Доступність посилання

ТОП новини

«Македонська» епоха в Криму: влада Джарти та Могильова напередодні російського «приєднання» Криму 2014 року


Колаж – Анатолій Могильов, Василь Джарти
Колаж – Анатолій Могильов, Василь Джарти

Сім років тому, 23 лютого 2014 року, президент України Віктор Янукович де-факто залишив свою посаду і виїхав до Росії через Крим. За чотири роки його президентського правління півостровом керував спочатку Василь Джарти, а потім, після смерті останнього, Анатолій Могильов.

У Криму тоді говорили, що при Партії регіонів у місцевій владі влаштувалася команда «македонців» ‒ наближених до Віктора Януковича чиновників з Макіївки та Донецька. Про те, яким був цей період у житті півострова до початку російської анексії, в ефірі Радіо Крим.Реалії разом із ведучим Олександром Лащенком говорять колишній міністр курортів і туризму Автономної Республіки Крим Олександр Лієв, ексначальник Головного управління МВС України в Криму Геннадій Москаль та керівниця Центру журналістських розслідувань Валентина Самар.

‒ Пане Олександре, як ви оцінюєте час правління Василя Джарти та Анатолія Могильова в Криму? І як донецько-макіївські кадри керували Кримом?​

Це були знакові чотири роки
Олександр Лієв

Лієв: Це були знакові чотири роки. Для мене, окрім якихось уже звичних гасел про донецько-макіївських, було важливіше, що до Криму вперше був застосований системний підхід. Були розставлені пріоритети, які види економіки для Криму найважливіші тощо. Ймовірно, більшість нашої аудиторії вважає, що півострів завжди був у першу чергу туристичним регіоном, проте насправді до 2010-го туризм не був пріоритетом. Так тривало багато років, і це позначалося на якості рекреації.

‒ Ви, власне, у ті роки й відповідали за туристичну сферу. Що змінилося?

Нам у результаті вдалося збільшити туристичний потік до Криму на мільйон осіб ‒ і, що найголовніше, керувати цим потоком
Олександр Лієв

Лієв: Вона отримала досить велику системну підтримку, саме завдяки тому що туризм став пріоритетом. Була запущена низка програм з реальним фінансуванням, практично всі галузі переспрямували на туризм. Це стосувалося й аграрної сфери, і транзитної, і транспорту, і регіональних програм міст і районів. Нам у результаті вдалося збільшити туристичний потік до Криму на мільйон осіб ‒ і, що найголовніше, керувати цим потоком. Півострів завжди вважався літнім курортом, проте поряд з Туреччиною він абсолютно неконкурентоспроможний у такій якості. Крим ‒ це оздоровниця, і в цьому плані він конкурентоспроможний весь рік. У підсумку ми добилися того, щоб після п'яти мільйонів туристів на рік півострів прийняв у 2012-му та у 2013-му понад шість мільйонів щороку ‒ причому той додатковий мільйон приїхав відпочивати до Криму не влітку. Завантаження оздоровниць і пансіонатів збільшилося майже на 30%, завдяки новій стратегії.

Олександр Лієв
Олександр Лієв

‒ Які ще пріоритети розвитку Криму були встановлені тоді?

Джарти запропонував реалізувати економічні пріоритети не через Конституцію АРК, а через окремий закон
Олександр Лієв

Лієв: Загалом їх було п'ять: перш за все, туризм, який вперше піднесли так високо. Другим пріоритетом став транзит ‒ і вантажів, і пасажирів через Крим. Таким чином, п'ять портів Криму плюс Севастополь отримали додаткові обороти. Третім пріоритетом був розвиток аграрної сфери, четвертим ‒ експортоорієнтованої промисловості, п'ятим ‒ соціальної сфери. Тоді багато заперечували, що остання не належить до економіки, але Джарти наполіг на тому, що соціалка ‒ це саме економічний пріоритет. Окрім того, при ньому були запущені земельні аукціони, ухвалена низка інших важливих документів ‒ можна сказати, дорожня карта, якою ми рухалися вже після смерті Джарти, при уряді Могильова. З'явився окремий законопроєкт про розвиток Криму, і якби він почав працювати, я думаю, багато б склалося інакше. Це була альтернатива розширенню повноважень Автономної Республіки Крим. Всі бачили перспективу в тому, що півострів повинен мати у складі України особливий економічний ‒ не політичний ‒ статус, оскільки це сезонний регіон з недостатньою кількістю вологи та багатьма іншими унікальними факторами. Словом, Джарти запропонував реалізувати економічні пріоритети не через Конституцію АРК, а через окремий закон. На жаль, він так і не був ухвалений Верховною Радою.

Василь Джарти, березень 2011 року
Василь Джарти, березень 2011 року

‒ Тобто ви загалом позитивно оцінюєте правління Джарти?

Лієв: За ті півтора року, що Джарти був на чолі Криму, він показав себе як системний, досить жорсткий у питаннях реалізації проєктів керівник, але при цьому з можливістю компромісів, умінням слухати і швидко бачити проблеми. Я частіше міг потрапити до Джарти, ніж згодом до Могильова. У колективі він поводився дуже інтелігентно, як справжній лідер.

‒ Дякуємо. Геннадію, ви якої думки про стиль управління Василя Джарти у Криму?

Джарти привів своїх прокурорів, СБУшників, усіх інших
Геннадій Москаль

Москаль: У 2009 році я працював у Верховній Раді, і тоді терміново ввели посаду заступника міністра внутрішніх справ України. Я пішов на неї, одночасно ставши начальником Головного управління МВС у Криму. Партія регіонів щодня пікетувала, моя фотографія висіла над трибуною, в адміністративний суд подавали позови тощо... Я знаю справжній стан справ. Джарти привів своїх прокурорів, СБУшників, усіх інших. Він закидав тенета на весь Крим, так що, образно кажучи, навіть мертві платили. Будучи депутатом Верховної Ради, я два-три рази їздив до Криму, тому що під цей економічний прес потрапляли мої друзі, знайомі бізнесмени. З великими труднощами я це все залагоджував. Так що не треба розповідати казки.

Геннадій Москаль
Геннадій Москаль

‒ Валентино, ось такі у нас діаметрально протилежні оцінки. Що ви скажете?

Те, що зробив Джарти, Могильов, на мій погляд, провалив ‒ в економічному плані, в справі євроінтеграції півострова
Валентина Самар

Самар: Перш за все, правління Джарти та Могильова ‒ це дві абсолютно різні періоди для Криму. Те, що зробив Джарти, Могильов, на мій погляд, провалив ‒ в економічному плані, в справі євроінтеграції півострова. Розумію, як це звучить, але все ж. Джарти приїхав керувати до Криму в «почесне заслання» і, як мені здається, сприйняв це з образою. Все-таки він претендував на посаду міністра з надзвичайних ситуацій після участі у схемах щодо Межигір'я та інших. Проте Джарти призначили в корумпований і зубожілий Крим, однак він поставився до цього як до трампліна. Це йому належить ідея перетворити Крим на перлину України, це він налагодив стосунки з Меджлісом, після чого почали давати землю кримським татарам, щоб звільнити самозахоплення. За Джарти ухвалили рішення будувати Соборну мечеть у Сімферополі, створили агентство із залучення в Крим західних інвестицій та умови для проходження перших в історії автономії відкритих земельних торгів.

‒ Але до чого тут євроінтеграція?

Коли після його смерті у Крим прийшов Могильов, проросійські сили тут же підняли голови
Валентина Самар

Самар: Адже був період, коли Київ дійсно хотів євроінтегруватися, і Джарти сприймав це серйозно! При цьому, скажімо прямо, Джарти бульдозером зачищав усю опозицію, яка виступала проти Партії регіонів ‒ але в тому числі й проросійську. Це ж тоді з Криму викинули Юрія Мєшкова, який наважився приїхати на півострів і розповісти щось про кримську конституцію 1991 року. Джарти відіслав усі проросійські сили Криму на маргінес (на периферію чого-небудь ‒ ред.). І хоча він був одним з тих політиків України, які будували корупційну державу, але водночас виявився одним з небагатьох, хто приносив користь державі та людям. Треба сказати, що жорсткіше за мене Джарти не критикував ніхто ‒ і він завжди сприймав це нормально, погоджувався з дуже багатьма речами. Коли після його смерті у Крим прийшов Могильов, проросійські сили тут же підняли голови. Я не можу уявити собі Джарти, який би перед оточеною Верховною радою Криму склав свої повноваження і виїхав. Моя думка ‒ якби Джарти був живий, у 2014 році нічого не сталося б так, як сталося у результаті.

Валентина Самар
Валентина Самар

‒ Журналісти Крим.Реалії запросили Анатолія Могильова взяти участь у програмі, проте він повідомив, що не зможе взяти участь. Редакція готова доповнити цей матеріал його коментарями. Тим часом у серпні 2019 року Крим.Реалії зробили велике інтерв'ю з Могильовим, в якому обговорили безліч питань, пов'язаних з його роботою в Криму та реакцією на початок російської анексії півострова.

(Текст підготував Владислав Ленцев)

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.

  • 16x9 Image

    Олександр Лащенко

    На Радіо Свобода – з березня 2005 року. До цього працював три роки на «Громадському радіо». Народився в 1969 році в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

XS
SM
MD
LG