Протидія російській агресії не може відійти у «тінь» – міністр Кулеба

Чартери, спецлітаки і спецпотяги, та навіть пороми по Чорному морю, якими українці мають повертатися додому. Через коронавірус все це тепер у фокусі діяльності міністра закордонних справ. І хоча всі закордонні відрядження скасовано, питання протидії російській агресії під контролем та постійно обговорюються із зарубіжними партнерами. І жоден коронавірус, за словами Дмитра Кулеби, «не здатен загасити чи загальмувати зусилля з повернення наших громадян з полону і незаконного утримання». Про пандемію, ознаки невпевненості Путіна, «черв’ячка» від Російської Федерації, ініціативи Єрмака і Козака та багато іншого в ексклюзивному інтерв’ю міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби.

Інна Кузнецова: Скільки годин ви сьогодні спали?

– Десь годин шість. Я намагаюся спати насправді. Тому що сон дуже важливий, по-перше, для імунітету (зараз не час, коли треба розтринькувати імунітет), а по-друге, вдень треба працювати, тому намагаюся відсипатись хоч трохи, щоб з новим зарядом починати день і працювати далі.

– Вам «пощастило» стати міністром закордонних справ у такий складний період пандемії. Але хто його знає, можливо, для кар’єри це і цікавий варіант. Що зараз є пріоритетом в роботі?

– Це найскладніший період в історії української дипломатії. Тому що ніколи до цього одночасно у світі не виникало стільки пожеж, які потрібно нам вирішувати. І при цьому зосереджуватися на двох завданнях насправді. По-перше, допомагати українським громадянам, які потрапили в біду, починаючи з Ямайки, Чилі, закінчуючи островами у Тихому океані. По-друге, працювати з нашими міжнародними партнерами над отриманням допомоги для України і над пошуком усього того, що потрібно для боротьби з коронавірусом.

– Але, з іншого боку, деякі громадяни незадоволені, що скасували рейси, а потім організовуються спецрейси для того, щоб евакуювати людей, але квитки надто дорогі.

– Коли громадянин потрапляє в біду, і якби ми були на місці таких людей з вами, то ми відчували би те ж саме, громадян не цікавить нічого, окрім вирішення їхніх конкретних проблем. Ні загальна картина, ні хто і що ухвалює, вони хочуть, щоб хтось прийшов і зараз моментально вирішив їхню проблему. Це нормальна людська реакція. Тут немає нічого дивного.

На жаль, люди, які висловлюють таку думку, як ви щойно процитували, не враховують декілька чинників. По-перше, що не лише Україна закриває простір, а й інші країни. І якщо певна країна Х закрила пасажирське регулярне авіасполучення з Україною, то ми не можемо туди прилетіти регулярним рейсом, нам потрібно запускати нерегулярні рейси.

По-друге, ми намагаємося мати і маємо під рукою декілька моделей вивезення громадян. І вивезення спецрейсом з певною оплатою квитка – це лише одна з моделей. З Італії ми вивозили людей, які потрапили дійсно в екстрену ситуацію безкоштовно. В деякі міста запровадили спеціальні нерегулярні рейси. Я перепрошую, але якщо ти стоїш перед вибором не вилетіти взагалі або вилетіти літаком з якоюсь зашпареною ціною у тисячу доларів, як ми бачили, ми тобі пропонуємо вилетіти десь за 150, 200 доларів, я думаю, що це не є знущанням з українського громадянина.

– Ольга запитує: «Всі захотіли враз повернутися додому, чому їх така велика кількість? І чи їх перевіряють? Чи вони підписують папери про самоізоляцію?»

– Це залежить від того, звідки людина повертається. Ми не можемо заборонити громадянам України повернутися до України. Це конституційне право громадянина. Тому я прошу ставитися до цього саме з такої перспективи.

МОЗ вживає заходів для того, щоб громадяни, які повертаються, самоізолювалися. Або у разі, якщо вони повертаються з країн пікового навантаження вірусного, наприклад, з Італії, тоді вони проходять перевірку. Наприклад, коли ми відправляли спецборт за українцями, які застрягли на кордоні між Італією і Словенією, то в нас була домовленість з італійськими партнерами про те, що їх ще перед посадкою на борт італійські лікарі перевірили, провели тестування.

– Тобто вони проходили саме тестування?

– Там було три види контролю. Так, їх перевіряли.

Я хочу сказати, що кожен випадок специфічний. І в кожному випадку ми шукаємо рішення, яким чином забезпечити безпеку не лише тих, хто повертається, але і безпеку тих, хто перебуває в Україні.

І останнє, що я хочу сказати, дуже важливе. До останнього літали рейсові літаки. З рейсовими літаками контроль був найменший. Тому що це рейсовий плановий літак – там на вильоті ти можеш просто температуру поміряти. З чартерами це ефективніше працює, бо легше встановити контроль. І тому, що ти не можеш контролювати всіх одночасно. От уявіть, якщо відкритий авіа простір, і всі літаки у звичайному режимі летять – жодних ресурсів не вистачить, щоб проконтролювати. Тому пункти контролю, кількість рейсів і маршрутів зменшується для того, щоб мобілізувати ресурси для здійснення ефективного контролю.

– Запитання від Тетяни Коваленко: «Навчання студентів в Парижі закінчується в травні. Є окреме житло і можливість дотримання ізоляції. Чи буде можливість вилетіти в травні? Чи кидати все і поспішати на березневі літаки?».

– Той, хто може залишатися в країні свого перебування, має для цього матеріальні підстави, тобто гроші, квартиру, може проживати, залишайтеся, чекайте, як ситуація розвиватиметься. Але, будь ласка, підтримуйте зв'язок з посольством, з консульством, реєструйтеся в системі «Друг», детально описуйте свою ситуацію.

Ми працюємо над тим, щоб допомогти усім українцям, де б вони не опинилися. І тому у нас є найрізноманітніші моделі їхнього повернення – від порому, який ми, наприклад, запускаємо по Чорному морю, який буде вивозити людей, до чартерів, спецлітаків, маршрутів потягом. Ми використовуємо абсолютно всі можливості і будуємо логістику для того, щоб створити ці канали повернення для українців. І надалі, безумовно, також працюватимемо над цим. Тому що це не історія одного тижня.

– Запитання від Євгена Балабая: «Коли буде евакуація з Ізраїлю? МАУ пропонує квитки по 500 доларів без багажу».

– Це питання до МАУ. Я хочу сказати, що взагалі ця ситуація перевіряє на людяність. Є компанії і люди, які намагаються заробити на проблемі. Є компанії, які витрачають власні гроші для того, щоб допомогти людям вирішити ці проблеми.

Тут дуже пікантна ситуація. По суті громадянин каже: я хочу евакуюватися – для мене це дуже важливо, але 500 доларів я за це платити не хочу, пришліть за мною безкоштовний літак. Мені здається, що неоднозначність цієї позиції абсолютно очевидна. Ми повертаємо в Україну насамперед тих, хто потребує цього негайно. Тому що жодної альтернативи для цього не існує. Для тих, хто може заплатити за квиток, купуйте квиток і повертайтеся. Це не означає, що ми вас кинемо, але давайте розуміти загальну ситуацію, яка відбувається.

Я також дуже прошу громадян з розумінням ставитися до того, що іноді треба й якусь копійку заплатити за своє повернення, якщо дійсно тобі так конче треба повернутися. Ми працюємо, Міністерство інфраструктури працює, наскільки мені відомо, з авіакомпаніями, щоб умови були максимально прийнятними. Але, дорогі українці, давайте один одного підтримувати і такі питання, як повернення спецбортами, залишати дійсно для екстрених випадків, коли, як знову ж таки у тому ж випадку з Італією, люди ночували в автобусі на кордоні, їх не випускали. У другу ніч ми їх змогли прилаштувати в готель, консули прилаштували їх в готель, оплатили харчування. Оце екстрені випадки.

– Там, де люди, скажімо, поїхали на відпочинок, залишилися в карантині, їх будуть довозити так само спецрейсами, чартерами?

– Ми виходимо з того, що туристичні компанії, які завезли людей і завезли людей на курорти, вони мають їх повертати. Для цього ми будемо допомагати цим туристичним компаніям організувати чартерні перевезення. До речі, тут йдеться не лише про українські авіакомпанії, але й про іноземні, наприклад, як у випадку зі Шрі-Ланкою, ми домовилися з тією авіакомпанією, яка завозила туди людей, що вони їх же і будуть вивозити. Кого не вивезуть ці авіакомпанії з різних причин, того будемо доставляти вже іншими шляхами.

Я думаю, що найефективніший спосіб – дочекатися кінця карантину і вивезти.

– Відпочинок – одна справа. А інша справа – робота. Наскільки я знаю, в Арабських Еміратах працює дуже велика кількість людей. Поки що вони працюють. Але у зв’язку з карантином і захворюваністю у будь-якій країні, можуть початися звільнення, тоді їм доведеться виїжджати. Як ви будете робити це?

– Ви ж розумієте, що не буде моменту, коли ми скажемо: клас, ми всіх вивезли, ось тепер у нас немає людей закордоном. Тому що ми всі живемо у відкритому світі, і люди звикли роз’їжджатися, коли хочуть, залишатися, на скільки хочуть, і повертатися.

Ви абсолютно слушно зауважуєте, що є люди, які зараз ще мають роботу в певних країнах, але через економічну рецесію у світі, яка вже розпочалася, вони незабаром її з великою вірогідністю втратять. Тоді у нас буде друга хвиля тих, хто захоче повертатися. Це люди, які втратять свою роботу і вирішать повернутися додому, дочекатися кращих часів. Щоб ви розуміли, в ОАЕ, які ви згадали, станом на зараз 15 тисяч українських громадян працюють у сфері послуг. В Еміратах ситуація зараз непогана. Там уряд вживає рішучих заходів для того, щоб захиститися від коронавірусу. Честь їм і хвала! Але якщо (не дай, Боже!) там почнуть закриватися теж компанії і людей почнуть звільняти, то у нас буде така друга хвиля. Я вже не кажу про сусідні з нами країни, де традиційно існує велика трудова діаспора.

– Ви говорили про те, що ви у контакті з керівниками міністерств закордонних справ і тепло відгукувалися зокрема про колег з Угорщини. Я знаю, що президент Зеленський спілкувався з президентом Польщі Дудою, дякував йому за допомогу і за те, що безкоштовно лікують українців, які там захворіли. А з ким важко? Є такі країни, з якими немає контакту?

– Зараз всі йдуть на контакт. Але природа контакту, скажімо так, різна. Важко з тими партнерами, які звертаються з проханням випустити з України великі партії масок. Важко не тому, що партнери важкі, а тому, що я всім серцем розумію їхню критичну ситуацію і їхні відчайдушні спроби знайти у світі цей товар та привезти його до своєї країни. Але в Україні діє заборона на експорт масок. І ми наразі не можемо їм нічим допомогти. Тому такі розмови є емоційно важкими, коли ти хочеш допомогти, розумієш, як , але не здатен допомогти через те, що ти насамперед маєш дбати про здоров’я своїх громадян. Ми, безумовно, не торгуємо здоров’ям своїх українських громадян, тому насамперед маємо дбати про них зараз.

– До речі, ця історія з заявою прем’єр-міністра Словаччини Петера Пеллегріні. Ви її спростовували, казали, що це неправда, такого не було. А чи спілкувалися ви з ним і з’ясовували, звідки він взяв цю інформацію?

– З прем’єр-міністром Словаччини має спілкуватися прем’єр-міністр. Тобто це певні такі нюанси протоколу. Але зараз всі працюють в авральному режимі. І в нас не було додаткового контакту з моїм колегою міністром закордонних справ Словаччини з цього приводу. Я просто дійсно спростував цю інформацію.

У мене щодня... От я їхав до вас – мені прийшло повідомлення про спробу компанії однієї з європейських країн, уражених серйозно коронавірусом, купити в Україні маски. Дійсно є приватні компанії в Україні, які готові ці маски продавати. Тому я принагідно дуже прошу ці компанії не наживатися за рахунок здоров’я українських громадян. Кожна продана вами закордон маска – це маска недоотримана українським громадянином. Перестаньте думати про гроші, почніть думати про людей! По-друге, у нас митна служба і МВС блокують будь-які спроби вивезти маски закордон, тому що зараз маска перетворилася на стратегічний товар. У світі відбувається полювання на маски.

– Є й питання того, як громадяни інших держав або люди, які мають постійне проживання закордоном, не можуть вибратися. Наші колеги в аеропорту «Бориспіль» записали кількох людей, які ночують в аеропорту.

– І таких варіантів дуже багато.

– Я можу вам розказати безліч історій, як хтось десь застряг. Я хочу, щоб ми чітко зрозуміли тільки одну річ. Не лише Україна закрилася. У безпрецедентному масштабі країни світу закриваються, Шенгенська зона закривається. Мені дуже сумно, що люди потрапляють у такі форс-мажорні обставини. Але ми маємо розуміти, що це не самодурство українське, от ми так вирішили. Простий приклад. Наприклад, кордон з Польщею. Ми можемо випустити іноземця з України через автомобільний коридор, але Польща заборонила в’їзд іноземців. Є фундаментальні проблеми з цим.

Конкретно щодо тих громадян, які застрягли в аеропорту «Бориспіль», то це питання не до МЗС, а до Державної прикордонної служби України. Я просто ще раз наголошу, що зараз таких ситуацій десятки тисяч по всьому світу, якщо не сотні. І не лише з громадянами України, а й з громадянами багатьох інших держав.

– Чи літатимуть спецрейси для переговорів? Наприклад, на 25 березня запланований «Мінськ», засідання Тристоронньої контактної групи. Чи відбудеться воно?

– Які переговори? Ви що?! Усі переговори згорнуті фізично. Я вчора розмовляв зі своїм колегою міністром закордонних справ Угорщини, і ми домовилися, що заплановане на 26 березня засідання двосторонньої міжурядової комісії ми проведемо в режимі телеконференції у ту ж дату, тому що життя не зупиняється, потрібно працювати, потрібно рухатися вперед.

Щодо «Мінська» теж опрацьовується питання відеоконференції. Зараз усі відрядження масово скасовуються. Я взагалі в МЗС заборонив усі закордонні відрядження.

– Закордонні відрядження – ясно. Якщо літаки не літають, то не можуть літати співробітники МЗС. Представників ОРДЛО, яких запрошували на засідання, їх будуть запрошувати на відеоконференції?

– Так куди запрошувати? Для того, щоб в Мінську відбулася Тристороння контактна група, треба, щоб хтось з Києва прилетів у Мінськ, або хтось з окупованих територій прилетів у Мінськ. Ніхто нікуди не летить.

– Але переговори через відеоконференцію будуть продовжуватися?

– Якщо засідання ТКГ відбудеться, то у режимі відеоконференції.

– Чи пропрацьовувала українська дипломатія загрози з боку Росії, які можуть виникнути на фоні пандемії?

– По-перше, Росія зараз сама зануриться в боротьбу з пандемією. За нашими даними, те, що вони там оптимістичні собі малюють цифри, що в них все добре, то це не так. Власне, нещодавні рішення Росії, щоб заборонити в’їзд на територію для іноземців, свідчать про те, що вони вже не можуть стримувати цю проблему, тому почали вживати рішучих заходів. Тому зараз їхня увага переведеться на вирішення цієї проблеми. Плюс по них сильно вдарило падіння ціни на нафту. Їм треба серйозно переглядати свої економічні моделі.

Зараз Російська Федерація запустила такого «черв’ячка» у вигляді закликів скасувати всі санкції на тлі економічної кризи.

– Так. Це було моє наступне запитання.

– Це ризик. Це безумовний ризик, який ми прогнозували, на який ми відразу відреагували, реалізацію якого ми не допустимо. Ми зараз працюємо над тим, щоб всі ці заклики...

– Тобто ніякі «гуманітарні питання» не допоможуть зняти санкції?

– Це ж не гуманітарні питання.

– Вони кажуть, що це «гуманітарні питання».

– Так у росіян все є «гуманітарним питанням», якщо треба зняти санкції. Ні, це абсолютно не гуманітарне питання. Жодним чином санкції до гуманітарних питань не стосуються.

До речі, ті, хто завжди казав, що санкції не працюють, я вважаю, що ось цей заклик зняти санкції якраз є ще одним доказом того, що санкції працюють. Якби вони не працювали, то, очевидно, ніхто навіть зараз на них не звертав би уваги.

– Ви зараз якось, працюючи з проблематикою пандемії, співпрацюєте з партнерами з тим, щоб упередити...?

– Безумовно. Я, чесно вам скажу, що останні два тижні займаюся на 90% виключно питаннями пандемії. Тому ще раз повторюю, що той виклик, перед яким зараз стоїть українська дипломатія, є безпрецедентним, такого ніколи не було. Наразі ми справляємося з ним, але на це все потрібні над зусилля і максимальна концентрація. Але 10% моєї уваги присвячені завжди протидії російській агресії. Це те питання, яке жодним чином не може відійти у «тінь». І на ключові його аспекти я постійно звертаю увагу і контролюю ситуацію. Тому спілкуюся у тому числі з нашими партнерами. У мене найближчим часом запланована розмова з міністром закордонних справ Німеччини, де ми будемо говорити, очевидно, не лише про пандемію, але й про «нормандський формат», «мінський процес» та інші речі.

– «Нормандський формат», якщо й буде, то так само у форматі відеоконференції?

– Давайте доживемо. «Нормандський формат» планувався на кінець квітня. Тому ще час є. Подивимося на динаміку пандемії і у Франції, і в інших країнах, і в Україні і будемо вже ухвалювати відповідні рішення.

– Для Путіна пандемія пандемією, а приїзд в Крим... З приїздом в Крим була нота МЗС. Які ще заходи?

– А які заходи?

– Протидії.

– У нас завжди заходи на приїзд Путіна в Крим одні і ті ж самі. Ми рефлексуємо, висловлюємо протест, інформуємо партнерів. По суті це все накопичення такої юридичної бази для підтвердження подальшої позиції.

Взагалі я вважаю, що візити Путіна в Крим – це ознака невпевненості. Тому що коли ти впевнений в тому, що в тебе все там добре і все нормально, ти не їздиш туди регулярно, щоб своєю особистою присутністю «надихати» і вирішувати якісь проблеми. Те, що він постійно туди навідується, то це ознака того, що є невпевненість, потрібно ще комусь щось доводити. І вони це роблять.

– Але от колеги-кримці кажуть про те, що їх занепокоїло те, що не було реакції якраз в ці дні 16-го та 18 березня президента Зеленського.

– Була, по-перше, реакція МЗС. По-друге, президент нещодавно виступав на форумі, присвяченому Криму, і максимально жорстко та чітко висловився з цього приводу. Тому давайте не шукати чорну кішку в темній кімнаті. Всі усім займаються. Якщо ми почнемо висувати всі ці претензії надумані – навіщо ми самі себе знищуємо?

Президент максимально чітко висловився. І, по-моєму, чіткіше вже не можна про це говорити. Ми, МЗС, 16 числа теж висловилися. Я попри те, що реально живу в цій протидії кризі, сьогодні, в день, коли ми з вами записуємо інтерв’ю, розмовляв з колегами з приводу того, що ми робимо з Кримом на міжнародній арені, як ми додатково привертаємо увагу до нього. Давайте один одного підтримувати, а не шукати зачіпки, як би ще когось розкритикувати.

– Повертаючись до «Мінська» і тих переговорів, які відбулися в Мінську останнього разу, і документ, який був опублікований в ЗМІ. Ми перед інтерв’ю створили чат для запитань до вас у соцмережах. І дуже багато запитань стосуються саме цього, люди занепокоєні…

– Дуже просто. Все залишається незмінним. Є країна, яка напала. Це – Росія. Є країна, яка захищається. Це – Україна. Таким є «нормандський формат», таким є формат ТКГ, яка не дарма називається «Тристороння контактна група».

Документ, який з’явився в медіа, є проєктом документу, він ще остаточно не схвалений, у ньому йдеться про створення громадської ради. Тобто громадська рада – це представники не органів влади, а представники суспільства, тієї частини України, до якої ми з вами належимо, зможуть поговорити з представниками суспільства, не з представниками незаконних «ДНР» чи «ЛНР» і їхніми представниками умовної «влади», а з представниками людей, які живуть на окупованих територіях. Тобто йдеться про створення громадської ради.

Жодним чином це не впливає на структуру ТКГ, яка називається тристороння, тому що там є Росія, Україна, а між ними є ОБСЄ. І це фундаментальний принцип. Я з чого почав, хочу тим же ж і завершити, що модель принципова залишається тією ж самою. Є держава-агресор – Російська Федерація. Є жертва агресії – Україна. Є ОБСЄ в ТКГ між ними. І є Франція та Німеччина у «нормандському форматі» між ними.

– Але люди вважають, що це легітимізація угруповань.

– В групі, яка зараз дискутується (я ще раз хочу на цьому наголосити), за столом сидітимуть з одного боку представники українського суспільства, а з іншого – представники теж українського суспільства, частина якого зараз перебуває під російською окупацією. Там не сидітимуть, як ось ці, 10 на 10, там не сидітимуть представники «ЛНР» та «ДНР», так званих «офіційних органів», які насправді не є офіційними, тому за столом не сідають. Це не майданчик для прямого діалогу між українською легітимною владою і нелегітимною «владою» «ЛНР» та «ДНР». Це принциповий момент.

– І тут люди почали запитувати, до речі: чому вимушених переселенців, їхніх представників не беруть до цього?

– А чому вимушених переселенців не беруть до цього? Давайте дочекаємося, побачимо остаточний список тих, хто братиме участь у цьому громадському, наголошую, обговоренні з українського боку, тоді ми зможемо зрозуміти, хто входить до його складу.

– Я розумію, що Козак і Сурков – це трохи не ваша гілка взаємовідносин. Але, тим не менше, чи бачите ви, якусь відмінність між тактикою Козака і Суркова з українського питання?

– Я два тижні як міністр закордонних справ. Тому я активно заглиблююся в усі нюанси тактики, емоційного стану різних людей. Я мав нагоду бачити в переговорах Козака, коли ми були на перемовах щодо забезпечення транзиту газу до України. Я ніколи в житті не бачив наживо Суркова. Хоча в мене є сформована думка про нього. Тому я не маю підстав для того, щоб їх порівнювати.

Але, як ви слушно зауважили, дійсно зараз в Україні сформована, скажімо так, цілісна, інституційна інфраструктура для вирішення питань окупованих територій. У нас є тепер віцепрем’єр-міністр реінтеграції, який є провідною силою стосовно окупованих територій. А МЗС йому допомагає. Натомість, коли йдеться про «нормандський формат», то тут провідною силою є МЗС, а інші нам допомагають. Це нормальний розподіл обов’язків в державі для того, щоб ефективно захищати її інтереси на всіх рівнях.

– Восени я спілкувалася з вашим попередником Вадимом Пристайком. І я в нього запитувала про контакт з, на той час, радником президента Андрієм Єрмаком. І він казав, що спілкування у них відбувається кожен день. Той вирішує специфічні питання. Як відбувається це у вас? Зараз пан Єрмак в іншому статусі. Але з ким ви більше спілкуєтеся: з паном Єрмаком, з паном прем’єром чи з президентом?

– Якщо так аналізувати, то я думаю, що приблизно однаково я з усіма трьома спілкуюся. Тому що зараз такий кризовий момент, коли ніхто не займається мікроменеджментом, вказівки не роздають. Але, наприклад, телефонна розмова президента України з президентом Дудою. Так я був присутній на розмові. Там був присутній Андрій Єрмак. Ми з ним коротко переговорили. Потім зідзвонилися з прем’єр-міністром. Потім переговорили з президентом. Тобто це все збалансовано. Я якось нікого не можу тут виділити. У мене зараз телефон двічі на день розряджається через кількість дзвінків і повідомлень, на які я маю відповідати.

– Пан Пристайко тоді говорив про якісь специфічні завдання, задачі, які виконував пан Єрмак. Зараз таких задач немає чи все помінялося?

– Які специфічні завдання? Є глава Офісу президента України, є міністр закордонних справ. У нас у кожного є специфічні задачі, які полягають в тому, щоб ми належним чином швидко і ефективно виконували свої функціональні обов’язки. Я поки що ніяких спецзавдань і не отримував, і не бачив, щоб хтось щось робив таке. Ми всі працюємо на Україну, на захист наших національних інтересів. І працюємо, як в синергії, тобто у взаємодії, для того, щоб ухвалювати максимально ефективні рішення.

–Співпраця з НАТО. Ви на своїй попередній посаді багато працювали над цим питанням. І зараз доводиться. Але разом з тим заяви нового міністра оборони, пана Тарана стосовно стандартів НАТО, наскільки вони вплинули на співпрацю з партнерами?

– Я коли побачив... Це ж ваша журналістка була, яка там у ліфті його ловила?

– Так.

– Я коли побачив це відео, то буквально наступного дня переговорив з паном міністром. І мене його відповідь щодо євроатлантичної інтеграції України повністю задовольнила.

Я думаю, що те непорозуміння, яке відбулося, буде скориговане. І були вже контакти, наскільки мені відомо, між міністром і послами певних країн, де вони розставили усі крапки над «і» – євроатлантична інтеграція не скасовується, не загальмовується, продовжуємо рухатися туди тим же ж швидким темпом. Але у міністра є своє бачення щодо того, як цей процес має бути організований всередині міністерства. Він має на це право. Втім, я отримав (і наголошую на цьому ще раз) запевнення міністра в тому, що він є переконаним євроатлантистом. Тим більше, мій досвід показує, що людина, яка вчилася у військовій академії в Америці, яка двічі, наскільки я розумію, працювала в Америці, не може не бути переконаним євроатлантистом. Далі побачимо з його конкретних дій, що відбуватиметься. Але на рівні політичних запевнень я його відповідями задоволений.

– Але партнери? Ви, можливо, спілкувалися з міністрами закордонних справ стосовно цього. Наскільки вони були занепокоєні цим?

– Ні, не були. Ми живемо у світі, де можна зловити будь-кого. Мене самого ловили і обвинувачували в тому, що я згортаю, відмовився від євроатлантичної інтеграції. Почекайте, стежте за діями. Наші партнери це чудово знають. Виникло якесь вербальне непорозуміння, сигнал. Міністр оборони переговорив з ключовими послами, надав їм роз’яснення. Мене ніхто з міністрів закордонних справ або з представників НАТО не запитував і не інтерпретував те, що сталося, як якийсь розворот. Я, користуючись нагодою, хочу сказати, що я як був переконаним в необхідності членства України в ЄС і НАТО на посаді віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, я так само переконаний у незмінності нашого курсу, як міністр закордонних справ України.

– До речі, немає зараз постійного представника України при НАТО. Але ваш заступник вже анонсував, що це скоро буде. Так?

– Та тепер я не впевнений, коли це буде. Тому що всі заборонили перельоти. Все загальмувалося. І більше того, людина, яка має бути призначена на цю посаду, зараз виконує надзвичайно важливу функцію з координації повернення українських громадян в Україну. Тому йому зараз є чим зайнятися. Але я дуже сподіваюся, що щойно у нас з’являться логістичні і політичні можливості (політичні – це я маю на увазі те, що в НАТО теж обмеження на зустрічі, на наради, на все), він туди поїде послом.

– Один із заступників міністра закордонних справ поїхав представником України в ООН, інша звільнилася. Коли будуть зайняті вакансії? Чи не планується?

– Я вже подав на розгляд одного кандидата на посаду заступника. У мене були плани, щоб призначити на посади заступників нинішніх послів. Але у зв’язку з тим, що зараз ніхто нікуди не їде, цей процес загальмований.

Зараз у мене є два заступники, яким я надзвичайно вдячний за те, що вони тягнуть на собі весь цей тягар і вирішують купу проблем. Мені хочеться, щоб у мене було більше заступників. І з часом їх буде більше. Але для цього треба почекати повернення деяких колег-послів з-за кордону.

– До речі, з послами. Там ще треба ротацію проводити. Це все гальмується у зв’язку з пандемією?

– Виключно з цією причиною. Більше того, коли мене призначали на посаду, я наголосив президенту на тому, що ми повинні забезпечити планову якісну ротацію послів і не можемо дозволити собі залишати деякі точки вакантними. Президент повністю погодився з цим баченням. Більше того, доручив мені максимально ефективно здійснювати цю ротацію для того, щоб дипломатична служба працювала у плановому режимі.

– Ми зовсім не говорили з вами про українсько-американські відносини. Як вони на цьому всьому цьому фоні? Зрозуміло, що візитів не буде. Але як відбуваються переговори? Чи плануються якісь телефонні дзвінки, наприклад, контакти пана Зеленського з паном Трампом або ваші з вашим візаві – держсекретарем?

– У нас зараз (слава Богу!) є ефективний посол у США, досвідчена людина, з яким ми регулярно на зв’язку. Але ми маємо також розуміти, що є два чинники, які відсувають всі інші питання на другий план в порядку денному президента США Дональда Трампа. Перший чинник – це коронавірус. Ви знаєте, що в Америці також вживаються зараз надзвичайні заходи для протидії цьому явищу. І по-друге, відбуваються виборчі перегони, йдуть праймеріз, вибори кандидатів, які складуть конкуренцію президенту Трампу на виборах. Тому внутрішньополітичний порядок денний зараз є пріоритетний.

Але все, що можна робити на американському треку навіть за даних умов, ми робимо, працюємо. Зокрема, спільно зі США якраз вивезли декілька десятків українців, повернули їх додому. Саме завдяки плідній взаємодії з урядом США.

– Я так розумію, що питання обміну утримуваними особами і питання звільнення кримчан так само залишається...?

– Це питання не поставлене на паузу. Якщо ми з вами вже говорили про «Мінськ», то там в протоколі, який був підписаний, є пункт, який присвячений обміну. Ми працюємо над обміном. Офіс президента працює і Міністерство реінтеграції працює для того, щоб обмін все-таки відбувався. Безумовно, там мають бути вжиті додаткові епідеміологічні, карантинні заходи для цього. Але доля людей, доля наших в’язнів завжди була пріоритетом №1 для президента і залишається таким самим. Тому жоден коронавірус не здатен загасити чи загальмувати наші зусилля з повернення наших громадян з полону і незаконного утримання.

– Деякі ЗМІ вийшли з заголовками про те, що європейські партнери висловлюють занепокоєння призначення пані Венедиктової генпрокурором. Чи вам висловлював хтось занепокоєння?

– Мій досвід роботи з європейськими партнерами завжди свідчив про те, що у них справа не в прізвищах, а в процедурах і в інституційних засадах. Якщо пані Венедиктова була призначена на цю посаду відповідно до законодавства України, в результаті певного легітимного процесу, до неї не може бути ніяких претензій. Я про такі претензії офіційно ні від кого не чув.

Якщо, безумовно, загальмується процес реформи прокуратури або почнуться якісь явища, які не відповідатимуть принципу верховенства права, тут я переконаний, що я відразу почую дуже голосне занепокоєння наших партнерів, і вони будуть готові вживати навіть певних кроків для того, щоб впливати на цю ситуацію. Але наразі нічого такого не відбувається. Я думаю, що людину призначили, вона має увійти в курс справ, почати керувати Офісом генпрокурора. Далі будемо дивитися.

– Ви – фахівець з інформаційної безпеки. Можливо, дасте пораду громадянам України, як протидіяти чи як убезпечити себе від фейків в такий складний час пандемії?

– Не панікуйте. Спирайтеся на офіційні джерела інформації і поменше часу проводьте у соцмережах та в різних чатиках, в групах, в месенеджерах, в телефоні. Зараз дуже легко нас всіх завести в стан паніки та істерики. Зараз, як ніколи, потрібно спиратися на офіційні дані. Не лише уряду України, а ми створили дуже багато різних каналів і МОЗ, і МЗС. Ми зводимо всю цю інформацію, намагаємося максимально робити її доступною. Президент України щодня записує звернення, пояснює, що відбувається. Ми дійсно стараємося, щоб ви отримували максимально повний пакет інформації.

Дивіться за новинами ВООЗ. Не ведіться на фейкові сторінки, на якісь незрозумілі лінки, де написано, що ми всі помремо, що вже там сотні тисяч хворих, а від вас приховують цю інформацію. Влада – це не група самогубців. Ми з вами всі живемо в одній країні. Агресор-коронавірус атакує кожного, незалежно від віку, соціального стану чи посад. Ми всі зацікавлені в тому, щоб перемогти цього агресора з мінімальними втратами. Ми всі в одному човні. І ми будемо як уряд захищати суспільство і захищати свою країну.

Але нам дуже потрібна допомога кожного громадянина. Якщо ми кажемо, що самоізоляція – це найкращий спосіб захисту, уникнення соціальних контактів зайвих – це найкращий спосіб захисту, ми кажемо це не тому, що хочемо когось обмежити, а тому, що ми вже вивчили іноземний досвід і знаємо це. І я розмовляв з китайськими колегами. І порада від китайців була одна: максимально жорстка ізоляція людей від соціальних контактів на якомога ранній стадії. Все. Ні тести, ні технології. Ізолюйте людей. Мінімальне соціальне контактування.