Попри те, що війна на Донбасі триває вже понад 5 років, у Кримінальному кодексі України досі відсутня стаття про відповідальність за злочини проти людяності. Правозахисники та родини постраждалих наполягають на внесенні відповідних змін, аби винні не змогли уникнути покарання.
На сьогодні Кримінальний кодекс України (ККУ) не відповідає міжнародним стандартам у питанні міжнародних злочинів, наголошують правники. Це означає, що у ньому не передбачено кримінальну відповідальність за здійснення злочинів проти людяності, а положення про воєнні злочини не відповідає вимогам міжнародного кримінального права.
Фактично, ці прогалини у національному законодавстві виникли не тільки тому, що воно не було адаптовано до українських реалій з початку збройної агресії Росії. По-перше, в основі сучасного ККУ лежить ще радянський кодекс від 1960 року. По-друге, положення Кримінального кодексу й раніше системно не узгоджувались із сучасним міжнародним правом та його запровадженням на національному рівні. Саме це, на думку правозахисників, є однією з причин, чому від 2014 року українські суди (Слов’янський міськрайонний суд – ред.) винесли лише один вирок за скоєння воєнного злочину.
Помилкова кваліфікація злочинів
«Я не хочу, щоб катування наді мною розслідувалося в Україні як звичайний кримінальний злочин. Я хочу, аби те, що відбувалось у ті дні, розглядалось як злочин проти людяності», – сказала у 2018 році правозахисникам Центру інформації про права людини Ірина Довгань, яку в серпні 2014 року російські гібридні сили затримали у Донецьку. Тоді жінку обгорнули українським прапором, прив'язали до стовпа у центрі міста та змусили тримати плакат із надписом «Вона вбиває наших дітей» – деякі перехожі плювали їй в обличчя та били ногами.
На проблемі кваліфікації подібних злочинів постійно наголошують як правозахисники, так і юристи. На даний час у Кримінальному кодексі України є лише одна стаття 438, в якій згадуються воєнні злочини з конкретними складовими – жорстоке поводження з військовополоненими та цивільними, примусові роботи та розграбування національних цінностей на окупованих територіях. Усі інші склади злочину, згідно з цією статтею, українські слідчі мають шукати у підписаних Україною міжнародних договорах.
Ця невідповідність реаліям підштовхує українських слідчих застосовувати щодо скоєних злочинів під час збройного протистояння статті ККУ, які стосуються злочинів мирного часу. Так, наприклад, вбивства полонених, зґвалтування, катування, примус до проституції чи захоплення заручників продовжують кваліфікуватися як загальнокримінальні злочини.
«Зважаючи на все це, назріла необхідність ухвалення змін до Кримінального кодексу України з метою належної криміналізації міжнародних злочинів», – вважає юрист-міжнародник Антон Кориневич, який є одним із розробників законопроекту #9438 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права».
Чому Верховна Рада має ухвалити законопроект #9438
За словами авторів законопроекту, він передбачає створення у Кримінальному кодексі України окремого розділу, що стосуватиметься подібних міжнародних злочинів і надаватиме таким чином правоохоронцям і судам чіткі основи для належної кваліфікації такого типу правопорушень.
Разом з цим, у законопроекті також запропоновані зміни та уточнення до вже наявних статей Кримінального кодексу України. Зокрема, до тих, які стосуються амністії, катування, поняття агресії та геноциду. Також один із авторів законопроекту, правник Костянтин Задоя зауважує , що внесення таких змін дозволить уникнути безкарності – до цих справ не буде використовуватися принцип терміну давності, а винні не підпадатимуть під амністію чи звільнення від кримінальної відповідальності.
«Якщо цей законопроект буде ухвалений, то Україна нарешті отримає можливість належним чином судити воєнних злочинців, належним чином розглядати ці міжнародні злочини в українських судах. По суті, це створення умов для реалізації правосуддя за скоєння міжнародних злочинів», – наголошує Кориневич.
Над запропонованими змінами близько трьох років спільно працювали українські та міжнародні експертні групи за участі Міністерства юстиції. Документ ще у грудні 2018 року було внесено Кабінетом міністрів на розгляд парламентом, а в лютому поточного року він отримав схвальну рекомендацію профільного комітету. Експерти також схвально оцінюють законопроект та вважають, що він сприятиме забезпеченню справедливості, правосуддю та відповідальності у справах щодо Майдану, Криму і Донбасу.
Однак, попри це Верховна Рада досі не розглянула законопроект у сесійній залі.
Правозахисники та родичі постраждалих вимагають
Через зволікання з розглядом законопроекту #9438 колишні полонені, українські правозахисні групи та родини постраждалих від воєнних злочинів вже неодноразово організовували акції протесту. Чергове звернення до народних депутатів оприлюднила Кримська правозахисна група 27 травня.
«Ухвалення законопроекту чекають десятки тисяч людей, які стали жертвами російської збройної агресії у Криму та на Донбасi. Саме за цим законом Україна має судити представників незаконних збройних формувань, які утримують та катують людей у підвалах на окупованих територіях. Саме за цим законом Україна має притягнути до відповідальності винних у грубих порушеннях міжнародного права, які сталися під час Іловайського котла, боїв під Дебальцевим, розстрілу житлових кварталів Маріуполя, знищення автобусу під Волновахою тощо», – йдеться у заяві правозахисників, у якій вони закликають Верховну Раду неодмінно розглянути документ 30 травня.
Члени Кримської правозахисної групи наголошують, що зволікання із ухваленням цього закону уже призводить до невідворотних наслідків. Вони також зауважують, що тільки міжнародні злочини не мають терміну давності, тому правильна кваліфікація цих дій сьогодні дасть можливість притягнути відповідальних навіть через десятки років.
Ухвалення цього законопроекту також є однією з вимог, які родичі полонених та правозахисники висловили у відкритому листі до нового президента України Володимира Зеленського 22 травня.
