Спеціально для Крим.Реалії
На саміті в Парижі український президент Володимир Зеленський так і не наважився порушити тему Криму в присутності свого російського колеги Володимира Путіна.
За офіційною версією ‒ не встиг, виходячи з реальності ‒ не став дражнити господаря Кремля, боячись зірвати переговори. А в підсумку Крим опинився за дужками першої зустрічі нового українського президента, який обіцяв українцям повернути не тільки мир, а й окуповані території.
Про готовність порушити питання півострова в межах нормандського формату глава України говорив ще у жовтні під час пресмарафону. «Для мене «нормандський формат» ‒ це ще можливість повернення питання вирішення Криму. Просто повернення його хоча б до обговорення. Тому що зараз не існує ніякого треку, де обговорюється це питання. Окрім наших західних партнерів ‒ європейців та США, канадців, яким ми дуже вдячні. Питання Криму ‒ воно там є у санкційному форматі, поки тільки так», ‒ сказав тоді Зеленський.
Другий раз про бажання обговорювати тему Криму в «нормандському форматі» український президент сказав уже напередодні паризького саміту в інтерв'ю іноземним журналістам. Він поділився своїм планом залучити до участі у вирішенні кримського питання США, розраховуючи, що Вашингтон зможе знайти важелі впливу на Москву.
«Міг би бути такий формат переговорів: Україна, Росія, США», ‒ спрогнозував Зеленський. Саме такий варіант Зеленський і збирався обговорити в Парижі або ж пошукати інші формати для дискусії щодо Криму.
«Я запитаю на саміті, чи можемо ми говорити про Крим у цьому колі. Якщо ні, то мені б хотілося, щоб ми погодили ще якийсь формат», ‒ сказав Зеленський.
Однак обіцянки так і залишилися лише обіцянками ‒ тема Криму в Парижі не прозвучала. За словами українського президента, переговори були складними, часу мало, тому до кримської проблеми просто не дійшли.
«Я готувався предметно й дуже хотів обговорювати це питання. Я не буду вам брехати, тому що ми на першому ж питанні про розведення ‒ витратили... Дуже довго. До Криму детально ми не дійшли», ‒ констатував Зеленський, пообіцявши поставити питання півострова на наступній зустрічі через чотири місяці. Якщо вона, звичайно, відбудеться.
Хоча про те, що Зеленський навряд чи наважиться говорити про Крим стало зрозуміло з реакції Росії, коли в Москві чітко дали зрозуміти Києву, що тема Криму ‒ це табу для українського президента.
«Тут ніякої реакції Кремля бути не може. Власне, якесь обговорення теми Криму неможливе. Про це неодноразово говорилося на різних рівнях», ‒ парирував плани Зеленського прессекретар російського президента Дмитро Пєсков.
У підсумку український президент так і не наважився хоча б прозондувати кримське питання перед росіянами. Хоча б у межах гуманітарної платформи в контексті кримських політв'язнів Кремля. Причому піти на такий крок йому як новачкові в політиці було б набагато легше, ніж навченим досвідом і зв'язками політикам. Його новаторство з акцентом на гуманізм було б підтримане західними лідерами. А для господаря Кремля у Зеленського теж є прекрасний козир ‒ його рівень електоральної підтримки на кшталт путінського. Маючи такий мандат довіри від громадян Зеленський цілком міг би використовувати його як козир у діалозі з Путіним.
Кримчани залишилися за дужками
В результаті кримські заручники Росії ‒ ті, кого засудили в Криму з політичних мотивів, ‒ не потрапили до переліку для «обміну». Кримчани залишилися за дужками.
Натомість Росія швидко перехопила ініціативу, вирішивши зіграти на струнах гуманізму для того, щоб підняти в переговорах з Україною тему кримських зрадників та колаборантів, які активно сприяли окупації півострова.
З недавнього часу член російської Ради з прав людини та виконавчий директор інформагентства «Россия сегодня», а раніше головний редактор РІА Новини-Україна Кирило Вишинський, якого у вересні обміняли на українських моряків та інших політв'язнів Кремля, пообіцяв проінформувати президента Росії про переслідування кримчан в Україні.
«Проблема ‒ кримінальні переслідування жителів Криму після повернення його до складу Російської Федерації, масові порушення кримінальних справ, особливо на адресу учасників референдуму 2014 року та держслужбовців Криму різних рівнів. На літо 2018 року порушені понад шість тисяч кримінальних справ», ‒ сказав Вишинський Путіну під час засідання Ради з прав людини.
У число цих «заручників» входять колишні депутати Верховної ради АРК та міськради Севастополя, які ухвалювали рішення про проведення незаконного референдуму на півострові, а також колишні українські силовики, які активно сприяли реалізації російських планів на півострові. Більшість же кримських держслужбовців, про яких так дбає Вишинський, у поле зору українських правоохоронців не потрапили. Але в російському правовому трактуванні вони виступають «жертвами українського режиму», яких Путін пообіцяв захистити, порушивши це питання в переговорному процесі з Україною.
Зеленському дуже хочеться увійти в історію миротворцем
В результаті під тиском Росії українська сторона може відмовитися від кримінального переслідування пособників окупантів. Тим більше, що Москва активно підштовхує нову українську владу до широкої амністії для бойовиків Донбасу. Для Криму такий сценарій буде означати фактичну легітимізацію російської анексії півострова.
Володимиру Зеленському дуже хочеться увійти в історію миротворцем, але головне в гонитві за примарним миром з Росією не втратити суверенітет України. І не здати своїх територій. Нехай і тимчасово окупованих.
Тому порушувати тему Криму треба і не обов'язково вигадувати для цього новий формат. Говорити про російську окупацію півострова вкрай важливо на всіх міжнародних майданчиках і форумах, чітко артикулюючи перед іноземними партнерами тезу про те, що повернення Донбасу під контроль України без вирішення проблеми Криму не поверне мир і спокій в Європу.
Крим же вважали за краще відкласти в довгий ящик
Росія і надалі використовуватиме принцип ланцюгової реакції, створюючи світу одну проблему на тлі іншої, щоб досягти свого. Донбас став наслідком російської анексії Криму ‒ за допомогою окупації східних районів України Кремль хотів не тільки створити «гарячу точку» на території України, а й змусити світ забути про анексію українського Криму. І колективний Захід потрапив на вудку Кремля, кинувши всі сили на врегулювання ситуації на Донбасі. Крим же вважали за краще відкласти в довгий ящик.
Однак за Донбасом пішла Сирія, потім Венесуела та Лівія. Хто буде наступним у цьому списку російського втручання можна тільки припускати. Однак те, що цей список буде розширюватися новими жертвами, сумнівів немає. Якщо, звичайно, агресора не зупинити колективними зусиллями. А зробити це можна тільки повернувшись до тієї відправної точки, яка повністю змінила європейську та світову конфігурацію ‒ до анексії Криму Росією. Тому український президент має шукати і нові формати, і використовувати старі для пошуку спільно зі світовим товариством шляхів повернення Криму. Без Криму не тільки Україна має обмежений суверенітет. Без повернення Криму Україні світова спільнота має занадто крихкий і примарний мир.
Євгенія Горюнова, кримський політолог
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
