11 березня секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данілов повідомив про готовність «першого фундаментального документа щодо питання деокупації Криму» ‒ п'ятирічної стратегії деокупації та реінтеграції півострова. Коментуючи наступного дня затвердження цього документа, президент України Володимир Зеленський у своєму відеозверненні наголосив: «Тим, хто на щось розраховував, можу сказати: забудьте про те, що Україна забуде про Крим».
Розчарування кримчан
При цьому експерт з питань Євразії та колишній аналітик Державного департаменту США Пол Гобл вважає, що постановка питання про деокупацію Криму в наші дні не так вже нереалістична, як може здатися на перший погляд. Американський експерт не сумнівається, що російська влада буде до останнього триматися за півострів, однак вказує на низку чинників, які, на його думку, можуть сприяти послабленню контролю Москви над Кримом. Так само, як і консолідована позиція міжнародного товариства щодо питання анексії, і внутрішні проблеми самої Росії.
Зокрема, в інтерв'ю Крим.Реалії Пол Гобл вказує на величезні витрати на утримання півострова на тлі зубожіння інших російських регіонів і проблеми в самому Криму, у першу чергу ‒ дефіцит прісної води.
«Втративши доступ до постачання води з материкової частини України, російські окупанти не змогли забезпечити її в достатній кількості для сільськогосподарських потреб, промисловості та побутового використання населенням... Пересічним кримчанам вода подається лише на чотири години на день, до того ж на її чистоту розраховувати не доводиться», ‒ нагадує Гобл. На його думку, все більше жителів півострова розчаровуються в російській владі й шкодують про свої колишні проросійські настрої.
Яскравим прикладом такого розчарування можуть бути тексти блогера Олександра Горного ‒ у минулому активного прихильника «входження Криму до складу Росії» і відданого шанувальника Володимира Путіна. Однак тепер, через роки, його погляди дещо змінилися.
«Місцеві, хто очікував від Росії добра та справедливості, побачили справжнє обличчя сучасної Росії ‒ грошовий каток, на якому котяться бандити й бариги, які, використовуючи адміністративний ресурс і кишенькову судову систему, прикриваються пишними словами й портретами нашого великого керманича... Зараз точно я змушений визнати, що катастрофічно ростуть антиросійські, антикремлівські й навіть антипутінські настрої на тлі того, що відбувається. Багато хто вже не соромиться про це відкрито говорити та шкодувати про свій вибір у 2014 році», ‒ нарікає розчарований «кримнашист».
Реакція Москви
Реакція Росії на затвердження стратегії деокупації поки невідома, але очікування експертів вельми тривожні. Ухвалення документа збіглося з новим загостренням військового конфлікту на Донбасі, що загрожує перерости в серйозні бойові зіткнення. Російські ЗМІ активно обговорюють можливість відкритого введення військ на Донбас, звинувачуючи Київ у підготовці великомасштабного наступу, а «глава» самопроголошеної «ДНР» Денис Пушилін прямо говорить, що його мета ‒ захопити всю територію Донецької області.
Того ж дня, коли була ухвалена стратегія деокупації Криму, близький до російського Міністерства оборони сайт «Военное обозрение» повідомив, що «генштаб ВС Росії готується до ймовірних провокацій ВСУ на кримському напрямку та на Донбасі». Зокрема, військові аналітики розповіли про моніторинг, проведений літаком оптико-електронного спостереження Ту-204ОН 4 березня. Цілями моніторингу, за їхніми словами, був аналіз рівня маскування російської військової техніки, а також оцінка боєздатності «системи ППО-ПРО, яка була зведена над Республікою Крим та Краснодарським краєм».
Автори статті зазначають, що «в умовах високоінтенсивних бойових дій на Азово-Чорноморському ТВД (в разі підтримки Києва з боку ОВС НАТО), перераховані вище ЗРК зможуть здійснювати перехоплення засобів повітряного нападу супротивника без розкриття власного місця розташування». При цьому незрозуміло, що стоїть за підготовкою до таких бойових дій: щирий страх російських військових перед гіпотетичним нападом української армії чи плани перейти в наступ на Азово-Чорноморському напрямку, користуючись загостренням на Донбасі.
«Торги з Байденом»
Народний депутат України та заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз в інтерв'ю Крим.Реалії зауважив, що в поведінці росіян немає нічого принципово нового.
«Ми постійно спостерігаємо військові навчання, які проводяться Південним військовим округом, до якого належить Крим, зокрема на морі. Військовий потенціал Росії в Криму також постійно збільшується, але в цьому випадку, швидше за все, Москва йде на нове підвищення ставок у зв'язку з приходом до влади в США Джо Байдена», ‒ вважає нардеп.
На думку Ахтема Чийгоза, Кремль зреагував не на заяви Володимира Зеленського, а саме на політику Байдена, який не тільки неодноразово підкреслював, що США змусять Росію заплатити за її агресивні дії, але й підтвердив серйозність своїх намірів санкціями. Окрім цього, американський президент укотре наголосив на невизнанні Сполученими Штатами російської анексії Криму.
Путін виграв час, поки президент Зеленський упродовж двох років шукав миру й намагався домовитися з нимАхтем Чийгоз
«Що стосується загострення на Донбасі, треба визнати, що Путін виграв час, поки президент Зеленський упродовж двох років шукав миру й намагався домовитися з ним. Зараз ми пожинаємо плоди цих двох років бездіяльності. Поки Україна відводила війська й дотримувалася режиму тиші, Росія політично посилювалася в Україні. Чого вартий один лише прихід Віктора Медведчука та його фракції в парламент! Додамо до цього адміністративний хаос, що спостерігається в усіх гілках влади й навіть у ЗМІ. Зараз президент намагається нівелювати наслідки своєї політики, багато в чому під впливом зміни американського зовнішньополітичного курсу», ‒ пояснює кримськотатарський лідер.
Путін може розглядати просування на декілька метрів на територію материкової України з боку Криму як можливість промацати твердість намірів української влади та міжнародної спільнотиАхтем Чийгоз
За його словами, Росія теж бачить настання змін, а тому намагається підняти ставки, щоб шантажувати цим нову адміністрацію Білого дому.
«Я не впевнений, що Москва зараз готова до активних бойових дій. Тепер уже очевидно, що США готові використовувати такі важелі тиску на Путіна, які можуть поставити під загрозу саме існування російського режиму. До того ж збройні сили України набагато боєздатніші, ніж були у 2014 році. Однак в умовах війни ми не можемо робити стовідсотково точні прогнози. Наприклад, Путін може розглядати просування на декілька метрів на територію материкової України з боку Криму як можливість промацати твердість намірів української влади та міжнародної спільноти ‒ навіть при тому, що в очах усього світу це буде виглядати безумством», ‒ застерігає Ахтем Чийгоз.
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
