2014 року Микола Шиптур був активістом Євромайдану, його заарештували в березні 2014 року в окупованому Севастополі, куди він приїхав підтримати мітинг до 200-річчя Тараса Шевченка. Тоді мітинг закінчився тим, що на українських активістів напали проросійськи налаштовані люди. Майже через рік, 1 травня 2015 року, в Севастополі підконтрольний Росії Гагарінський районний суд виніс Шиптуру вирок за звинуваченням у замаху на представника «самооборони Криму» в березні 2014 року, засудивши його до 10 років ув'язнення. Ще через рік, у червні 2016 року, апеляційна інстанція скоротила термін до 9 років. Нині Микола повернувся в Україну.
Ведучий Радіо.Крим Реалії Сергій Мокрушин поговорив з ним про те, як минули 9 років у російських катівнях, чи не шкодує він про те, що поїхав тоді до окупованого Севастополя підтримати мітинг до 200-річчя Тараса Шевченка, і про дорогу додому.
Про ознаки політичного переслідування в цій справі та про те, скільки політичних ув'язнених залишаються у в'язницях у Росії та на окупованих територіях, розповіли експерт Кримської правозахисної групи Володимир Чекригін та голова «Об'єднання родичів політв'язнів Кремля» Ігор Котелянець.
Довга дорога додому
Ведучий: Миколо, привіт! Радий Вас бачити і чути. Термін вашого ув'язнення минув у березні. Як довго ви добиралися та як виглядав цей шлях додому?
Микола Шиптур: Шлях був довгим і болісним. Перед останніми дверима на волю на мене чекали представники міграційної служби Росії. І вони мені пояснили, оскільки з Україною дипломатичних зв'язків немає, вони депортуватимуть мене через треті країни. Але, оскільки маю внутрішній паспорт, і з ним якісь проблеми, я маю перебувати в Центрі для осіб, які чекають на депортацію іноземців. Суд дав санкцію на утримання мене там, і мене ще два з половиною місяці тримали в цьому центрі.
Ведучий: Давайте перенесемося у 2014 рік. Розкажіть про події в Севастополі 2014-го, яку ви в них брали участь, чому саме вас заарештували та судили?
«Це був мирний мітинг»
І почалося побоїще, масова бійка. Я б сказав, побиття. Нас, українців, було мало
Микола Шиптур: Я брав участь у мітингу, раніше згаданому. Нічого такого не було. Зібралися люди. Небагато було людей. Розповідали вірші Тараса Шевченка, співали українські пісні. Жодної агресії. Але тут з'явилися автобуси із севастопольськими активістами. «Ополчення», як вони себе називають, «добровольці». Вони почали провокувати. Недопалки кидали в натовп, в людей, які брали участь у мітингу, плювали, ображали. Мітинг уже закінчувався, жінки розходилися. Там була техніка, мікрофони, колонки були. Всі потроху почали розходитися. Вони стали оточувати нас, і вже почалася штовханина. Далі більше. Рукоприкладство. І кулаками. Казаки прискакали. І почалося побоїще, масова бійка. Я б сказав, побиття. Нас, українців, було мало. У них кілька автобусів прибуло. Вони натовпом оточували двох-трьох людей і били. Ми як могли, звичайно, відбивалися, але мало було користі. Такий був мітинг мирний. Він був санкціонований, оскільки це не була політична подія, так просто День пам'яті.
Стеження, погоня, стрілянина
Ведучий: Як Вас заарештували? Наскільки я розумію, за Вами полювали по місту тоді, після мітингу?
Микола Шиптур: Так. Вони фотографували наші обличчя, щоб потім виявляти і далі діяти. Я йшов вулицею з приятелем з Майдану. Ми познайомилися на Майдані. Сергій. Ми шукали дівчину з нами. Вона зателефонувала йому і сказала, що її зупинили представники цієї самої «самооборони» та змусили показати, де ми живемо. І що вони йдуть до нас додому. Ми пішли із Сергієм зустріти їх. Тут Сергій зник, я не зрозумів, куди. І з'явилися вони. Дівчина Ольга в компанії чотирьох хлопців, років по 30-28. Ми зустрілися, і почалися запитання: «Хто такий?», «Звідки?». Я кажу, мовляв, ми приїхали з Києва на мітинг. Вони: «Пред'явіть паспорт!», «Покажіть, де живете!». Я кажу, не показуватиму, де живу, і вони почали провокувати: ображати і штовхатися.
Мене вже пов'язаним і побитим відвезли у відділок
Я подав знак дівчині, щоб ми розбігалися в різні боки. Вона побігла в один бік, я в інший. Вони за мною всі кинулися. У мене був із собою пістолет. Уже на бігу дістав пістолет і почав стріляти. Стріляти в землю, щоб зупинити, щоб вони не бігли. Всі майже зупинилися, і лише один побіг за мною. Я продовжував стріляти. Під ноги йому стріляв. У мене закінчились патрони. Він збив мене з ніг. Тоді підбігли решта і почали мене бити. Потім пов'язали. Хтось із мешканців почув постріли. Викликали міліцію. Приїхала міліція, і мене вже пов'язаним і побитим відвезли у відділок.
Ведучий: Наскільки я зрозумів з відкритих джерел після вироку підконтрольного Росії суду, Ви перебували в 1-й колонії в Сімферополі. Чи зустрічалися ви в ув'язненні з кимось із політв'язнів? Чи виходило стежити за подіями в Україні та Криму?
Микола Шиптур: Я там зустрівся роки через два, 2016-го, а то й 2017-го, із Захтеєм Андрієм. Теж політичний в'язень. Ось із ким перетинався. Новин з України практично не знав, бо тільки з російського телебачення міг дізнатися. А російському телебаченню ніколи не вірив і вам не раджу. Там правди мало. Якщо десь дізнався випадково, то й і всі джерела інформації.
«Заборонено думати – треба виконувати»
Ведучий: Мітинг, що відбувся у березні 2014 року в Севастополі, Ви, напевно, про це знаєте, був одним з останніх вільних мітингів, незважаючи навіть на те, що він був розігнаний. Зараз у Севастополі навіть проросійські мітинги проводити не можна, якщо вони заплановані не у співпраці з місцевою владою. Що б ви сказали жителям цього міста зараз, і чи не шкодуєте, що вийшли на той мітинг 9 років тому?
Їм не можна думати. Треба виконувати. Я не знаю, що можу сказати мешканцям. Уже пізно
Микола Шиптур: «Ні, я не шкодую. Принаймні, дізналися, що є люди, є українці, які думають українською. І взагалі думаючі, бо їм там думати заборонено. Їм не можна думати. Треба виконувати. Я не знаю, що можу сказати мешканцям. Уже пізно. Вони вже нічого не можуть зараз. Їм заборонили. Видавали закони у Російській Федерації, і їм взагалі не можна нічого й ніде. Місце, де можна щось проводити, і час призначаються так, щоб було незручно. Не можна біля адміністративних будівель, історичних, не можна біля критичної інфраструктури. Можна сказати, нічого не можна. Їм дозволяють десь там, де незручно проводити, і в такий час, який не підходить практично нікому.
Ведучий: Попрошу розповісти про умови, в яких Вас утримували. Чи була різниця між вами, політичними в'язнями, та ув'язненими звичайними, які такого статусу не мають?
Микола Шиптур: Безпосередньо ні. Щоб узаконених, офіційних, ні. Були підковирки: «ось вони бандерівці», з таким упередженим тоном, але так, щоби прямо, в лобові атаки, ні, не було такого, щоб там дискримінація якась серйозна. Тільки непряма: – Чи можна вийти на санчастину? – Ні, не можна. – Відведіть туди. – Не дозволяється. Хоча, по ідеї, можна».
Ведучий: З наданням медичної допомоги, про яку Ви згадали, велика проблема у багатьох політв'язнів, які перебувають у Криму. Їм не надають медичну допомогу. Можна згадати історію Ірини Данилович чи Нарімана Джеляла, про якого надходять новини, що в нього теж загострюються проблеми зі здоров'ям. Як у вашому випадку це було? Чи отримували Ви медичну допомогу»?
«Справа була сфальшована»
Підконтрольний Росії суд у Криму не розглядав самооборону Миколи Шиптура, хоча було очевидно, що він не мав на меті когось вбивати, каже експерт Кримської правозахисної групи Володимир Чекригін.
Жодні аргументи захисту не розглядалисяВолодимир Чекригін
«Він прицільно не стріляв, стріляв на бігу. Як він каже, у землю, і це справді так і було. Сам вирок містив багато пропагандистських штампів про те, що він приїхав зірвати «референдум», що він націоналіст, був радикально налаштований щодо кримчан і приїхав саме з метою перешкоджати «волевиявленню народу Криму». Жодні аргументи захисту не розглядалися», – зазначає Володимир Чекригін.
Справа була повністю сфальшована, каже правозахисник. Було проігноровано те, що Шиптур отримав тілесні ушкодження під час так званого «затримання» незаконною парамілітарною організацією. Були проігноровані заяви про тортури, і тому Шиптура можна вважати політичним в'язнем, вважає Володимир Чекригін. Уже тоді, розповідає експерт Кримської правозахисної групи, правозахисники не мали доступу до таких затриманих у Криму, ще не було пулу адвокатів, які б бралися за політично мотивовані справи, і було незрозуміло, як надовго Росія затримається в Криму.
Кого вважати політичним в'язнем?
Справа Миколи Шиптура стала першою політично мотивованою кримінальною справою в окупованому Росією Криму. Відтоді правозахисники заявляли про десятки людей, яких у Криму переслідують з політичних мотивів.
Справа Миколи Шиптура стала першою політично мотивованою кримінальною справою в окупованому Росією Криму
За словами голови «Об'єднання родичів політв'язнів Кремля» Ігоря Котелянця, за даними різних правозахисних організацій, таких людей в окупованому Криму – від 180 до 250 осіб. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну таких людей – десятки тисяч, вважає Котелянець. До них він відносить усіх, кого заарештували російські силовики на окупованих територіях України.
«Просто за нелояльність до режиму або просто за те, що людина колись служила у Збройних силах України, або просто за те, що людина – журналіст, має мізки і може відрізнити чорне від білого, або просто відмовляється брати паспорт російський, і таким чином демонструє нелояльність до режиму... Вони також можуть вважатися заарештованими з політичних мотивів, хоча, звичайно, такої класифікації не існує офіційно», – каже Ігор Котелянець.
Відслідковувати долю цих людей зараз дуже складно, продовжує він. Після розриву дипломатичних відносин із Росією в країні не залишилося українських дипломатів, які могли б перевірити умови утримання затриманих та засуджених українців. Залишилося і мало адвокатів, які не бояться представляти їхні інтереси, зазначає Котелянець.
«По суті, немає нікого. Наші політв'язні самі, з проросійськими співкамерниками, з ПВК «Вагнер», які приїжджають і постійно фільми показують, як «українські нацисти знущаються з російськомовного населення», і треба їхати їх захищати. Ця пропаганда і ця ситуація стала більш агресивною та небезпечнішою для них самих», – розповів голова «Об'єднання родичів політв'язнів Кремля».
Можливість виїхати з Росії у Миколи Шиптура виникла завдяки сприянню посольства третьої країни, розповів Котелянець.
«Це стало можливо завдяки тому, що у нас є посольства та консульства у третіх країнах, які зараз мають установки від Міністерства закордонних справ допомагати українцям не лише у своїх країнах, а й українцям, які виїжджають із РФ через треті країни. Їм потрібна підтримка з логістикою та відновленням документів», – каже Ігор Котелянець.
Завдяки такій допомозі Микола Шиптур зміг виїхати з Росії до Тбілісі. Звідти з пересадками у Вірменії та Молдові він повернувся на батьківщину. Нині він перебуває разом із сім'єю у рідному місті Івано-Франківськ.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
