Рубрика «Погляд», спеціально для Крим.Реалії
Рішення Синоду Російської православної церкви – а фактично, самого патріарха Кирила – призначити новим главою Кримської митрополії митрополита Тихона (Шевкунова) поставило крапку ще в одній «тихій» анексії – анексії однієї з митрополій Української православної церкви Московського патріархату на окупованій Росією території України.
Спочатку, після 2014 року, патріарх Кирило ще був обережним. Він навіть не прийшов на засідання російського парламенту, де було оголошено про приєднання Криму. І територію УПЦ МП змінювати теж не поспішав, Кримська митрополія номінально залишалася частиною УПЦ МП, хоча фактично, звісно ж, керувалася не з Києва, а з Москви.
Однак після початку великої війни патріарх, очевидно, вирішив, що він нічим не гірший за російського президента – і став «відкушувати» від УПЦ Московського патріархату одну митрополію за іншою, не усвідомлюючи всю двозначність своїх дій: від церкви, яка в Москві вважається невід'ємною частиною РПЦ, від'єднуються митрополії тієї ж РПЦ!
Проте, впевнений, це сама анексія і є! Колишнього кримського митрополита Лазаря (Швеця) було призначено на свою посаду синодом УПЦ МП і був уродженцем України. А митрополит Тихон (Шевкунов) – уродженець Росії, якого, по суті, призначили церковним гауляйтером в іншу країну.
Сам митрополит Тихон у зверненні до парафіян Псковсько-Печерського монастиря – до Криму він був псковським архієреєм – вже порівняв своє призначення з посиланням на Колиму. Але Тихон, думаю, лукавить. Уся справа в тому, що, на відміну від багатьох інших церковників, Тихон – справжній, гадаю, «політичний» митрополит, мабуть, єдиний, хто може у цій якості скласти конкуренцію самому патріарху Кирилу. Чутки про те, що Тихон є чи не особистим духівником президента РФ Володимира Путіна, ходять давно, хоча ніколи не підтверджувалися. Але президент РФ і митрополит добре знайомі, відомі і зв'язки Тихона у колах російської політичної та підприємницької еліти.
Новий кримський митрополит – перший, призначений із Москви за останні десятиліття
Тихон – один із найбільш видаваних авторів у Росії, автор фільмів і телевізійних програм. Дослідник РПЦ Сергій Чапнін вважає, що після призначення псковським митрополитом саме Тихон, а не губернатор Михайло Ведерніков став головною фігурою в регіоні та лобістом його інтересів у Москві. Тихон займався реконструкцією Печор, сприяв відкриттю там філії Російського музею, рекламі Псковщини та щедрим дотаціям. У Печори до Тихона приїжджали депутати, міністри, пропагандисти і навіть Путін.
Саме тому цікаво, яку роль тепер Тихон гратиме у Криму. Митрополит Лазар був типовим пострадянським церковником, який волів не сваритися з владою та існувати у світі власної інституції. Тихон – зовсім інша людина. Для нього церква – інструмент політичного та суспільного впливу. Новий кримський митрополит – перший, призначений із Москви за останні десятиліття. І його вплив у російській столиці важко порівняти із впливом кримських чиновників – Аксьонова, Константинова чи Развожаєва. Коли владика Тихон познайомився з Володимиром Путіним, Сергій Аксьонов був дрібним «підприємцем», як свідчать розслідувачі, стверджують опоненти та пишуть ЗМІ, на прізвисько «Гоблін», Володимир Константинов був директором маловідомої кримської будівельної фірми, а Михайло Развожаєв – студентом у Красноярську. Тож навряд чи тут може бути конкуренція.
Відомо, що Путін допомагає встановити контроль за кримським бізнесом своїм близьким соратникам. Не виключено, що тепер він вирішив передати реальний контроль над самим півостровом своєму чи то реальному, чи то уявному духівнику. Аксьонову та іншим представникам кримської «еліти» доведеться або поборотися з Тихоном за вплив – з дуже небезпечними для себе наслідками – або змиритися з новим куратором у рясі й погодитися з роллю, яку грав при Тихоні псковський губернатор: роллю «хлопчиків на побігеньках» при амбітному Путінському митрополиті.
Віталій Портников, журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода та Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.
