Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Слова президента Польщі Анджея Дуди про те, що Україна зможе повернути собі контроль над Донбасом, але навряд чи над Кримом, бо анексований півострів – «особливе місце», стали однією з найрезонансніших заяв останнім часом. На них негайно відреагували і посол України у Польщі Василь Зварич, і міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський. Самому Дуді потім довелося пояснювати свою позицію в соціальних мережах і нагадувати, що він виступає за відновлення територіальної цілісності України без жодних винятків.
І справді, саме про це говорив президент Польщі ще торік у серпні на пленарному засіданні «Кримської платформи». Тоді Анджей Дуда заявив, що якщо Росія зможе зберегти за собою контроль над Кримом, це змінить сам світовий порядок.
«Деокупація Криму та повне відновлення територіальної цілісності України є необхідною передумовою не лише безпеці в Чорноморсько-Азовському басейні, а й стабільності глобальної архітектури безпеки», – наголосив тоді президент Польщі.
Втім, у серпні 2023 року це була промова, написана спічрайтерами та узгоджена як офіційний виступ глави держави. А зараз ми почули слова президента Дуди в інтерв'ю: польський президент говорив начебто від першої особи. І саме ця обставина дозволяє нам говорити про дуже поширену «кримську помилку», яка, власне, і дозволила президенту РФ Володимиру Путіну не просто анексувати Крим, а й зустріти досить обережну реакцію цивілізованого світу. Путін справді зруйнував світовий порядок, але на Заході не поспішали це визнати, оскільки хотіли себе заспокоїти думкою, що йдеться про «особливе місце, зокрема з історичних причин», висловлюючись словами Анджея Дуди.
Але Путін анексував Крим, думаю, не тому, що йшлося про «особливе місце», як думали тоді багато хто на Заході, а просто тому, що міг.
Наразі аналогічна процедура анексії була застосована вже до Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей України. Ніхто в Росії більше не говорить про «сакральність». Херсонську та Запорізьку область «приєднали» зовсім не тому, що хотіли «врятувати мешканців Донбасу», а тому, що могли. У цьому, схоже, і полягає суть того, що відбувається. І якщо почати пояснювати одну анексію «історичними обставинами», а іншу – «просто» результатами агресії, то, певен, можна потрапити у черговий путінський капкан.
Насправді ситуація дуже проста. Росія зруйнувала міжнародне право, коли її президент ухвалив рішення про можливість анексії території іншої держави. Жодної різниці між Кримом та іншими регіонами України, впевнений, немає і бути не може.
Політичного вирішення проблема окупованих територій не має, оскільки у Кремлі зовсім не збираються відмовлятися від результатів анексії, більше того, називають Херсон чи Запоріжжя не обласними центрами у складі України, а містами, які «контролюються українським режимом», тобто навіть формально не розглядають український статус територій, які вдалося окупувати.
Якщо українській армії вдасться звільнити в найближчому майбутньому лише частину окупованої Росією території чи війна на довгий час застигне на нинішній лінії розмежування – це не означає визнання претензій Росії на чужу землю. Світова спільнота, певен, має відкинути саму процедуру анексії – інакше готовність до окупації та анексії чужих територій пошириться, як ракова пухлина.
І що точно не має значення в цьому випадку – так це «історичні обставини». Зрештою, у складі Російської імперії був аж ніяк не лише Крим, а й майже вся територія сучасної України та більша частина території сучасної Польщі. І Аляска, до речі, теж – чому б і цей американський штат не оголосити «сакральною територією», що не втомлюються робити російські шовіністи?
Тому, коли йдеться про кордони, впевнений, потрібно думати саме про міжнародне право та порушені зобов'язання, а не про «історичні обставини». Тому що розмова про «обставини» – перший крок до виправдання агресії та анексії.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
