим Ізет Ґданов розповідає про роль свого відомства в умовах анексії та наявної стратегії деокупації півострова.
‒ Наше представництво бере участь у захисті прав і свобод громадян, які живуть у Криму або вимушено залишили його. Ми займаємося будь-якими питаннями, які так чи інакше стосуються наших громадян, наприклад, коли вони перетинають адміністративний кордон і стикаються з певними проблемами. Дійсно, анексія Криму не була передбачена в законодавстві, і є проблеми, які вирішуються в ручному режимі. Щодо стратегії деокупації Криму, цей документ був розроблений Радою національної безпеки та оборони десь 3 роки тому. Він не може бути у відкритому доступі, але зараз, безумовно, потребує доопрацювання та затвердження на національному рівні. Це дозволить за планом реалізовувати державну політику з деокупації та реінтеграції Криму, дасть чіткий сигнал нашим міжнародним партнерам щодо санкцій тиску на агресора.
Голова громадської організації «Сила права», екс-віце-прем'єр АРК Андрій Сенченко скептично дивиться на дії української влади в цій сфері.
На превеликий жаль, ніякої стратегії влади не маєАндрій Сенченко
‒ На превеликий жаль, ніякої стратегії влада не має, і ми спостерігали це упродовж 5 років. Чому за весь цей час вони не сформулювали жодної думки, як діяти? Президент Петро Порошенко упродовж 5 років активно проштовхував «мінську формулу», де про Крим не було ані слова. Навіть більше, її автор ‒ Володимир Путін. Ні профільне міністерство, ні РНБО, ні Кабмін загалом, ні президент жодної виразної думки щодо Криму не транслювали. Можна було б погодитися, що там є секретні плани, але немає ніяких ознак того, що хоч що-небудь робиться. На мій погляд, це питання потрібно було ставити в межах Будапештського формату переговорів ‒ це єдиний формат, в якому Україні хтось щось зобов'язаний в обмін на відмову від ядерного арсеналу. Однак президент упродовж 5 років нехтував ним і двічі з трибуни ООН принизливо висловлювався на цю тему.
Російський опозиційний політик, лідер партії «Западный выбор» Костянтин Боровой вважає, що для деокупації Криму мають відбутися зміни в Росії.
Головна умова ‒ це зміна влади в РосіїКостянтин Боровой
‒ Головна умова ‒ це зміна влади в Росії. Нинішня влада пов'язала своє існування, свою легітимність, свою підтримку з боку суспільства з цією пропагандистською умовою, яка в загальному вигляді звучить як «розширення імперії». Зараз Крим не приносить Росії жодного політичного та економічного прибутку, але відмовитися від нього важко, тому що в іншому випадку стане зрозуміло, що це була військова, політична авантюра, яка коштувала країні дуже дорого. Це і санкції, й ізоляція, і багато інших негативних наслідків, пов'язаних з військовими діями. Але в той момент, коли Росії доведеться піти зі сходу України, їй доведеться піти також з Криму. Україна отримає потужний імпульс для власного розвитку.
Народний депутат України Сергій Висоцький робить висновок, що у Києва насправді немає великого простору для дій з деокупації півострова.
‒ На жаль, дуже багато українців від відчуття безсилля, коли об'єктивно можна зробити мало що, а людині все одно хочеться діяти або бачити результат, ‒ починають перекладати відповідальність з агресора на жертву. Мовляв, Україна щось не так робить, щось недопрацьовує. Але по-справжньому провина за агресію та окупацію лежить на агресорі, і поки він не програє, не здасться або не змінить своє рішення, мало що можна зробити. Єдине, що може зробити Україна, наш парламент ‒ це максимально підвищувати ціну окупації для окупанта. Нічого іншого в цьому випадку, поки Росія не ослабне, поки не почне сипатися російська державність або території, зробити неможливо.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
