«Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства», – говорить перша стаття Всесвітньої декларації прав людини, ухвалена державами-членами ООН 10 грудня 1948 року. Здавалося б, що учасники організації мають обстоювати зазначені цінності, але у випадку з Кримом це не так. Після окупації та анексії півострова Росією у 2014 році місцеві жителі стикаються з дискримінацією та репресіями. До десятих роковин анексії півострова Крим.Реалії публікують цикл матеріалів під загальною рубрикою «Десять років окупації». Кожен із них присвячений порушенню одного з базових прав людини у Криму за десятиліття. Попередній матеріал читайте тут.
Десять років тому кримчани навіть уявити не могли, що невдовзі їм заборонять навіть збиратися в одному місці. Без прапорів і транспарантів, без одномоментних узгоджених дій і вишикування в колони, без скандування і виступів, та й взагалі без будь-яких проявів спільного задуму…
Сам факт знаходження людини у певному місці кримськими силовиками давно трактується як несанкціонований масовий захід, за участь у якому належить адміністративний арешт. Про те, як російська влада в Криму панічно бояться масових заходів і бореться з будь-якими натяками на свободу зборів, читайте у цьому матеріалі.
ОМОН проти жалоби
Однією з перших показових дій російської влади в Криму стала заборона на проведення жалобних заходів, присвячених депортації кримських татар у 1944 році. Раніше в день пам'яті, 18 травня, на центральній площі Сімферополя збиралися тисячі кримських татар, щоб вшанувати хвилиною мовчання співвітчизників, які загинули від сталінських репресій.
У 2014 році кримська влада заборонила проведення будь-яких масових заходів під приводом побоювань можливих «провокацій з боку екстремістів». Причому заборону запровадили до 6 червня, коли на півострові масштабно проводять фестиваль «Велике російське слово».
15 травня 2014 року силовики оголосили про навчання спецпідрозділів поліції. До Криму прибули загони СОБР та ОМОН із багатьох російських регіонів, центральна площа у кілька кордонів була перекрита огорожами, а на сусідніх вулицях розмістили бронетранспортери. Навчання заверлилися наступного дня після жалобної дати.
Наступного року знову було накладено заборону «на прохання кримськотатарської громадськості». Функцію «громадськості» взяв на себе віцеспікер підконтрольного російській владі парламенту Ремзі Ільясов та муфтій Криму Еміралі Аблаєв.
Однак кримські татари на знак пам'яті організували 18 травня 2015 масштабний автопробіг, який незабаром
був заблокований автобусами ОМОН і закінчився масовими затриманнями. Відтоді жалобні заходи перестали носити масштабний характер, починаючи з 2016 року біля пам'ятних знаків збирається не більше ніж 200-300 кримських татар, але й у цих випадках періодично поліція влаштовує затримання.
Кобзар і грації
Пам'ятні заходи з нагоди дня народження українського поета Тараса Шевченка 9 березня 2014 року зібрали близько тисячі людей біля пам'ятника Кобзарю. В розпал вторгнення, це сильно зіпсувало міф російської пропаганди про «всіх кримчан, які мріють повернутися в рідну гавань». Пам'ятник українському поетові став своєрідним символом спротиву окупації.
Окупація та спротив Криму, 2014 рік: мітинг до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка (фотогалерея)
Тому до цієї локації 9 березня у російських силовиків особливе ставлення. 2015 року адміністрація заборонила збиратися біля пам'ятника, але запропонувала вшанувати пам'ять українського поета біля скульптури «Трьох грацій» у Гагарінському парку. Акція завершилася затриманням організатора та двох учасників. Одного з них, Олександра Кравченка, затримали біля пам'ятника повторно за 5 днів – він давав інтерв'ю журналістам, маючи при собі жовто-синю стрічку.
У 2016 та 2017 роках активістам відмовляли у проведенні заходу на честь народження Кобзаря і навіть викликали в управління російської прокуратури, де попередили про неприпустимість проведення акції біля пам'ятника Тарасу Шевченку. Попри це люди приходили з квітами, але вже без прапорів та іншої атрибутики. Учасників цих заходів знімали на відео, але не затримували.
Потім Український культурний центр зазнав серйозного тиску з боку прокуратури, і питати дозволу на проведення масових заходів стало нікому. Але люди щороку приносять до пам'ятника квіти. А російські оперативники ретельно їх фіксують. 2021 року, наступного дня після такої акції, було викрадено журналіста Крим.Реалії Владислав Єсипенка, а 2022 року – затримано жінку, яка разом із квітами залишила картонну табличку, де було написано «Ні війні».
Одиночні пікети
Єдиною формою публічного висловлювання своєї позиції у російських реаліях були одиночні пікети, проведення яких згідно із законом не вимагає отримання дозволу у влади. У Криму російські силовики по-своєму трактують це право.
14 жовтня 2017 року близько сотні кримчан у різних регіонах вийшли на узбіччя автошляхів із плакатами «Ми – не терористи! Наші діти – не терористи!», «Поверніть дітям батьків!», «Припиніть репресії проти кримських татар!».
Це стало реакцією суспільства на чергову хвилю обшуків та фабрикацію кримінальних справ у Бахчисараї за звинуваченням шістьох кримських татар у тероризмі.
Маніфест незгоди: третя річниця одиночних пікетів проти переслідувань у Криму (фотогалерея)
Поліцейські побачили в пікетах єдиний задум і притягнули десятки людей до адміністративної відповідальності за проведення одиночних пікетів як за один неузгоджений масовий захід. Сума штрафів у цих справах склала понад мільйон рублів.
А ось у одиночному пікеті Зеліхи Абхаїрової 31 жовтня 2020 року жодного спільного задуму не було. Це був класичний одиночний пікет на захист її сина, якого російська влада звинуватила у тероризмі.
Красногвардійський районний суд визнав її винною у порушенні порядку проведення публічних заходів та оштрафував на десять тисяч рублів. У тому ж суді невдовзі було визнано винними за одиночні пікети матерів політв'язнів Абдулганієва та Емірусеїнова. Причому суддя на засідання прийшов уже з готовими ухвалами, які між собою відрізнялися лише прізвищами «порушниць».
У Бахчисараї 11 грудня 2020 року суд над матір'ю правозахисника Сервера Мустафаєва за одиночний пікет відбувся зовсім без неї – разом із адвокатом їх запросили до зали лише заслухати постанову судді.
Під один шаблон
Картина обмежень була б не повною без розповіді про те, як російські порядки проведення масових заходів були використані проти самих адептів «русского мира» на півострові.
6 травня 2016 року російські поліцейські розігнали мітинг на захист Кримського казачого кадетського корпусу, при цьому одного з казаків повалили на землю, одягли кайданки та заштовхали у машину.
Буквально через місяць, 4 червня 2016 року, після укладання на асфальт, у поліції опинився алуштинський комуніст Павло Степанченко та двоє його виборців. Політик запам'ятався місцевим жителям закликами у 2014 році підтримати «референдум», тому поліцейських під час затримання алуштинці називали «бендерівцями».
У 2016 році свій перший адміністративний штраф отримав «отаман кримського казацтва» Сергій Акімов, який був одним із затятих прихильників анексії Криму. До кінця 2021 року Акімов заявив, що проти нього відкрито близько 20 судових процесів, а загальна сума штрафів склала понад 200 тис. рублів.
Його соратник та антикорупційний активіст Ілля Большедворов також є «завсідником» у судах про несанкціоновані заходи. Його знайомство з російським законодавством розпочалося 21 серпня 2016 року, коли влада в останній момент відмовила у дозволі акції «Обдурений Крим», і поліція розігнала захід.
Через кілька місяців, 12 грудня 2016 року, він просив дозволити пікет «За Росію, за Конституцію», але в місті місць не знайшлося. А одиночне пікетування за п'ять хвилин завершилося затриманням. Надалі силовики стали менш терпимими, 18 березня 2021 року Большедворова заарештували на 10 діб за проведення під кримським парламентом одиночного пікету з проблем водопостачання.
Усі ці історії показують, що для російської влади анексованого півострова немає жодної різниці, якого змісту та проблематики стосуються публічні заходи, хто їх проводить та наскільки законними є дії цих людей. Хвилює лише результат – будь-яка подібна дія має максимально швидко припинятися, щоб не давати приклад іншим навіть думати, що вони мають якусь свободу збиратися в одному місці більше трьох осіб.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
